Рішення № 31534441, 30.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.13 Справа №914/1295/13

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів

до відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 194' 151,33 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники сторін:

від позивача: Сорока Д.М., Паньків Р.О., Кобрин І.Я.

від відповідача: Бурляй О.С., Антонюк А.П., Лаптєв С.В.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» подано позов до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення заборгованості в сумі 194' 151,33 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 16.04.2013р. У судових засіданнях 16.04.2013р., 14.05.2013р., 28.05.2013р. та 30.05.2013р. оголошувалася перерва.

28.05.2013р. представник відповідача подав клопотання про призначення експертизи.

29.05.2013р. представником позивача було подано клопотання, у якому він з посиланням на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 30.05.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив на позовну заяву, просять суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 194' 151,33 грн. (в т.ч. 190' 008,16 грн. - основного боргу, 3' 451,84 грн. - пені, 691,33 грн. - три відсотки річних за користування чужими коштами) та судовий збір в сумі 3' 883,05 грн. Заперечили проти призначення експертизи з підстав, зазначених у відповідному клопотанні.

У судовому засіданні 30.05.2013р. представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги аргументує наступним. Пошкоджена пломба є номерною пластиковою пломбою з використанням дроту моделі «Фора». Її конструкція не дозволяє скористатися нею повторно, тобто, якщо пломбувальний дріт є цілим, міцно охоплює штурвал вхідної засувки, то це унеможливлює її відкриття. Факт порушення цілісності дужки затріски пломби можна пояснити недбалістю чи наміреними діями контролерів ЛМКП «Львіввдоконала» при встановленні чи перевірці пломби. Дві наступні за вхідною засувки закриті та запломбовані, пломби на них не порушені, показники лічильників відповідають акту опломбування, а, отже, незрозуміло, яким чином можна здійснювати без облікове споживання. З огляду на зазначене, відповідач не визнає боргу внаслідок технічної неможливості не облікованого водокористування. Клопотання про призначення експертизи підтримали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.06.1998р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (позивач по справі) та Державним підприємством «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (абонент, відповідач по справі) було укладено договір №200284 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі (далі - договір) терміном на два роки (п.5.1 договору). Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії (п.5.2 договору).

Відповідно до п.1 договору ЛМКП «Львівводоканал» надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює відбір води з водопроводу, скид стоків у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення».

Абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих ЛМКП «Львівводоканал» послуг за чинними тарифами. У разі зміни тарифів плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору (п.2.2.4 договору). Оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок ЛМКП «Львівводоканал» коштів до 25 числа поточного місяця (п.3.5 договору).

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року та у лютому 2013 року надав послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 51' 384,32 грн., що підтверджується наступними податковими накладними: №5071 від 29.08.2012р. на суму 3' 478,88 грн., №5201 від 28.09.2012р. на суму 9' 637,80 грн., №6002 від 31.10.2012р. на суму 11' 417,00 грн., №5188 від 30.11.2012р. на суму 4' 789,60 грн., №5142 від 29.12.2012р. на суму 7' 149,40 грн., №5231 від 27.02.2013р. на суму 7' 864,16 грн. Проте, позивач не здійснив повної оплати вартості наданих послуг заборгувавши таким чином 35' 661,80 грн.

18.01.2013р. комісією у складі інженера відділу контролю Кобрин І.Я., контролера Паньків Р.О. (працівники ЛМКП «Львівводоканал») та в присутності сантехніка Марко А.Д. (працівник Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут») було складено акт №2691, у якому зазначено, що при перевірці стану систем водопроводу та каналізації ЛНД радіотехнічний інститут (договір №200284) було виявлено порушення цілісності пломби на вхідній засувці. У акті зазначено про те, що буде проведено нарахування за водоспоживання згідно п.3.3 «Правил водокористування». Представник відповідача підписав даний акт без жодних застережень. Встановлення ж пломби у цілісному стані підтверджується актом обстеження №21110181 від 18.10.2012р., який підписаний представниками позивача та відповідача і у якому відсутні будь-які зауваження щодо цілісності пломби (копія акту знаходиться у матеріалах справи).

