Постанова № 31535075, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року 09:15 № 826/5148/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енго»

до

Київської регіональної митниці

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 30.01.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енго» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 30.01.2013р. №30 та №31.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийняті оскаржувані рішення.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 20.05.2013р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ «Енго» за результатами якої 15.01.2013р. складено акт №3/13/100000000/31201563 перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.12.2009р. по 30.09.2012р. (далі по тексту – Акт перевірки).

Вибірковою перевіркою в напрямку правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД встановлено, що неправильне декларування товариством коду товарів згідно з УКТЗЕД призвели до порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України» та Закону України «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, вимог п. 190.1 статті 190 ПК України та заниження податкового зобов’язання по сплаті ввізного мита на суму 50 998,26грн. та ПДВ на суму 7 356,25грн.

На підставі встановленого відповідачем 30.01.2013р. прийняті податкові повідомлення – рішення №30, яким за порушення Закону України «Про Митний тариф України» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 28 460,25грн., у тому числі основний платіж – 22 768,20грн. та штрафні санкції – 5 692,05грн. та №31, яким за порушення Закону України «Про Митний тариф України» та Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ з товарів, ввезених на територію України на суму 4 381,05грн., у тому числі основний платіж – 3 504,84грн. та штрафні санкції – 876,21грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи митним органом виявлено неправильне декларування позивачем коду гольф – кар марки «Club Car» 8703 90 1000 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 8%) по висновкам митниці код гольф – кар марки «Club Car» 8703 10 1800 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 12%).

Вказаний товар оформлено у митному відношенні за вантажними митними деклараціями №109000018/2010/429662 від 19.07.2010, №109000018/2010/429977 від 06.08.2010, №1090000018/2010/430700 від 07.10.2010, №125000039/2010/908359 від 10.12.2010, №125000044/2011/140655 від 12.05.2011, №125000044/2011/140876 від 04.07.2011 та №125000044/2011/141569 від 09.11.2011 та класифіковано позивачем за кодом 8703 90 10 00 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита – 8%).

Відповідно до п. 35 статті 1 Митного кодексу України (який діяв до 01.06.2012р.) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов’язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв до 01.01.2011 року) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічно пункт 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачає, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім цього за змістом статті 313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття висновку про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 12.09.2011 у справі № 21-87а11 та в постанові від 21.01.2011 у справі № 21-64а10.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Заперечення на позов Відповідача до уваги судом не приймаються, з урахуванням викладеного вище.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енго» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №30 та №31 від 30.01.2013р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 31.05.2013р.

Суддя В.В. Амельохін