Ухвала суду № 31537944, 14.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. справа № 1170/2а-4191/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпровір»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі №1170/2а-4191/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпровір» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпровір» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 року № 0001740222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375400 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 187700 грн.

Постанова суду мотивована правомірністю оскарженого податкового повідомлення-рішення, з огляду на невикористання позивачем в оподатковуваних операціях, у межах власної господарської діяльності, результатів послуг, одержаних від ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» і ПП «Пояс Оріона», по взаємовідносинам з якими позивачем віднесено спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпровір» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що факт сплати ПДВ, у вартості поставлених товарів (робіт, послуг), який підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, є підставою для віднесення платником податку цих сум ПДВ до складу податкового кредиту. На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не наведено правових підстав неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що повноважними особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім «Дніпровір» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено Акт 105/2240/31400427 від 08.11.2012 р.

В Акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість у розмір 375400 грн.

Вказані порушення, з огляду на акт перевірки, мали місце з огляду на неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 375 400,0грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» і ПП «Пояс Оріона», оскільки ці господарські взаємовідносини не підтверджені належним чином оформленими первинними документами та, на думку ДПІ, мають ознаки нікчемності.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2012 № 0001740222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 375400 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 187700 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстави та порядок формування платником податку податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, не лише факт сплати ПДВ, у вартості поставлених товарів (робіт, послуг), який підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, є підставою для віднесення платником податку цих сум ПДВ до складу податкового кредиту, як про те зазначив заявник апеляційної скарги. Необхідною умовою для набуття платником права на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Саме з цих підстав виходив суд першої інстанції розглядаючи справу по суті. Вказавши на відсутність доказів використання позивачем в оподатковуваних операціях, у межах власної господарської діяльності, результатів послуг, одержаних від ТОВ «ІГ «Каспій-Дон» і ПП «Пояс Оріона», суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про відсутність правових підстав у позивача для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та позивач не надав (не зазначив) доказів використання отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави, які визначені ст..202 КАС України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дніпровір» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі №1170/2а-4191/12 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 20.05.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк