Постанова № 31534345, 28.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року Справа № 812/3816/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ірметової О.В.

при секретарі судового засідання: Семціві О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 08.06.2013р. було отримано постанову від 03.04.2013р. ВДВС м. Сєвєродонецьку, у якій не зазначено номеру виконавчого провадження в межах якого вона винесена. Згідно постанови від 03.04.2013р. затримання транспортного засобу - автомобіля марки OPEL "OMEGA" 25108 AM, здійснено при примусовому виконанні постанови №1068 від 03.08.2012р. виданого приватною юридичною особою Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) зареєстрована ЄДРПОУ за №21792459 , як суб'єкт господарської діяльності.

В порушення норм діючого законодавства Відділом державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції не було вжито жодного законного заходу щодо звернення стягнення на грошові кошти, а також позбавлено права запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Постанови про арешт майна отримано не було та звернення стягнення на транспортний засіб, при загальній сумі боргу у розмірі 237,46 грн. не є розумним, оскільки перевищує розмір боргу.

За таких підстав позивач вважає, що постанова від 03.04.13 р. є незаконною та просив скасувати її.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та в обґрунтування зазначив наступне.

Відділом державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції були проведені всі виконавчі дії, які передбачені законодавством України. Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, що за результатами обробки запиту інформація, яка міститься у ДРФО щодо ОСОБА_1 не відповідає, тобто розрахункові рахунки відсутні. Боржник за неодноразовими викликами не з'являється; як пенсіонер не значиться; двері не відчиняє.

Відповідно до п.5 ст.52 Закону боржник має право запропонувати ті види майна та предмети, на які необхідно в першу чергу звертати стягнення. Станом на 23.05.2013 року заяви від боржника ОСОБА_1 про запропонування майна чи предметів на які необхідно звернути стягнення для погашення суми штрафу не надходило. Боржником рішення УПФУ не виконано.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до висновку про не обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі -Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до п. 9 ст. 3 Закону №606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно ст. 5 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пп. 1,5,11 ч.2 ст. 5 Закону №606 державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.ст. 24 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.6 ст.25 цього Закону постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону №606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Законом передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст.. 50 Закону №606 якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

У відповідно зі ст. 56 Закону №606 під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентується статтею 52 Закону № 2677, якою встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Згідно статті 57 Закону № 2677 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

В судовому засіданні встановлено, що 08.11.2012 року до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції надійшов виконавчий документ, а саме рішення № 1068 від 03.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 170,00 грн. (а. с. 43) та заява від Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про прийняття до виконання виконавчого документу (а. с. 42).

09.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано самостійний строк для виконання до 16.11.2012 року (а. с. 44). Також разом з постановою був надісланий лист - роз'яснення державного виконавця із зазначенням дати прибуття до відділу (а. с. 45). Відповідно до супровідного листа від 09.11.12 р. №26712 позивачу були надіслані зазначені документи (а. с. 46).

16.11.2012 року сума штрафу боржником не сплачена та винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору (а. с. 47), яка була надіслана на адресу позивача, що підтверджується супровідним листом від 04.12.12 р. за №28367 (а. с. 48).

04.12.2012 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а. с. 50), яка надіслана позивачу супровідним листом (а. с. 51).

21.01.2013 року державним виконавцем направлено запит до начальника ВРЕР у м. Сєвєродонецьку про наявні транспортні засоби, які зареєстровані за боржником (а. с. 52) та запит до УДМС України у м. Сєвєродонецьку про останнє відоме місце проживання боржника (а. с. 53).

21.01.2013 року надійшла відповідь з Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, в якій зазначено, що за результатами обробки запиту інформація, яка міститься у ДРФО не відповідає (а. с. 54).

31.01.2013 року державним виконавцем направлено запит до адресно - довідкового підрозділу територіального органу ДМС України в Луганській області про останнє відоме місце проживання боржника (а. с. 55).

04.02.2013 року направлено запит до УПФУ м. Сєвєродонецьк для отримання інформації стосовно сплати боржником страхових внесків та чи отримує боржник пенсію (а. с. 57). Також було направлено запит до начальника Центру зайнятості населення м. Сєвєродонецька про нарахування допомоги ОСОБА_1 (а. с. 59). Повторно направлено запит до начальника ВРЕР у м. Сєвєродонецьку про наявні транспортні засоби, які зареєстровані за боржником (а. с .60).

04.02.2013 року направлено повторно лист - роз'яснення державного виконавця Кононовій Н.Є., у якому вказано, що боржник повинен з'явитися до державного виконавця 08.02.2013 року (а. с. 58). Боржник за викликом не з'явився.

