Постанова № 31546691, 29.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року 12:53 № 826/7072/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Клочкової Н.В., Скочок Т.О. при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доМіністерства культури Українипро визнання протиправною відмови в задоволенні запиту про надання публічної інформації, зобов'язання вчинити дії,за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Дзюби І.Ю.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.05.2013 суд проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства культури України, у якій просить визнати протиправною відмову Міністерства культури України в задоволенні запиту позивача на публічну інформацію щодо надання копій посадової інструкції директора Музею історії Десятинної церкви та копію штатного розпису Музею історії Десятинної церкви та зобов'язати Міністерство культури України надати ОСОБА_1 посадову інструкцію директора Музею історії Десятинної церкви і штатний розпис Музею історії Десятинної церкви.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що направив відповідачу запит про надання інформації стосовно посадової інструкції директора Музею історії Десятинної церкви та штатного розпису Музею історії Десятинної церкви. Однак, відповідь відповідача містила відмову в частині запиту про надання копії штатного розпису Музею історії Десятинної церкви та відмову щодо надання копії контракту директора вказаного закладу, яке не було предметом запиту. На думку позивача, відповідач не в повному обсязі надав відповідь на запит про надання публічної інформації та протиправно відмовив в отриманні інформації, за якою звернувся позивач.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що посадової інструкції директора Музею історії Десятинної церкви, за якою звернувся позивач не існує, а інша запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом. За таких обставин, вважає відмову у наданні інформації на запит позивача правомірною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.02.2013 позивач звернувся до Міністерства культури України з запитом про надання публічної інформації, в якому просив надіслати на його адресу копії посадової інструкції директора Музею історії Десятинної церкви та штатного розпису Музею історії Десятинної церкви.

Відповідач листом №73/10/55-13 від 01.03.2013 повідомив позивача про відсутність правових підстав для надання копії контракту директора та штатного розпису Музею історії Десятинної церкви (далі - Музей), посилаючись на п. 2 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та п. 2 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних».

Суд встановив, що відповідач відмовив позивачу у наданні копії посадової інструкції директора Музею у зв'язку із наступним.

Музей історії Десятинної церкви створений відповідно до наказу Міністерства культури України від 09.04.2012 № 320, є об'єктом державної власності, що належить до сфери управління Міністерства культури України.

Пунктом 5.1 статуту Музею встановлено, що керівництво Музеєм здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Органом управління майном (Міністерством культури України) шляхом укладення з ним контракту.

Відповідач зазначив, що посадова інструкція керівника Музею не складалась, оскільки його права, обов'язки та завдання визначені законодавством України та укладеним контрактом. У зв'язку з тим, що посадову інструкцію директора Музею замінює контракт, відповідач розглянув запит позивача про надання інформації, як запит про надання копії контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 (далі - Положення № 203), у контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці (виконання робіт), умови розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання прийнятих на себе зобов'язань, з урахуванням галузевих особливостей та фінансового стану підприємства, включаючи обов'язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п'ять років).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію затверджений наказом Міністерства культури України від 09.06.2011 № 432/0/16-11, включає в себе персональні дані та зміст трудових контрактів, укладених Міністерством з керівниками закладів культури (п. 15 зазначеного Переліку).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватись у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 21 Закону «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства України, контракт директора Музею належить до конфіденційної інформації, а тому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні копії такого контракту.

Щодо відмови відповідача у наданні копії штатного розпису Музею суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 та пп. 5.2 п. 5 Статуту Музею, структура і штатний розпис музею визначаються його керівником (директором) у межах доведеного в установленому порядку фонду заробітної плати та затверджується органом управління (Міністерством культури України).

Частина 2 статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Таким чином, оскільки інформація про штатний розпис відповідачем отримана при здійсненні ним функцій органу управління, суд дійшов висновку про те, що відмова у наданні копії штатного розпису Музею здійснена у межах та у відповідності до положень чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Н.В. Клочкова

Т.О. Скочок

Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2013.