Ухвала суду № 31534985, 22.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/579/13-а

22.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 27.02.13 у справі № 801/579/13-а

за позовом Кооперативного підприємства "Фірма "Коопстрой" (9 км Московського шосе,Гресівський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 позовні вимоги Кооперативного підприємства "Фірма "Коопстрой" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.12.2012 року № 0012992204.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.12.2012 року № 0012982204 в частині визначеного грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток - за основним платежем в розмірі 60411,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 2555,00 грн.

Стягнуто на користь Кооперативного підприємства "Фірми "Коопстрой" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1215,92 гривень.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 22.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Кооперативного підприємства "Фірми "Коопстрой" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №10007/22-8/01472540 від 12.12.2012 року, яким встановлені порушення:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.6.1, пп.5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.135.5.4, пп.135.5.5 п. 135.5 ст. 135, пп.139.1.3 п. 139.1 ст. 139, пп.14.1.13, пп.14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 74067,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі 5268,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 30288,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 13884,00 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 757,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 3776,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 13656,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 6438,00 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5, пп. 7.2.1 п. 7.2, п.7.2, пп.7.2.3 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, пп. 187.1.а п.187.1 ст. 187, п.201.1 ст. 201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п.201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховане податку на додану вартість всього в сумі 53010,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2011 року на суму 1481,00 грн., за березень 2011 року на суму 2733,00 грн., за травень 2011 року на суму 17899,00грн., за червень 2011 року на суму 8439,00 грн., за липень 2011 року на суму 1914,00 грн., за серпень 2011 року на суму 1165,00 грн., за вересень 2011 року на суму 89943,00 грн., за січень 2012 року в сумі 658,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 3469,00 грн., за квітень 2012 року на суму 126,00 грн.,за вересень 2012 року на суму 6132,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року задекларовано валових витрат у загальній сумі 3023099 грн.

Крім того, за вказаний період позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 3626805 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та податкового кредиту встановлено завищення валових витрат на суму 21070 грн.; завищення податкового кредиту всього в сумі 53010 грн.

На формування валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту за вказаний період мали вплив здійснення позивачем операцій з ПП "Цитадель-Юг", ПП "Аланар", ТОВ "Альвітіс", ТОВ "КП "Мирне", ПП "Адалін", ПП "Інтерстрой", що призвело до їх завищення.

Відповідно до даних бази "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, що мають стан відмінний від " 0", а саме:

ПП "Цитадель-Юг" - стан 7 "До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей" (свідоцтво платника ПДВ №100127760 від 11.07.2008 року анульовано 14.03.2012 року);

ПП "Аланар" - стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" (свідоцтво платника ПДВ №369517101064 від 23.02.2010 року анульовано 11.10.2011 року);

ТОВ "Альвітіс" - стан 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" (свідоцтво платника ПДВ №100298951 від 31.08.2010 року анульовано 20.11.2012 року);

ТОВ "КП "Мирне" - стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" (свідоцтво платника ПДВ №100344933 від 20.07.2011 року анульовано 20.11.2012 року);

ПП "Адалін" - стан 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням";

ПП "Інтерстрой" - стан 8 "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" (свідоцтво платника ПДВ №200009766 від 09.11.2011 року анульовано 16.05.2012 року).

На підставі наведеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 27.12.2012 року:

- №0012992204, за яким сума грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем склала 53010,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 5616,00 грн.

- №0012982204, за яким сума грошового зобов'язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживачів кооперативів та громадських об'єднань за основним платежем склала 74067,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 5969,00 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про фіктивність формування валових витрат від даних контрагентів та неможливість здійснення постачання будівельних матеріалів за перевіряє мий період в сумі 265050 грн., а саме за 1 квартал 2011 року у сумі 21070,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 131688,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 60365,00 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 3291,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 17978,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 30658,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що КП "Фірма "Коопстрой" не могло отримувати товар (будівельні матеріали) від контрагентів - постачальників, в зв'язку з тим, що ПП "Цитадель-Юг", ПП "Аланар", ТОВ "Альвітіс", ТОВ "КП "Мирне", ПП "Адалін", ПП "Інтерстрой" не здійснювало операції по купівлі будівельних матеріалів та послуг від постачальників, а отже, не могло придбати матеріали для подальшої реалізації. У вказаних контрагентів позивача відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Таким чином, в порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем необґрунтовано завищено валові витрати за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року в сумі 21070,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що КП "Фірма "Коопстрой" по взаємовідносинам за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року з постачальниками ПП "Цитадель-Юг", ПП "Аланар", ТОВ "Альвітіс", ТОВ "КП "Мирне", ПП "Адалін", ПП "Інтерстрой" відсутнє право на формування витрат по операціях з даними підприємствами - постачальниками, що призвело до завищення витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 309010 грн., у тому числі за: 2 квартал 2011 року у сумі 131688,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 60365,00 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 3291,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 17978,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 30658,00 грн., чим порушено пп.14.1.11, пп.14.1.13, пп.14.1.257, пп.14.1.191, пп.14.1.185 п.14.1 ст. 14, пп.198.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Відповідно, податковий кредит з наведеними контрагентами КП "Фірма "Коопстрой" проведено на підставі нікчемних правочинів.

Таким чином, встановлені у висновках акту перевірки №10007/22-8/01472540 від 12.12.2012 року порушення позивачем вимог Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України визначено фактично за наявності даних щодо контрагентів позивача, які мають стан відмінний від " 0".

Судом безперечно встановлено, зокрема підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ПП "Цитадель-Юг", ПП "Аланар", ТОВ "Альвітіс", ТОВ "КП "Мирне", ПП "Адалін", ПП "Інтерстрой" були укладені договори, на виконання яких позивачем долучені до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі - приймання (надання послуг).

Так, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового .

Відповідно до п.п 5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку сплачує за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом такого податкового періоду (пп.5.6.2 п.5.6 ст. 5 Закону).

З 01.01.2012 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Як зазначено у пп.135.5.4 та пп.135.5.5 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України до інших доходів відносяться, зокрема: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

Не включаються до складу витрат, зокрема,: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг (пп.139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Вищезазначені норми узгоджуються з нормами, викладеними у Податковому кодексу України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

З податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що вони виписані на адресу КП "Республіканське виробничо - будівельне управління Кримспоживспілки" та позивача і на підставі договорів, в період наявності у контрагентів позивача свідоцтв платників ПДВ і щодо яких відсутня інформація про відсутність з юридичною адресою на момент укладення цих договорів та виписки накладних.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість", існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Колегія судді зазначає, що вимогу законодавства щодо змісту податкової накладної на момент виписки вищенаведених накладних не було порушено.

При визначенні же оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відсутність таких документів не визначалася в акті перевірки.

Висновки відповідача про нікчемність укладених правочинів позивача з контрагентами, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 25.01.2012 № 631/23-4/33848871 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2012 року № 0012992204, та податкового повідомлення - рішення від 27.12.2012 року № 0012982204, з урахуванням сплаченої суми в розмірі 13656 грн., в частині визначеного грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток - за основним платежем в розмірі 60411,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 2555,00 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.13 у справі № 801/579/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва