Постанова № 31534866, 22.05.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 червня 2006 року Справа № 2-25/988-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Шевченко Н.М.,

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився

позивача:не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.03.2006 у справі №2-25/988-2006А

за позовом Військового прокурору Сімферопольського гарнизону (вул. Казанська, 27,Сімферополь,95006)

в інтересах держави в особі Джанкойського будинкоуправління № 6 Сімферопольської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Московська, 130,Джанкой,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,96100)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07.03.2005 у справі № 2-25/988-2006 А позов Військового прокурору Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Джанкойського будинкоуправління №6 Сімферопольської КЕЧ району до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення № 000358/573/26-2/0 від 18.09.2002 про донарахування податку на додану вартість на суму 9227,14 грн. визнано недійсним. Податкове повідомлення-рішення № 000343/167/26-2/0 від 02.04.2003 в частині донарахування 97962,33 грн., в тому числі донарахування податку на додану вартість електроенергію -60292,50 грн., за природний газ -15349,83 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 22320 грн. визнано недійсним.

Постанова господарського суду мотивована тим, що Будинкоуправління № 6 не є стороною у правовідносинах по постачанню електроенергії та її оплати згідно з договором №131/067 від 11.06.1999, укладеним між відкритим акціонерним товариством „Крименерго" та Сімферопольською КЕЧ, а також у правовідносинах по постачанню природного газу згідно з договором №12/04 ДЖ від 25.12.1998

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Будинкоуправління № 6 є продавцем електроенергії, яку вона купує у відкритого акціонерного товариства „Крименерго" , населенню військового містечка №220 та несе затрати по її реалізації.

В судовому засіданні 13.06.2006 відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач та прокурор в судовому засіданні 13.06.2006 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін.

На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 склад судової колегії було змінено: суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Шевченко Н.М.

Клопотання відповідача про зупинення розгляду справи судовою колегією відхілено у зв'язку з тим, що підстав для зодоволення зазначеного клопотання немає.

За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

При розгляді апеляційної скарги судовою колегією оголошувалась перерва з 13.06.2006 по 15.06.2006.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган -державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб'єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).

Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб'єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила таке.

28.03.2003 Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства при визначенні та нарахуванні податку на додану вартість та податку на прибуток, про що складено акт № 8/26-2/23/22993125 (а.с. 10-17 т. 1).

На підставі зазначеного акту Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 02.04.2003 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 167/26-2/0/000343 (а.с. 9).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2003 № 167/26-2/0/000343 позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 105853 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 31234 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій стали наступні обставини.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується пунктом 1 Положення про будинкоуправління міністерства оборони (а.с. 52-56 т. 1), та довідкою № 714 (а.с. 51 т. 1).

Актом перевірки встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності і знаходиться на обліку в Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податку на додану вартість. (т.1 а.с.18). Позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері житлово-комунального господарства відповідно до затвердженого у встановленому порядку господарсько-фінансового плану (п.14 Положення про домоуправління Міністерства оборони). Позивач надає послуги з надання житла на умовах найму, а також комунальні послуги за плату за державними регульованими тарифами.

У періоді, що перевірявся, позивач отримав дотації від Міністерства оборони, а також цільові субвенції у зв'язку з наданням послуг населенню, що користується правом на субсидії та ветеранам війни. Цей факт підтверджується актом перевірки (т.1. а.с. 12-13).

Факт отримання дотацій і субвенцій позивачем підтверджується також тією обставиною , що позивач врахував суми отриманих дотацій і субвенцій в даних бухгалтерії податкового обліку при подачі декларації на прибуток.

Позивач заперечує факт отримання дотацій та субвенцій, посилаючись на те, що він не отримував на свій поточний рахунок в банку грошові кошти, що були надані в порядку дотацій та субвенцій. Це відповідає дійсності. Але у зв'язку з проведенням заліків, в яких приймала участь квартирно-експлуатаційна частина, до складу якої входить позивач та на користь якої позивач здійснював оплату отриманої електроенергії, позивач був звільнений від обов'язку оплачувати електроенергію та газ у відповідних сумах.

Зазначення в пункті 11.11. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість" на касовий спосіб визначення бази оподаткування цим податком не виключає обкладення цим податком сум, які не були фактично отримані на поточний рахунок чи в касу позивача, оскільки у названому пункті йдеться не тільки про отримання коштів на рахунок або у касу, а і про отримання інших видів компенсації наданих послуг. В даному випадку надані позивачем послуги компенсувались дотаціями і субвенціями.

Включення до бази оподаткування позивача сум дотації й та субвенцій відповідає також пункту 4.1. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого до бази оподаткування включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку на додану вартість у зв'язку з компенсацією вартості послуг, наданих платником податку на додану вартість.

Разом з тим слід враховувати, що донарахування податку на додану вартість у зв'язку з наданням дотацій і субвенцій є припустимим лише в тій частині, в який позивач фактично отримав дотації і субвенції. Як підтверджується висновком експертів №1338 від 11.08.2005 (т. 2 а.с. 28-31), у квітні, липні і серпні 2001 року були надані дотації для погашення заборгованості з оплати електроенергії та природного газу у загальній сумі568394 грн. Але за відсутності достатніх документів при проведенні експертизи не було можливості встановити в якій частині ці дотації були надані позивачеві, а в якій Сімферопольській КЕЧ. Оскільки висновком експертів допускається, залежно від обставин, які при проведенні експертизи виявилось неможливо встановити, правомірність донарахування податку на додану вартість або в сумі 74475,70 грн. або в сумі 14183,20грн., правомірним слід визнати донарахування податку на додану вартість тільки в сумі 14183,20 грн. Цей висновок слід визнати обгрунтованим також у зв'язку з тим, що в акті перевірки не зазначається на конкретні документи, які б підтверджували допущені позивачем порушення. При розггляді справи в суді відповідач також не надав доказів, які б підтверджували правомірність донарахування податку на додану вартість у сумі 74475,70 грн Зменшення позивачем позовних вимог у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 30210 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8914 грн. не впливає на висновок про правомірність донарахування податку на додану вартість у сумі 14183,20 грн., оскільки позивач зменшив свої позовні вимоги за епізодами, що мали місце у вересні та листопаді 2000 року і у січні 2001 року, а донарахування податку на додану вартість у сумі 14183,20 грн. здійснене за епізодами, що мали місце у квітні, липні і серпні 2001 року, що підтверджується висновком експертів (а.с. 28 на звороті, т. 2).

Отже, позов про визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 02.04.2003 року № 167/26-2/0/000343 підлягає задоволенню в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 61459,80 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 17534,48 грн.

17.09.2003 Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим провела перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства при визначенні та нарахуванні податку на додану вартість, про що складено акт № 16/26-2/23/22993125 (а.с. 19-23 т.1).

На підставі зазначеного акту Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 573/26-2/0/000358 від 18.09.2002 (а.с. 18 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2002 № 573/26-2/0/000358 позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 6151,75 грн. і застосовані фінансові санкції у сумі 3075,36 грн.

Позивач при придбанні матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на суму 30758,73 грн. скористався правом на податковий кредит у сумі 6151,75 грн. Але при використанні зазначених матеріальних цінностей позивач, як встановлено актом перевірки, порушив порядок списання матеріальних цінностей.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит складається із сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат. Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат належать витрати у зв'язку з придбанням товарів для використання у власній господарській діяльності. Відповідач не надав будь-яких доказів використання придбаних позивачем будівельних матеріалів не у своїй господарській діяльності. Порушення порядку списання матеріальних цінностей не може бути підставою для висновку про те, що будівельні матеріали були використані позивачем в інших цілях, ніж для господарської діяльності. Викладене дає підстави для висновку про те, що донарахування податку на додану вартість у сумі 6151,75 грн. і застосування фінансових санкції у сумі 3075,36 грн. не мають правових підстав. Тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 02.04.2003 № 167/26-2/0/000343 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 30210 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8914 грн. (а.с. 64-68). У зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню

Господарський суд Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення неправильно оцінив докази і дійшов висновку про те, що у позивача не виникло зобов'язань зі сплати електроенергії на користь комунально-експлуатаційної частини. Ці висновки суду не відповідають матеріалам справи, зокрема, акту зустрічної перевірки (т. 2 а.с. 6,7).

З огляду на викладене, постанова господарського суду першої інстанції підлягає зміні, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись пунктом 4 статті 80, статтєю101, пунктом 3,4 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтєю 105Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 07.04.2006 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду автономної Республіки Крим від 07.03.2006 у справі № 2-25/988-2006А змінити.

3. Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 18.09.2002 № 573/26-2/0/000358.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 02.04.2003 року № 167/26-2/0/000343 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 61459,80 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 17534,48 грн.

4.Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 02.04.2003 № 167/26-2/0/000343 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 30210 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8914 грн. припинити.

5. В решті позову відмовити."

Головуючий суддя підпис І.В. Черткова

Судді підпис К.В. Волков

підпис Н.М.Шевченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя І.В. Черткова