Відповідно до п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (надалі по тексту - Правила) у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

У відповідності до п.3.3 Правил на підставі встановленого факту порушення цілісності пломби на вхідній засувці та у відповідності до договору відповідачу було проведено нарахування за послуги водопостачання та водовідведення за січень 2013 року у розмірі 154' 346,36 грн., що підтверджується податковою накладною №5131 від 29.01.2013р.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 190008,16 грн. (35' 661,80 грн.+ 154' 346,36 грн.= 190' 008,16 грн.).

Відповідно до п.4.2 договору у разі повної або часткової несплати вартості наданих послуг, абоненту, на несплачену суму, починаючи з 25 числа розрахункового місяця, за кожен день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,1%. Таким чином, позивач нарахував відповідачу 3' 451,84 грн. - пені, розмір якої не перевищує подвійної облікової ставки НБУ (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Крім того, позивач у відповідності до ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у 691,33 грн. Однак при здійсненні розрахунку позивач не врахував, що у 2012р. було 366 днів. Провівши перерахунок, суд встановив, що розмір трьох відсотків річних за користування чужими коштами становить 690,89 грн.

Доказів погашення наявної заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.ст.509, 525, 526, 530 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.18 Правил відповідальність за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування несе споживач. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил. Таким чином, відповідач несе відповідальність за цілісність та збереженість пломби незалежно від причини її пошкодження. Отже, предметом доказування у даному випадку є встановлення наявності чи відсутності пошкодження цілісності пломби.

Відповідач на вирішення експертизи просив поставити наступні питання: 1) Чи порушена цілісність пломбувального дроту на пломбі індикаторній номерній №ЛВКВ 0001015? 2) Чи можливе витягнення пломбувального дроту із пломби індикаторної номерної №ЛВКВ 0001015 без порушення її цілісності? 3) Чи є пошкодження скоби, яка з'єднує корпус пломби із запірним пристроєм, таким порушенням її цілісності, яке дозволяє витягнути пломбувальний дріт із тіла пломби? 4) Чи можливе витягнення запірного пристрою з корпусу пломби та повторне його встановлення, тобто чи можливе багаторазове використання пломби? 5) Чи можливе витягнення пломбувального дроту з тіла пломби без витягнення запірного пристрою з корпусу пломби? 6) Чи є логотип ЛВКВ та номер 0001015 на пломбі оригінальним, чи можлива його підробка?

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Пленум Вищого господарського суду України у п.2 постанови від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» звертає увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у встановленні фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Натомість, у даному випадку відповідач просить дати відповідь на питання, які не входять до предмета доказування, оскільки не стосуються встановлення наявності факту порушення цілісності пломби. З огляду на зазначене, а також беручи до уваги, що призначення експертизи у даному випадку призведе до затягування розгляду справи, чим зумовить порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд у продовж розумного строку), у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи слід відмовити.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача за користування послугами з водопостачання та водовідведення за договором. Крім того, підтвердженим є факт порушення цілісності пломби на вхідній засувці, а, отже правомірності нарахування за водопостачання у відповідності до п.3.3 Правил. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 194' 151,33 грн., то судовий збір становить 3' 883,03 грн. Натомість позивач сплатив 3' 883,05 грн., а тому зайво сплачену сума судового збору у розмірі 0,02 грн. необхідно до повернути позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.п.3.3, 5.18 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» (79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14311429) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03348471) 190' 008,16 грн. - боргу, 3' 451,84 грн. - пені, 690,89 грн. - три відсотки річних за користування чужими коштами та 3' 883,02 грн. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03348471) 0,02 грн. зайво сплаченого судового збору платіжним дорученням №907 від 21.03.2013р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 30.05.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 31.05.2013р.

Суддя Яворський Б.І.