Рішення № 31534675, 29.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 914/1320/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Яслик Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго", м.Червоноград Львівської області

про стягнення 3 863 181,69 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. - (довіреність №14-68 від 22.03.2013р.);

від відповідача: Ролюк В.П. - виконуючий обов'язки директора (розпорядження №12/п від 29.09.2011р.); Сковронський Т.С. - представник (довіреність №641 від 30.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: «Національна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про стягнення 3 863 181,69 грн., з яких сума основного боргу складає 3 161 696,90 грн., пеня - 145 842,47 грн., 7% штрафу в розмірі 507 078,75 грн.; три відсотки річних - 29 168,49 грн., та інфляційні втрати - 19 395,08 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.04.2013р. Ухвалою суду від 24.04.2013р. розгляд справи відкладено на 14.05.2013р. з підстав викладених в данній ухвалі. В судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено перерву до 29.05.2013р.

Представник позивача надав пояснення (від 29.05.2013р. вх.№19342/13) в якому позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримує повністю, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить задоволити.

Представники відповідача проти позову не заперечили, у випадку задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просили з підстав викладених у відзиві відстрочити сплату заборгованості терміном на 1 рік до 24 квітня 2014р., у зв'язку із важким фінансово-економічним становищем підприємства.

Розглянувши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (Покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2589/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору, в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р. №2, встановлено, що продавець передає покупцеві у 2011р. природний газ в обсязі 1 604,093 тис.м.куб. та у 2012р. до 13 500,00 тис.м.куб.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012р. позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 8 203 059,67 грн.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, сплачував кошти за отриманий природний газ несвоєчасно, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений газ в розмірі 3 161 696,90 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Крім того, на підставі п.7.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 145 842,47 грн. та 7% штрафу в розмірі 507 078,75 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 29 168,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 395,08 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 3 863 181,69 грн., з яких основний борг - 3 161 696,90 грн., пеня - 145 842,47 грн., 7% штрафу - 507 078,75 грн.; три відсотки річних - 29 168,49 грн., та інфляційні втрати - 19 395,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору на купівлю-продажу природного газу № 14/2589/11 від 30.09.2011р. позивач протягом жовтня-грудня 2012р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 8 203 059,67 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму 617 879,32 грн., від 30.11.2012р. на суму 2 947 661,19 грн., від 31.12.2012р. на суму 4 637 579,16 грн. Належним чином завірені копії вказаних актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. Договору від 30.09.2011 року оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, а також як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідачем було здійснено часткові оплати за поставлений природній газ на загальну суму 5 041 362,77 грн. Вказаний розмір часткових оплат ні позивачем, ні відповідачем не оспорювався.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в загальній сумі 3 161 696,90 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2589/11 від 30.09.2011 року - у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.7.2. Договору позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та становить 145 842,47 грн., а також нараховано 7% штрафу в розмірі 507 078,75 грн.

Отже, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 145 842,47 грн. пені та 507 078,75 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 29 168,49 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у розмірі 19 395,08 грн. суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач нараховує інфляційні втрати не враховуючи того, що за певні періоди мала місце дефляція.

Отже судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого загальний їх розмір становить 10 371,79 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо поданого відповідачем відзиву, в якому КП "Червоноградтеплокомуненерго" просить відстрочити сплату заборгованості терміном на 1 рік до 24.04.2014р., суд зазначає наступне.

Необхідність відстрочення сплати заборгованості терміном на 1 рік відповідач обґрунтовує тим, що КП "Червоноградтеплокомуненерго" перебуває у важкому фінансовому становищі, в підвердження чого долучив до поданого відзиву баланс підприємства станом на 31.12.2012р. та звіт про фінансові результати за 2012р.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому під відстрочкою слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведені норми, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та матеріальні інтереси обох сторін, суд вважає що клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення слід задоволити частково, а саме слід відстрочити виконання судового рішення у даній справі до 04.10.2013р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов є обгрунтованим, який слід задоволити частково з відстрочкою виконання судового рішення до 04.10.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 3 854 158,40 грн., з яких 3 161 696,90 грн. основний борг, 145 842,47 грн. - пеня, 507 078,75 грн. - штраф, 29 168,49 грн. - 3% річних та 10 371,79 грн. інфляційні втрати з відстрочкою виконання судового рішення до 04.10.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1002847 від 26.03.2013р. в сумі 68 820,00 грн., який відповідно до ч. 2 ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43 49, 82-85, 115, 116, 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Промислова, 1, код ЄДРПОУ 23966248) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 161 696,90 грн. основного боргу, 145 842,47 грн. пені, 507 078,75 грн. штрафу, 29 168,49 грн. 3% річних, 10 371,79 грн. інфляційних втрат та 68 820,00 грн. судового збору з відстрочкою виконання судового рішення до 04.10.2013р.

3. В частині стягнення 9 023,29 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 31.05.2013р.

Суддя Петрашко М.М.