Рішення № 31534399, 30.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2013 Справа № 901/954/13-гЗа позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Гоголєва Володимира Володимировича

про стягнення 10699,35 грн.

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

Від позивача- Баркова І.Г., довіреність № 07-154-13 від 29.03.2013, представник

Від відповідача- не з'явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Банк Руский Стандарт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця Гоголєва Володимира Володимировича та просить суд стягнути з відповідача 10699,35 грн., з яких 9991,00 грн. - сума основної заборгованості, 565,06 грн. - пені, 113,32 грн. - 3% річних, 29,97 грн. - інфляції.

16.05.2013 до Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання від представника Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові документи по справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома.

Ухвали від 19.03.2013, 09.04.2013 спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 54-58, 65-68).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України здійсненого на запит суду від 29.03.2013, місцезнаходження відповідача Фізичної особи-підприємця Гоголєва Володимира Володимировича значиться за адресою: пров. Полтавський, буд. 9, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112 (а.с. 47-48).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.05.2013 строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Руский Стандарт» та фізичною особою-підприємцем Гоголєвим Володимиром Володимировичем був укладений Договір № u0-8-0000172476 про організацію безготівкових розрахунків (за умови проведення процедури авторизації Заяви співробітником Організації) (а. с. 8-11).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, даний договір визначає порядок та умови взаємодії між сторонами з організації документообігу та безготівкових розрахунків, які виникають при обслуговуванні клієнта, який набув у організації товар з оплатою товару за рахунок кредиту. При цьому прийом Анкети (включаючи її оформлення у випадках, передбачених Правилами), передача даних Анкети в Банк з метою прийняття Банком кредитного рішення, а також отримання такого рішення, оформлення Заяви (при отриманні позитивного рішення Банку про надання Клієнту кредитами а навіть оформлення документів, зазначених в пунктах 3.7.1.3 -3.7.1.7 цього Договору, здійснюється: співробітником Організації; співробітником Банку (пункт 2.1.1 договору).

Згідно пункту 3.4 Договору Банк приймає кредитне рішення про надання (позитивне кредитне рішення) або про відмову в наданні (негативне кредитне рішення) Кредиту на підставі даних Анкети. Кредитне рішення приймається Банком самостійно.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, якщо повідомленням або додатковою угодою не встановлено іншого, то при продажу організацією товару з оплатою товару за рахунок кредиту, частина вартості товару оплачується клієнтом за рахунок власних грошових коштів (первісний внесок), оплата здійснюється шляхом внесення клієнтом відповідної суми до каси організації, при цьому розмір первинного внеску визначається банком самостійно.

Згідно пункту 3.6 Договору банк надає клієнту кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта в банку; після зарахування суми кредиту на рахунок клієнта, банк здійснює перерахування на користь організації грошових коштів, належних до оплати товару за рахунок кредиту.

Відповідно до пункту 3.11 Договору якщо клієнт в дату оформлення Заяви відмовився від придбання Товару з використанням Кредиту після проведення процедури авторизації такої заяви, Організація за погодженням з Банком і в порядку, визначеному Правилами, оформляє відмову Клієнта від придбання такого Товару (проводить процедуру скасування авторизації Заяви).

Згідно пункту 3.12 Договору видача Організацією готівкових грошових коштів Клієнту замість товарів, придбаних за рахунок Кредиту, в момент його продажу, не допускається. У разі видачі Організацією Клієнту грошових коштів замість Товару, придбаного за рахунок Кредиту, в момент його продажу та виявлення такого факту Банком до перерахування на користь Організації грошових коштів в оплату товарів за рахунок Кредиту, Кредит Клієнту не надається і Банк не перераховує на користь Організації грошові кошти відповідно з цим Договором.

Відповідно пункту 5.1 Договору організація передає Банку не пізніше 3 календарних днів з дати їх оформлення належним чином оформлені (оформлені відповідно з Правилами та Договором у цілому) та скомпоновані окремо по кожному Клієнту документи, зазначені у пунктах 3.7.1, 3.7.2 цього Договору. Передача вищевказаних документів від Організації Банку виробляється по Акту прийому-передачі документів ( форма Акту прийому-передачі документів встановлюється Правилами).

При цьому, відповідно до пункту 5.4 Договору банк не пізніше 3 банківських днів з дня приймання від Організації комплекту документів, вказаних у пунктах 3.7.1, 3.7.2, цього Договору, здійснює у відповідності з пунктом 3.6, цього Договору безготівкове перерахування на користь організації грошових коштів, що належать для оплати за рахунок кредиту.

Згідно пункту 5.5 Договору датою виконання банком своїх зобов'язань, передбачених пункту 5.4 договору вважається: дата зарахування грошових коштів на рахунок організації, якщо рахунок організації, на який здійснюється безготівкове перерахування грошових коштів, відкритий у банку (пункт 5.5.1 Договору); дата списання грошових коштів з кореспондентського рахунку банку, якщо рахунок організації, на який здійснюється безготівкове перерахування грошових коштів відкритий організацією в іншому банку (пункт 5.5.2 Договору).

На підставі пунктів 3.5, 3.8 Договору, Публічним акціонерним товариством «Банк Руский Стандарт» було надіслано фізичній особі-підприємцю Гоголєву Володимиру Володимировичу Повідомлення (про реалізацію кредитних продуктів), згідно якого було повідомлено відповідача, що Банком надаватимуться Клієнтам можливість звернення до Банку за отриманням Кредиту за кредитними продуктами Банку, реалізованих організацією, а також для інших цілей (а.с.14).

18.10.2012 Банк надав фізичній особі громадянці України - Кириленко Любов Петрівні кредит в розмірі - 9 991,00 грн., шляхом зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта в Банку та після зарахування суми кредиту на рахунок Клієнта, здійснив безготівковий переказ на користь фізичної особи - підприємця Гоголєва Володимира Володимировича грошових коштів, згідно пунктів 3.6, 5.4. Договору, з метою часткової оплати вартості товару - «вікна комплект» за рахунок наданого Клієнту кредиту, що підтверджує Меморіальний ордер № 3160907 від 19.10.2012 (а.с. 15). Початковий внесок Клієнта за Товар, згідно пункту 3.5. Договору, становив 750,00 гривень.

19.10.2012 Клієнт повернув Товар та оформив документ, передбачений умовами Договору при поверненні Товару - Запит про повернення грошових коштів у розмірі початкового внеску Клієнта (а.с. 16).

У відповідності до пункту 5.9 Договору, Відповідач був зобов'язаний не пізніше 3 робочих днів з моменту оформлення Клієнтом Запиту про повернення грошових коштів та повернення Клієнтом Товару, переказати на рахунок Банку, вказаний в Договорі грошові кошти в розмірі 9991,00 грн.

Проте, відповідач порушив умови Договору та не переказав грошові кошти Банку, що були перераховані фізичній особі-підприємцю Гоголєву Володимиру Володимировичу в рахунок часткової оплати вартості Товару, у зв'язку із поверненням Клієнтом Товару.

30.10.2012 Публічним акціонерним товариством «Банк Руский Стандарт» було надіслано фізичній особі-підприємцю Гоголєву Володимиру Володимировичу лист вих. № 6/4/1-05-6278/1 з проханням повернути грошові кошти у розмірі 9991,00 грн. на рахунок позивача (а.с. 17).

Однак, до теперішнього часу відповідачем заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши надані доводи та докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 341 Господарського кодексу України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.

Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що сума грошових коштів у розмірі 9991,00 грн. не повернута.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з повернення грошових коштів Банку, що були переказані Відповідачу в рахунок часткової оплати вартості Товару, хоча строк виконання відповідного зобов'язання, встановлений умовами договору, на момент звернення до суду з відповідним позовом вже пройшов, допустив порушення зобов'язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 9991,00 грн. заборгованості за договором № u0-8-0000172476 про організацію безготівкових розрахунків.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 565,06 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, в разі переказу грошових коштів пізніше строків, встановлених в пункті 5.9 Договору, винна Сторона зобов'язана сплатити іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діє в період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Прострочення визначається як період, що починається в дату, коли переказ грошових коштів мав бути здійснений винною Стороною, і що закінчується датою фактичного переказу коштів з рахунку винної Сторони.

Так, відповідно до розрахунку, наданому позивачем та перевіреному судом, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за Договором № № u0-8-0000172476 від 31.08.2012 за зазначений вище період складає 565,06 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 113,32 грн., інфляцію у розмірі 29,97 грн.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 25.10.2012 по 11.03.2013 повинна бути розрахована наступним чином : 9991,00 грн. х 138 днів прострочення х 3% / 365 днів = 113,32 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 113,32 грн. за період з 25.10.2012 по 11.03.2013, та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума інфляційних втрат в період з 25.10.2012 по 11.03.2013 у розмірі 29,97 грн. підтверджується матеріалами справи, підлягає стягненню з відповідача, лише в розмірі 19,98 грн., та розраховується наступним чином:

100,0х99,9х100,2х101,2х99,9х100,0 =1,002

інфляційні втрати = 9991,00 грн. х 1,002- 9991,00 грн. = 19,98 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 31.05.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гоголєва Володимира Володимировича (провулок Полтавський, буд. 9, м. Феодосія, АРКрим, Україна, 98112, ідентифікаційний код 3049412690) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" (вул. Половецька, буд. 3/42, м. Київ, Україна, 04107, ідентифікаційний код 34186061) сума основної заборгованості у розмірі 9991,00 грн., пені у розмірі 565,06 грн., 3% річних у розмірі

113,32 грн., інфляції у розмірі 19,98 грн., судовий збір у розмірі 1718,89 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя (підпис) І.А. Іщенко