Ухвала суду № 31543407, 22.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К-37997/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-4882/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 19 лютого 2010 року, а саме: в частині основного платежу - 522266,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій - 156570,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000092340/0 від 19 лютого 2010 року в частині визначення податку на прибуток у сумі 292,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 117,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Буденергопостачання-ДС» судовий збір у розмірі 0,01 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року і постановити нове рішення, яким у відмовити у задоволенні позовний вимог в цій частині.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Красноармійська ОДПІ Донецької області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Буденергопостачання-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт від 09 лютого 2010 року № 111/23-2/31949461.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, пункту 1.25 статті 1, підпунктів 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 552677,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2009 року - 116080,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 229723,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 206874,00 грн.

19 лютого 2010 року Красноармійська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000092340/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Буденергопостачання-ДС» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 709401,00 грн., у тому числі: 552677,00 грн. - за основним платежем, 156724,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 409,00 грн., з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 409,00 грн. слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивачем у період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року неправомірно не була виключена зі складу валових витрат сума простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ «Димитроввантажтранс» в розмірі 1168,00 грн. за надані автопослуги, вартість яких в момент їх придбання (у січні 2006 року) була віднесена до їх складу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував валові витрати по операціях з ТОВ «Димитроввантажтранс» за правилом першої події.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає обов'язку платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суму вартості товарів (робіт, послуг), які віднесені ним до складу валових витрат за першою подією (оприбуткування товарів, отримання результатів робіт та послуг) у випадку їх неоплати в межах терміну позовної давності і віднесення такої кредиторської заборгованості до валових доходів відповідно до вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 409,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красноармійська ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна