Ухвала суду № 31543987, 16.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14018/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю

представників позивача Мацюк Т.В.

Стельмащука А.В.

представника відповідача Огнарьова Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002122220 від 07.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002122220 від 07.06.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшов акт №76/23-4/36932185/10/5689 від 11.07.2011 року складений ДПІ у Ленінському р-ні м. Севастополя, про результати документальної перевірки ТОВ «Полістірол-Бетон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, згідно з яким ТОВ «Полістірол-Бетон» до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не надано підтверджуючих документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та виникнення податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «Севпромінвест», ТОВ «МАКСІМА-ТРЕЙД», ТОВ «КРИМСЕВСТІЛ», ПП «НЬЮТЕХНОЛОДЖИ», ТОВ «ІНВЕСТКРИМ», ОСОБА_5, ОСОБА_6, з огляду на що, господарські операції за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року щодо придбання у зазначених постачальників товарів (робіт, послуг) з подальшим постачанням на адресу покупців, у тому числі ТОВ НВФ «РЕЛЕ» не підтверджуються, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до покупця ТОВ НВФ «РЕЛЕ».

На підставі наведеного, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Реле» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Полістірол-Бетон».

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 198860,00 грн.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «НВФ «РЕЛЕ» здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій з ТОВ «Полістірол-Бетон» без їх фактичного здійснення.

За результатами перевірки складено акт № 92/1-22-19124549 від 15.05.2012 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0002122220 від 07.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198861 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив його визнати нечинним та скасувати.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не підтверджено факту здійснення поставки товару за договором поставки №1 від 04.01.2011 року та подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується із таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового Обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, Але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачем на підтвердження реальності та фактичного здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Полістірол-Бетон» за договором поставки № 1 від 04.01.2011 року надано суду копію зазначеного договору, копії податкових накладних та копії платіжних доручень.

Відповідно до п. 2 договору поставки № 1 від 04.01.2011 року поставка товару здійснюється відповідно до мов узгоджених сторонами в заявках (замовлення з зазначенням номенклатури, кількості та ціни товару), та зазначена заявка є єдиною підставою для здійснення відвантаження товару.

Згідно з п. 3 зазначеного договору встановлено, що визначення суму по договору та кількості придбаного товару здійснюється на підставі накладних на фактичну партію товару та рахунків на оплату.

Згідно з п. 4 договору поставки № 1 від 04.01.2011 року оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку.

Отже, відповідно до умов договору поставки № 1 від 04.01.2011 року, документами, за наявності яких може бути підтверджено факт здійснення поставки товару є: заявки, накладні на товар та рахунки.

Позивачем не було надано суду на підтвердження реальності та фактичного здійснення фінансово господарських операцій з ТОВ «Полістірол-Бетон» заявки, накладні на товар та рахунки.

В платіжних дорученнях, копії яких надані позивачем суду, в графі призначення платежу міститься посилання на рахунки, однак відсутнє посилання на договір поставки № 1 від 04.01.2011 року, при цьому рахунки на які міститься посилання в наданих позивачем платіжних дорученнях позивачем суду не надані.

Документів на підтвердження здійснення поставки товару та на підтвердження подальшого використання поставленої продукції у власній господарській діяльності позивачем суду надано не було.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги надані позивачем накладні та товарно-транспортні накладні, з огляду на наступне.

Так, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим (далі ТТН). Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов'язковою є товарно-транспортна накладна, а при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Надані апелянтом товарно-транспортні накладні не підписані керівником підприємства, крім того, на них відсутня печатка підприємства. Крім того, вказані товарно-транспортні були надані до огляду лише в суді апеляційної інстанції, а отже, у колегії суддів виникають сумніви щодо достовірності наданих документів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей, що також викликає сумнів щодо реальності господарської операції.

Так, відповідно до Наказу Мінфіну від 16.05.1996 №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» визначено порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

Відповідно п.2. Наказу сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, без якої не можуть бути виписані інші первинні документи, а саме: накладна-вимога, товарно-транспортна накладна, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Таким чином позивачем не надано суду належних доказів, як на підтвердження факту здійснення оплати за договором поставки № 1 від 04.01.2011 року, так і на підтвердження факту здійснення поставки товару за зазначеним договором та подальшого використання отриманої продукції у власній господарській діяльності, а отже позивачем не доведено реальність та товарність фінансово - господарських відносин з ТОВ «Полістірол-Бетон» за договором поставки № 1 від 04.01.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002122220 від 07.06.2012 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 21 травня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.