04 лютого 2013 року державним виконавцем винесено постанову про примусовий привід боржника на 12.02.2013 року (а. с. 61) та 05.02.2013 року направлена постанова начальнику Сєвєродонецького МВ УМВС в Луганській області (а. с. 62).

До ВДВС Сєвєродонецького мыського управління юстиції надійшов рапорт старшого капітана міліції A.A. Фадина, в якому зазначено, що "ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення та зачинила двері"(а. с. 66).

15.02.2013 року надійшла відповідь з УПФУ у м. Сєвєродонецьку, що ФОП ОСОБА_1 є страхувальником, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана застрахована особа не зареєстрована в органах Пенсійного фонду, як пенсіонер (а.с. 72).

18.02.2013 року відповідачем винесено постанову про залучення двох працівників внутрішніх справ для проведення виконавчих дій (а. с. 67).

18.02.2013 року надійшла заява від ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 35525726 від 09.11.2012 року та надання постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 69).

18.02.2013 року позивачу була надана відповідь, в якій роз'яснено, що ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється в приміщенні органу ДВС та повторно надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.70, 71).

19.02.2013 року боржнику рекомендованою кореспонденцією надіслано повідомлення про проведення виконавчих дій 22.02.2013 року о 15:00 годині із залученням працівників міліції, представників Управління пенсійного фонду (а.с.63).

05.03.2013 року надійшла відповідь з адресно - довідкового підрозділу територіального органу ДМС України в Луганській області, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована з 25.12.2000 р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74).

29.03.2013 року надійшло дві відповіді від начальника ВРЕР у м. Сєвєродонецьку про наявні транспортні засоби зареєстровані за боржником, а саме транспортний засіб 25108АМ, марка OPEL ОМЕGА, синій 1988, що належить боржнику.

01.04.2013 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 76), яка була направлена боржнику до відома 02.04.2013 року за вих. № 5759/03-51 (а. с. 77), постанова не була оскаржена в десятиденний строк.

03.04.2013 року державним виконавцем винесено постанову про такий розшук майна боржника, а саме: транспортний засіб 25108АМ, марка OPEL ОМЕGА, синій 1988, № двигуна НОМЕР_1, НОМЕР_2, Tex.nacn. НОМЕР_3 (а.с.78). Копія направлена боржнику до відома 02.04.2013 року за вих. № 5834/03-51 (а.с.79).

03.04.2013 року винесена постанова про затримання транспортних засобів (а.с.80). Копія направлена боржнику до відома 03.04.2013 року за вих. № 5845/03-51 разом з викликом на 05.04.2013 року(а.с. 81, 83).

Посилання позивача щодо неправомірності винесення рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку не є змістовним з наступних підстав.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року, по справі № 2а/1270/8138/2012 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконним рішення від 03.08.2012 № 1068, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення певних дій було відмовлено у повному обсязі, оскільки не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним рішення від 03.08.2012 № 1068.

Таким чином, з урахуванням ст. 72 КАС України, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.13 р. встановлена обставина щодо правомірності прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області рішення про застосування фінансових санкцій за №1068 від 03.08.2012 р.

Посилання позивача на те, що транспортний засіб є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 на підставі ст.60 Сімейного кодеску України, та не отримання відповідачем ухвали суду для звернення стягнення на транспортний засіб, який є спільною власністю, є не змістовним, оскільки ВРЕР у м. Сєвєродонецьку на запит державного виконавця було надано інформацію, що власником даного транспортного засобу є лише ОСОБА_1, а позивачем не надано жодного доказу про право третіх осіб на даних транспортних засіб.

У судовому засіданні було встановлено та підтверджено належними доказами, що державним виконавцем проведені усі виконавчі дії щодо виявлення коштів та майна позивача, було звернено стягнення на належне боржнику майно, яке було виявлене під час вчинення виконавчих дій та яке може покрити суму заборгованості, та позивачем вчинялися дії щодо недопущення державного виконавця до приміщення, де вона мешкає, не погодила з державним виконавцем перелік майна, на яке може бути звернено примусове стягнення, суд дійшов висновку, що відповідачем на законних підставах було прийнято оскаржувану постанову.

Оскільки позивачем не доведено неправомірності дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції щодо накладення арешту на транспортний засіб - 25108АМ, марка OPEL ОМЕGА, синій 1988, № двигуна НОМЕР_1, НОМЕР_2, Tex.nacn. НОМЕР_3 на виконання рішення №1068 від 03.08.2012 р. УПФУ в м. Сєвєродонецьку, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність дій відповідача на підставі відповідних доказів та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, позов є не обґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. відповідачем правомірність своїх дій доведена.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького Міського управління юстиції про визнання незаконними дій та скасування постанови відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 31 травня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова