Ухвала суду № 31534875, 21.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1105/13-а

21.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 05.03.13 у справі № 801/1105/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" (вул. Сельвінського, 108, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15 січня 2013 року № 0000772204, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсінвест», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38583,65 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15 січня 2013 року № 0000762204, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсінвест», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 40520,50 гривень .

Вирішено питання щодо судових витрат.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Курсінвест» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 за березень та січень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт № 10528/22-3/НОМЕР_1 від 28.12.2012 року (а.с. 12-23), яким встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на додану вартість в сумі 30867,00, у тому числі за січень 2012 року в сумі 19142,00 гривень та за березень 2012 року в сумі 11725,00 гривень;

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2012 року в сумі 32410,00 гривень.

Відповідно розрахунку штрафних санкцій (а.с. 66) по акту перевірки №10528/22-3/НОМЕР_1 від 28.12.2012 року за січень 2012 року донараховано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 19142,00 гривень, застосовані штрафні санкції у сумі 4785,50 гривень, а також за березень 2012 року донараховано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 11725,00 гривень, застосовані штрафні санкції у сумі 2931,25 гривень, донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2012 року у сумі 32410,00 гривень, застосовані штрафні санкції у сумі 8102,50 гривень.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що актом перевірки № 10528/22-3/НОМЕР_1 від 28.12.2012 року ДПІ у м. Сімферополі встановлено, що у січні, березні 2012 року позивач мав взаємовідносини з контрагентом постачальником - ФОП ОСОБА_2

Відповідно акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1514 від 07.08.2012 року, на підставі норм Цивільного кодексу України, робить висновок про нікчемність угод з підприємством ФОП ОСОБА_2 за січень, березень 2012 року та вказує на відсутність об'єктів оподаткування та реального здійснення господарських операцій по ланцюгу реалізації покупцям, а саме: за січень, березень 2012 року з ТОВ «Курсінвест».

Виключно на цій підставі, відповідач робить висновок, що ТОВ «Курсінвест» перерахувано кошти на рахунки ФОП ОСОБА_2 без мети реального настання передбачених наслідків та відповідно ст. 228 ЦК України, зазначена угода є нікчемною.

Таким чином, відповідач, на підставі положень ст. 202, п.1 ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зробив висновок про нікчемність правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту.

За актом перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000772204 від 15.01.2013 року (а.с.10), яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30867 гривень та застосовані штрафні санкції на суму 7716,65 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0000762204 від 15.01.2013 року (а.с.11), яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32410 гривень та застосовані штрафні санкції на суму 8102,50 гривень.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно п.198.1 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари /послуги та основні засоби використовуватися в межах господарської діяльності звітного податкового кредиту, а також від того, здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.198.2 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що сталася раніш:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ПКУ не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Статтею 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підтвердження отримання товару від ФОП ОСОБА_2 позивачем надані документи бухгалтерської та податкової звітності.

Як свідчать надані документи, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 12.10.2009 року укладений договір поставки № 19/09. Постачальник (ФОП ОСОБА_2) зобов'язаний поставити у власність покупця (ТОВ «Курсінвест») товар, а покупець прийняти та оплати товар, на умовах договору.

Додатковою угодою № 3 від 04.01.2012року строк дії договору продовжено до 31.12.2012 року. Збільшена сума за договором на суму 100000,00 гривень (а.с.27).

У січні та березні 2012 року, на виконання договору, ФОП ОСОБА_2 була здійснена поставка товарів, які прийняті та оплачені покупцем, що підтверджується:

- видатковою накладною № 27 від 31.01.2012 року на суму 114852,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 19142,00 гривень (а.с.29); податковою накладною № 50 від 31.01.2012 року на суму 114852,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 19142,00 гривень (а.с.30); товарно-транспортною накладною від 31.01.2012 року на суму 114852,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 19142,00 гривень (а.с.31);

- видатковою накладною № 159 від 29.03.2012 року на суму 70350,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 11725,00 гривень (а.с.32); податковою накладню № 48 від 29.03.2012 року на суму 70350,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 11725,00 гривень (а.с.33); товарно-транспортною накладною від 30.03.2012 року на суму 70350,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 11725,00 гривень (а.с.34). Всього на суму 185202,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 30867,00 гривень.

Оплата придбаного товару на зазначену суму, у т.ч. ПДВ підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 35-48), згідно яких у рахунок оплати за товар за січень, березень отримано грошові кошти на розрахунковий рахунок, відповідно податкових декларацій: № 411 від 10.01.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 415 від 13.01.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 423 від 19.01.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 424 від 19.01.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 426 від 23.01.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 427 від 24.01.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 428 від 26.01.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 430 від 27.01.2012 року на суму 3000,00 гривень; № 433 від 31.01.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 478 від 02.03.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 482 від 13.03.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 484 від 14.03.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 495 від 27.03.2012 року на суму 10000,00 гривень; № 502 від 29.03.2012 року на суму 5000,00 гривень; № 500 від 29.03.2012 року на суму 15000,00 гривень.

На підставі первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди, включення суми ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, то податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0000772204 та № 0000762204 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 05.03.13 у справі № 801/1105/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 05.03.13 у справі № 801/1105/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян