Ухвала суду № 31540415, 01.06.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3409/13 Справа № 419/6833/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Чубуков О.П. Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Судді-головуючого: Чубукова О.П.

Суддів колегії: Михайловської С.Ю. та Єлізаренко І.А.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2013 року у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення з під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Красногвардійського районного суду у м. Дніпропетровську від 28 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності на майно та звільнення з під арешту - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції: вважають його безпідставним, тому що воно не відповідає дійсним обставинам у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.

Відповідно до вимоги ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно матеріалів справи за рішенням Красногвардійського районного суду у м. Дніпропетровську від 28 листопада 2012 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто суму не виплаченого авансу в розмірі 7989 грн. 70 коп.

Рішення набрало законної сили і по ньому 18 травня 2012 року Красногвардійським районним судом у м. Дніпропетровську було видано виконавчий лист за № 2-278/2011 про примусове його виконання і по ньому було відкрито виконавче провадження ВП №32884154.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем було виявлено наявність у боржника належного йому на праві власності майна.

Державним виконавцем було проведено його опис, на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним в повному обсязі.

В акт опису й арешту майна ОСОБА_6. було включено 23 його найменування.

Позивачка в своєму позову зазначила, що частина з числа описаного та арештованого майна належить їй, оскільки воно їй було подароване в різні періоди на дні народження.

Відповідно до вимог ст.ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не було доведено суду належними доказами того, що зазначене державним виконавцем в акті опису від 13.07.2012 року майно належить саме ОСОБА_5: нею не було надано відповідних чеків на придбання цих речей, не надано гарантійних талонів, тощо.

Крім того, в акті опису й арешту майна державного виконавця від 13.07.2012 року, зазначено, що при проведенні виконавчих дій були присутні самі боржник ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_5, які в присутності понятих дали свою згоду на опис зазначеного в акті майна, зауважень та будь-яких заяв під час проведення опису майна від них не поступало, що підтверджується власноручним підписом позивачки в спірному акті опису й арешту від 13.07.2012 року.

За таких обставин судова колегія вважає,що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовити позивачці в задоволенні її позову.

Висновок достатньо обґрунтований і підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та відповідними показаннями свідків, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 та 313 - 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду у м. Дніпропетровську від 28 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення і з цього ж дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді колегії: