Рішення № 31534792, 21.05.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 925/629/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Сучило А.О. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача приватного сервісного підприємства "Ньютон-Транс"

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ"

про стягнення 512,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сервісне підприємство "Ньютон-Транс" звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" про стягнення 8 850,00 грн. основного боргу, 62,04 грн. пені та відшкодування судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договорів-заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом позивач надав послуги з перевезення вантажів, загальна вартість наданих послуг становить 8 850,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за договорами-заявками не виконав, прострочив строки їх оплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення заборгованості та пені згідно з законодавством.

До початку судового засідання представником позивача подана заява за вх. №10305/13 про зменшення розміру позовних вимог від 21.05.2013. У заяві представник позивача зазначив, що після порушення провадження у справі, станом на 20.05.2013 відповідачем погашено частину боргу в розмірі 8 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7739 від 14.05.2013, №7754 від 15.05.2013, №7766 від 16.05.2013, №7776 від 17.05.2013, №7791 від 18.05.2013, та просив стягнути з відповідача 350,00 грн. основного боргу, 162,52 грн. пені та відшкодувати судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Вказана заява позивача, відповідає, передбаченому у ст.22 ГПК України праву сторони, відтак прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач представника у судове засідання вдруге не направив, про причини його неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить відмітка канцелярії на ухвалі суду про відкладення розгляду справи про її направлення відповідачу рекомендованим листом з повідомленням. Через канцелярію суду 20.05.2013 відповідач направив суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із бажанням ТОВ «ББФ» запропонувати позивачу примирення та мирне урегулювання вирішення спору, з подальшим укладенням мирової угоди.

Суд вважає, що вказане клопотання до задоволення не підлягає, у зв'язку з тим, що, як зазначив представник позивача, заборгованість за договорами відповідачем фактично сплачена, а у суду, з огляду на положення ст.77 ГПК України, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між приватним сервісним підприємством "Ньютон-Транс" (Перевізник - позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ББФ" (Замовник - відповідач у справі) було укладено договори-заявки про перевезення вантажу автомобільним транспортом №06 від 25.02.2013, №07 від 28.02.2013, №08 від 01.03.2013 та №09 від 04.03.2013.

За умовами даних договорів-заявок Замовник доручає, а Перевізник бере на себе обов'язок здійснити перевезення вантажу згідно умов, визначених цими договорами-заявками.

За доводами представника позивача, на підставі договорів-заявок, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 8 850,00 грн., із них за договором-заявкою №06 від 25.02.2013 на суму 2 600,00 грн.; за договором-заявкою №07 від 28.02.2013 на суму 2 300,00 грн.; за договором-заявкою №08 від 01.03.2013 на суму 2 350,00 грн.; за договором-заявкою №09 від 04.03.2013 на суму 1 600,00 грн.

За доводами позивача, за отримані послуги перевезення відповідач розрахувався частково в сумі 8 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7739 від 14.05.2013, №7754 від 15.05.2013, №7766 від 16.05.2013, №7776 від 17.05.2013, №7791 від 18.05.2013.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по оплаті наданих послуг станом на 20.05.2013 склала 350,00 грн. Крім того, позивач за неналежне виконання умов договорів нарахував відповідачу 162,52 грн. пені, яку просить стягнути разом із заборгованістю.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підставою виникнення господарських зобов'язань сторін у справі є договори-заявки про перевезення вантажу автомобільним транспортом №06 від 25.02.2013, №07 від 28.02.2013, №08 від 01.03.2013 та №09 від 04.03.2013, які за своєю правовою природою відповідають визначенню договору про надання послуг, в даному випадку послуг з перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено в судовому засіданні, на підтвердження укладення договору по наданню транспортних послуг за період із лютого по березень 2013 на суму 8 850,00 грн., позивач надав копії договорів-заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а. с. 10-13).

Отримання вказаних послуг підтверджується актами про надання виробничих послуг, №909 від 25.02.2013 на суму 2 600,00 грн., №1002 від 28.02.2013 на суму 2 300,00 грн., №1038 від 03.03.2013 на суму 2 350,00 грн., №1069 від 04.03.2013 на суму 1 600,00 грн., які відображені у акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2013 по 17.04.2013, який підписаний та скріплений печатками представників позивача та відповідача.

За умовами договорів-заявок, розрахунки між сторонами проводяться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно не розрахувався в повному розмірі за надані позивачем послуги, і станом на 20.05.2013, заборгованість відповідача, за вказаними договорами складає 350,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач проти підстави виникнення та розміру заборгованості не заперечив, доказів згідно ст.ст.33, 34 суду не надав, тому суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 350,00 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, нарахував останньому 162,52 грн. пені, яку просить стягнути в примусовому порядку.

Вказана вимога позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

В силу ст.ст. 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, завдатком, притриманням, заставою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Оскільки сторони у договорах-заявках не встановили конкретний вид забезпечення виконання зобов'язання, відповідно відповідальність відповідача за невиконання грошових зобов'язань не передбачена, тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі зазначених вимог Закону, суд прийшов до висновку, що оскільки спір виник з вини відповідача у зв'язку із порушенням ним умов договорів, судовий збір необхідно покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 173/1, ідентифікаційний код 32810150) на користь приватного сервісного підприємства "Ньютон-Транс" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ідентифікаційний код 30842380) 350,00 грн. основного боргу, 1 689,12 грн. судового збору.

В частині стягнення пені у розмірі 162,52 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 27.05.2013

Суддя О.І. Кучеренко