Ухвала суду № 31543428, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року м. Київ К/9991/11609/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011

у справі № 2а-25783/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП Гевіс" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011, позов задоволено; визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.10.2010 № 2239/23-3-14324054.

Судові акти по справі мотивовано тим, що позивачем було дотримано умови, за яких платник має право сформувати податковий кредит під час придбання товарів у спірних контрагентів.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів, ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.05.2010 по 31.05.2010, з 01.06.2010 по 30.06.2010.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 12.10.2010 № 2239/23-3-14324054 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 № 0000242303/0/42350/10/23-3, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року в розмірі 76111 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту (який був включений до розрахунку оспорюваної суми бюджетного відшкодування) суми ПДВ, пред'явленої до сплати постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Альтахім», товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб», товариством з обмеженою відповідальністю «ПФГ Нафтахім», акціонерним товариством «Норд» - у складі вартості поставлених матеріалів.

За посиланням ДПІ, операції з придбання продукції у цих контрагентів не пов'язані з господарською діяльністю позивача, позаяк під час перевірки Товариством не подано карти технологічного процесу виготовлення готової продукції, норми витрат сировини на виготовлення одиниці продукції, нормативні документи, на підставі яких розраховані норми витрат, та інші документи, які б підтверджували використання позивачем у власній господарській діяльності саме тих матеріалів та у тій кількості, що були придбані у названих постачальників.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, однією з визначальних умов формування податкового кредиту є саме мета придбання товарів, а не фактичне використання придбаних товарів у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг.

У розгляді цієї справи податковим органом не доведено, що спірні матеріали були придбані позивачем з іншою ціллю, ніж для здійснення його виробничої діяльності; ДПІ не подано доказів фактичного використання Товариством спірної продукції в операціях, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

А відтак суди дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність підстав для кваліфікації оспорюваної суми бюджетного відшкодування як необґрунтовану податкову вигоду та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 у справі № 2а-25783/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько