Постанова № 31537915, 14.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. справа № 2а/0470/13192/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу військової частини А 1314

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/13192/12 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1314 про визнання дій незаконними та стягнення коштів, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.28), просила визнати дії командира військової частини А 1314 по невиплаті грошової компенсації на суму замість предметів, належних до видачі, неправомірними та стягнути з відповідача грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 8076,89грн. В обґрунтуванні заявлених вимог посилалася на те, що вона проходила військову службу у військовій частині А 1306 та була звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я. На час звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію замість не отриманого під час служби речового майна. Разом з тим, позивачу було видано довідку № 12 від 20.04.2012 року, відповідно до якої вона має право на отримання грошової компенсацію на загальну суму 8076, 89 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована наявністю у позивача права на отримання грошової компенсації замість речового забезпечення, яке не було видано під час проходження служби.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач - військова частина А 1314 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який встановлено ст..99 КАС України, у зв'язку з чим суд першої інстанції був зобов'язаний залишити позов без розгляду. Крім цього, заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального права, оскільки на його думку позивач не має права на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу командира військової частини А1306 від 24.02.2012р. №32 позивача виключено зі списків особового складу частини, у зв'язку з звільненням останнього у запас (а.с.12). Цим же наказом визначено виплати, які мають бути здійснені позивачу під час звільнення. Виплата грошової компенсації за не отримане речове забезпечення наказом не передбачена.

Згідно з довідкою №12 від 20.04.2012р. позивач має право на отримання грошової компенсації на суму не отриманого речового забезпечення у загальному розмірі 8076, 89 грн..

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання зазначеної грошової компенсації у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11 березня 2000 року Законом України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Таким чином, позивача має право на отримання грошової компенсації за речове майно до 11.03.2000р., розмір якої, згідно з довідкою, становить 4833, 88 грн.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року №328-V Закон №2011-ХІІ доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 9-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма права набрала чинності з 01.01.2007р.

Однак, Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію пункту 2 статті 91 було зупинено, а Законом України від 28 грудня 2007 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» взагалі виключено.

Водночас, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені положення Закону України від 28 грудня 2007 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина 2 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ є діючою та підлягає виконанню.

Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Як вбачається з довідки №12, в якій, зокрема, відображено місяць та рік настання права на отримання грошової компенсації, розмір грошової компенсації замість предметів речового майна, починаючи з 22.05.2008р., становить 270, 97 грн.

Таким чином, позивач має право на отримання грошової компенсації у загальному розмірі 5104, 85 грн. (4833, 88 грн. + 270, 97грн. = 5104, 85 грн.).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, але в той же час погоджується з відповідачем про відсутність таких підстав у період часу з 11.03.2000р. по 22.05.2008р.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вказаною нормою права визначено, що перебіг строку звернення до суду починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав позивач мав дізнатися з часу свого звільнення та здійснення розрахунку при звільненні. Оскільки, під час звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію замість речового майна, натомість видано довідку від 24.02.2012р. №32 про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації, то останній звернувся до військової частини А 1314 з заявою про виплату грошової компенсації. Отримавши відповідь від 21.05.2012р. (а.с.14), якою фактично відмовлено у виплаті такої компенсації, з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань, позивач, в межах строків встановлених ст..99 КАС України, звернувся до суду з відповідним позовом.

Таким чином, виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку, встановлено ст. 99 КАС України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А1314 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 у справі №2а/0470/13192/12 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Стягнути з військової частини А1314 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість предметів речового майна у розмірі 5104, 85 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 15.05.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк