Рішення № 31542577, 22.04.2013, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

УКРАЇНА

Справа № 2-597/2012

Провадження № 2/421/21/2013

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 р. Первомайський міський суд Луганської області

в складі : головуючого судді Коваленка О.М.

при секретарі Полякові І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Первомайська в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Державного підприємства « Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська» державного підприємства «Первомайськвугілля» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу,-

В с т а н о в и в :

Прокурор м. Первомайська звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська» державного підприємства «Первомайськвугілля», посилаючись на те, що Наказом № 4-к від 10.01.2011 року ОСОБА_3 прийнято на роботу провідним юрисконсультом на час декретної відпустки ОСОБА_4 З 06.01.2011 року ОСОБА_3 направлено в учбово-методичний кабінет шахти для проходження вводного інструктажу з техніки безпеки. До роботи він повинен приступити 11.01.2011 року на один місяць».

Наказом № 186-к від 11.05.2011 року ОСОБА_3 звільнено з посади, провідного юрисконсульта за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року задоволено позов ОСОБА_3 до ДП «Первомайськвугілля» про визнання, наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, зобов'язання відповідача сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3, зобов'язано шахту поновити останнього на посаді з11.05.2011 року та стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» в особі шахти на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23. 05.2011 року по 12.12.2011 року у розмірі 25582,70 грн.

Відповідно до вищевказаного рішення суду наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 36 КЗпП України визнано незаконним у зв'язку з тим, що на момент укладена трудового договору з ОСОБА_3, договір був строковим - і цей строк встановлено погодженням сторін у вигляді конкретного терміну (один місяць), а не часом настання певної події. Відповідно, після спливу строку трудового договору у лютому 2011 року продовження виконання своїх обов'язків ОСОБА_3 - відсутність вимоги роботодавця щодо припинення виконання - свідчило про здійснену трансформацію строкового трудового договору у безстроковий, як це передбачено ст. 39-1 КЗпП України. Відповіді до норм цієї статті, у разі якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначний строк. Тому підстави для застосування п. 2 ст. 36 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3 були відсутніми.

Наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 36 КЗпП України, який вищевказаним рішенням суду визнано незаконним складений начальником відділу кадрів ОСОБА_2, що працює на цій посаді згідно наказу по шахті № 34-к від 29.01.2009 року, та підписаний В.о. директора шахти ОСОБА_1, який згідно наказу по ДП «Первомайськвугілля» № 65-к від 04.05.2011 року виконував обов'язки директора шахти.

Вина ОСОБА_2 у підготовці незаконного наказу № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 36 КЗпП України полягає у наступному.

Відповідно до п. 6 р. 1 посадової інструкції ОСОБА_2 у свої діяльності керується діючим законодавством, наказами, інструкціями та іншими директивними документами Міненерговугілля, ДП «Первомайськвугілля» та посадовою інструкцією, п. 13 р. 2 посадової інструкції зобов 'язана готувати проекти наказів про приймання на роботу та звільнення з роботи, а відповідно до п. 1 р. 5 посадової інструкції несе відповідальність за документальне оформлення приймання, звільнення працівників шахти та за невиконання якісно тих робіт, що перелічені у розділі «Посадові обов'язки» посадової інструкції.

На неї покладено обов'язки з підготовки наказів про приймання, звільнення працівників шахти відповідно до вимог діючого законодавства та надання їх на підпис директору шахти. І відповідно вона відноситься до посадових осіб шахти, відповідальних за законність прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників шахти.

ОСОБА_2 достовірно знала, що відповідно до наказу № 4-к від 10.01.2011року, ОСОБА_3 прийнятий на роботу провідним юрисконсультом з 11.01.2011 року строком на один місяць, але по закінченню цього терміну продовжував виконувати обов'язки на цій посаді, що свідчить про трансформування строкового трудового договору у безстроковий.

При підготовці наказу про його звільнення ОСОБА_2 неправильно застосувала норми КЗпП України в частині підстав звільнення, а саме неправильно зазначила підстави звільнення ОСОБА_3, вказавши його звільнення у зв'язку із закінченням терміну строкового трудового договору, замість підстав, передбачених КЗпП України при звільненні працівника, що працює по безстроковому трудовому договору.

ОСОБА_2 з порушенням норм діючого КЗпП України підготувала наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3, тобто неякісно виконала покладені на неї посадові обов'язки по документальному оформленню звільнення працівника з шахти, за що згідно посадової інструкції повинна нести відповідальність.

Даний наказ вона надала на підпис в.о. директора шахти ОСОБА_1

Вина ОСОБА_1 у підготовці незаконного наказу № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 36 КЗпП України полягає у наступному. Відповідно до п. 5.5., 5.8. Положення про шахту ОСОБА_1 призначає та звільняє працівників шахти в порядку, встановленому чинним-законодавством, видає в межах своєї компетенції накази, організовує та здійснює контроль за їх виконанням.

На нього покладено обов'язки приймання та звільнення працівників шахти відповідно до вимог діючого законодавства, в тому разі КЗпП України. І відповідно він відноситься до посадових осіб шахти, відповідальних за законність прийняття на роботу, звільнення з роботи працівників шахти.

В.о. директора шахти ОСОБА_1 підписав наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 з порушенням норм діючого КЗпП України, тобто неякісно виконав покладені на нього посадові обов'язки по звільненню працівника з шахти в порядку, встановленому чинним законодавством, за що згідно Положення про шахту повинен нести відповідальність.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011року надійшло на шахту 13.12.2011 року.

Наказом № 481-к від 13.12.2011 року наказ № 186-к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 скасовано та він допущений до роботи на посаду провідного юрисконсульта.

16.03.2012 року на шахту для виконання надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу про стягнення з ДП «Первомайськвугілля» в особі шахти на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2011 року по 12.12.2012 року у розмірі 25582,70 грн.

Наказом № 151 від 30.03.2012 року постанова прийнята до виконання.

ОСОБА_3 шахтою 28.04.2012 року сплачено за час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 23.05.2011 року по 12.12.2011 року у розмірі 25582,70 грн., чим шахті завдано шкоду на зазначену суму.

Перевіркою встановлено, що посадові особи шахти, начальник відділу кадрів ОСОБА_2 та в.о. директора шахти ОСОБА_1 неналежним чином виконали свої посадові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що призвело до незаконного звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_3 11.05.2011 року і у подальшому за рішенням апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року законного поновлення його на роботі з 11.05.2011року, до роботи допущений 13.12.2011року (дата надходження рішення апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року) і сплати йому 28.04.2012 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2011 року по 12.12.2011 року у розмірі 25582,70 грн. чим шахті завдано шкоду на значену суму і що, в свою чергу, свідчить службову недбалість з боку В.о. директора шахти ОСОБА_1 та начальника відділу кадрів ОСОБА_2

В діях начальника відділу кадрів ОСОБА_2 та в.о. директора шахти ОСОБА_1 формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Але приймаючи до уваги, що незаконним звільненням ОСОБА_3 та виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу на шахті не створено обставин та умов, що ускладнюють виконання підприємством своїх функцій, ОСОБА_3 особисто не завдано істоту шкоду, а виплатою по вищевказаних сум шахті завдано шкоду на суму 25582,70 грн., що менше розміру істотної шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 367 КК України, у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, старшим помічником прокурора Атамановою Г.І. 07.05.2012 відмовлено.

Положеннями ст.237 КЗпП України передбачено, що службова особа винна в незаконному звільненні, зобов'язана покрити шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.

Статтею 134 ч. 1 п. 3, 8 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні працівника, та коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, при цьому такий обов'язок може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Винність в.о. директора шахти ОСОБА_1 та начальника відділу кадрів ОСОБА_2 у незаконному звільненні провідного юрисконсульта ОСОБА_3 та у подальшому завданні шахті шкоди у зв'язку з оплатою йому часу вимушеного прогулу повністю доказана матеріалами прокурорської перевірки та рішенням апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 233 КЗпП України для звернення прокурора до суду щодо стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Шкода, заподіяна шахті діями в.о. директора шахти ОСОБА_1 та начальника відділу кадрів ОСОБА_2, настала з дати винесення рішення апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного юрисконсульта і зобов'язання шахти сплатити на його користь кошти за час вимушеного прогулу середнього заробітку у розмірі 25582,70 грн. та дати фактичної сплати вищевказаної суми - 28.04.2012 року.

Прокурор м. Первомайська Луганської області просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Первомайськвугілля» в особі шахти «Тошківська» шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу у сумі 25582 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) 70 коп., на р/р 2600830100453 філія Первомайського відділення № 7855 ВАТ «Ощадбанк», код ОКПО 26403416, МФО 364207.

Прокурор прокуратури м. Первомайська ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій просить суд провести заочний розгляд справа відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України та справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 159).

22.04.2013 року відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення а.с. 160).

22.04.2013 року відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, належним чином повідомлена про розгляд справи (поштове повідомлення а.с. 161).

Відповідач ОСОБА_2 надала заперечення, в яких вказала, що прокурор міста Первомайська Луганської області звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25582,70 грн., посилаючись на вину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у незаконному звільненні ОСОБА_3 з посади провідного юрисконсульта.

Вказаний позов в частині вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2, яка на час звільнення ОСОБА_3 обіймала посаду начальника відділу кадрів, є необґрунтованим та не підлягає в цій частині задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Правова норма вказаної статті передбачає, що право покладення на винну службову особу обов'язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок виплати поновленому на попередній роботі працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці взаробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, надано тільки суду.

Така матеріальна відповідальність може бути покладена лише на службову особу, безпосередньо винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Безпосередньо винною в цьому службовою особою може бути лише особа, яка має право на прийом та звільнення з роботи, тобто - роботодавець, або уповноважена ним особа на прийом на роботу та звільнення з роботи. Інші службові особи, які готували і оформляли матеріали на звільнення працівника, що було згодом визнано незаконним, не можуть нести матеріальної відповідальності в порядку, передбаченому статтею 237 КЗпП України. Оскільки остаточне рішення про звільнення, переведення або ж поновлення працівника на роботі може приймати тільки службова особа, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення працівників, саме вона має повністю відповідати за обґрунтованість і законність виданого нею відповідного наказу чи розпорядження.

У відповідності з п.13 р.2 посадової інструкції начальника відділу кадрів (ОСОБА_2), начальник відділу кадрів зобов'язаний готувати проекти наказів про прийом на роботу, переведення, переміщеннях та наказів про звільнення.

Посадова інструкція ОСОБА_2 не передбачає право начальника відділу кадрів приймати та звільняти працівників, а отже ОСОБА_2 не є посадовою особою уповноваженою на прийом на роботу та на звільнення з роботи. Слід звернути увагу суду на той факт, що у відповідності з п.1 р. 5 посадової інструкції начальника відділу кадрів, ОСОБА_2, яка на момент звільнення ОСОБА_3 обіймала посада начальника відділу кадрів, несла відповідальність лише за документальне оформлення прийому, звільнення, переводу, переміщення працівників шахти тощо. Тобто за обсяг робіт саме з документального оформлення трудових відносин, а не з прийому та звільнення працівників. Таке документальне оформлення здійснюється лише після прийому та звільнення робітника вповноваженою особою на прийом та звільнення. ОСОБА_2 не приймала, та й не могла приймати остаточного рішення про звільнення ОСОБА_3, адже вона не мала таких повноважень. Отже начальник відділу кадрів не є тією посадовою особою, яка несе відповідальність за звільнення працівників. Начальник відділу кадрів є посадовою особою, яка несе відповідальність за документальне оформлення звільнення працівника, тобто вже після видання наказу про звільнення - після прийняття роботодавцем (уповноваженим на те органом або посадовою особою) рішення про звільнення працівника, в даному випадку ОСОБА_6, яке оформлюється наказом про звільнення. З усього вищенаведеного вбачається, що начальник відділу кадрів не є посадовою особою, яка вповноважена та має право звільняти працівників, а отже застосування до ОСОБА_2 правових норм ст.237 КЗпП України по факту звільнення - ОСОБА_3 та виплати йому коштів за час вимушеного прогул незаконним, адже правова норма вказаної статті розповсюджується на посадову особу безпосередньо вповноважену на прийом та звільнення працівників з роботи.

Просить суд у задоволенні позовних вимог прокурора міста Первомайська Луганської області в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ДП «Первомайськвугілля» в особі ВП шахта «Тошківська», в якості відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, у зв'язку з оплатою працівнику часу вимушеного прогулу відмовити за необґрунтованістю (а.с. 65-67).

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (копія довіреності а.с. 74) в судове засідання не з'явився. Суд враховує той факт, що відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлена і не повідомила суд чи представництво ОСОБА_7 припинено чи обмежено, суд приймає рішення про слухання справи у відсутність представника ОСОБА_7

22.04.2013 року представник ДП «Первомайськвугілля» шахти « Тошківська» в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 162).

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутність або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

22.04.2013 року судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії наказу ДП «Первомайськвугілля» № 65-к від 04.05.2011 року на ОСОБА_1 було покладено виконання обов'язків директора ВП «ш. Тошківська» з 04.05.2011 року (а.с. 17).

З копії наказу директора ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» № 34-к від 29.01.2009 року «Про призначення» В.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_2 було призначено начальником відділу кадрів з 29.01.2009 року (а.с. 26).

Згідно копії наказу ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» № 4-к від 10.01.2011 року ОСОБА_3 було прийнято на шахту провідним юрисконсультом на час декретної відпустки ОСОБА_4 З 06.01.2011 року ОСОБА_3 присвоєно таб. № 109 та направлено в учбово - методичний кабінет шахти для проходження інструктажу з техніки безпеки. До роботи приступити 11.01.2011 року строк один місяць (а.с. 27).

З копії наказу ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» № 186 - к від 11.05.2011 року вбачається, що провідного юрисконсульта ОСОБА_3 таб. № 109 було звільнено з підприємства на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 29).

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року рішення Первомайського міського суду Луганської області від 12 жовтня 2011 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, а саме визнано незаконним наказ № 186-к від 11 травня 2011 року у частині звільнення ОСОБА_3; поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного юрисконсульта ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськваугілля» з 11 травня 2011 року, стягнуто на його користь за час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 23 травня 2011 року по 12 грудня 2011 року у розмірі 25582,70 грн. (копія рішення а.с. 30-31).

З копії наказу ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» № 481 -к від 13.12.2011 року виконано рішення апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року в частині скасування наказу по підприємству № 186 -к від 11.05.2011 року про звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_3 таб. № 109 та його було допущено до попереднього місця роботи з 13.12.2011 р. (а.с. 38).

Відповідно до копії наказу ВП ш. «Тошківська» ДП «Первомайськвугілля» № 151 від 30.03.2012 року було виконано рішення апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року в частині стягнення з підприємства на користь ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 23 травня 2011 року по 12 грудня 2011 року у розмірі 25582,70 грн. (а.с.40 -41).

З постанови старшого помічника прокурора м. Первомайська молодшого радника юстиції Атаманової Г.І. про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 травня 2012 року вбачається, що у порушенні кримінальної справи у відношенні в.о. директора шахти ОСОБА_1 та начальника відділу кадрів ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з відсутністю у їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч.1, 367 ч.1 КК України, однак перевіркою встановлено, що винними в незаконному звільненні ОСОБА_3 є начальник відділу кадрів ОСОБА_2, яка склала наказ № 186 - к від 11.05.2011 року про звільнення ОСОБА_3 з порушенням норм КЗпП України в частині підстав звільнення та в.о. директора шахти ОСОБА_1, який підписав цей наказ. У зв'язку з тим, що за рішенням апеляційного суду Луганської області від 12.12.2011 року наказ про звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ст. 36 КЗпП України визнано незаконним, останньому шахтою 28.04.2012 року сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25582,70 грн., чим шахті завдано шкоду, зазначену суму необхідно стягнути з винних посадових осіб у судовому порядку (а.с. 42-44).

Відповідно до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Згідно з вимогами ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до вимог п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно посадової інструкції начальник відділу кадрів при виконанні своїх трудових обов'язків керується діючим законодавством, наказами, інструкціями (а.с. 22) та зобов'язаний дотримуватись вимог закону.

Згідно з Положенням про шахту директор шахти призначає та звільняє працівників шахти в порядку, встановленому чинним законодавством, видає в межах своєї компетенції накази організовує та здійснює контроль за їх виконанням (12-16). Отже, ОСОБА_1 виконував функції посадової особи, а саме директора шахти та своїми діями, щодо звільнення працівника ОСОБА_3 порушив вимоги закону, що також підтверджено рішенням апеляційного суду Луганської області щодо незаконного звільнення ОСОБА_3 Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 також є посадовою особою підприємства, яка також несе відповідальність за незаконне звільнення працівника.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України, ст. ст. 134,233,237 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги прокурора м. Первомайська в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Державного підприємства « Первомайськвугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Тошківська» державного підприємства «Первомайськвугілля» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає і зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, яка зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля» в особі шахти «Тошківська» шкоду, заподіяну підприємству, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу у сумі 25 582 гривні 70 копійок (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 70 копійок) р/р 26008006571001, код платежу 32320594, МФО 322830 в АТ КБ «ТК Кредит» м.Київ.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок в доход держави (для платника збору, для зазначення у платіжному документі): 05381426, код класифікації доходів (ККД): 22030001, отримувач: УДК у м. Первомайську, № доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31216206700054, код ОКРО отримувача коштів: 24053509, МФО отримувача коштів: 804013, банк отримувача коштів: ГУДКСУ у Луганській області з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М.Коваленко