Рішення № 31534218, 28.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2013 Справа № 901/1280/13За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ.

до Публічного акціонерного товариства «Керчгаз», м. Керч.

про стягнення 817 897,66 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - Ткаченко Р.Ю., довіреність № 258/10 від 14.12.2012 р., представник.

Від відповідача - Бєлоусова І.Е., довіреність № 8/20 від 08.01.2013 р., юрисконсульт.

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Керчгаз» про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 401 758,67 грн., пені в розмірі 216 097,08 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 137 990,76 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 62 051,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору № 213-1-06/10-185 поставки природного газу від 27.04.2010 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти суми основного боргу у розмірі 401 758,67грн., збитків від інфляції в сумі 137 990,76 грн. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 62 051,15 грн. не заперечує, проте просить відмовити в задоволенні позову в частині нарахування пені за період тривалістю 3 роки, у зв'язку з тим, що у п. 10.6 договору відсутня пряма вказівка на домовленість про збільшення строку позовної давності, встановленого, саме Цивільним кодексом України (один рік) - до трьох років.

В судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

27 квітня 2010 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Керчгаз» (покупець) (надалі перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Керчгаз») був укладений договір поставки природного газу № 213-1-06/10-185 (а.с. 22-27).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2010 році природний газ, надалі газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 3.5 договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірника акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Розділом 6 договору передбачений порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до якого оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, за планових для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за газ квітня здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості обсягів газу, зазначених у п. 2.1 договору, протягом банківських днів з моменту укладення цього договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Неодноразово між сторонами укладались додаткові угоди, а саме: додаткова угода № 1 від 26.05.2010 р., додаткова угода № 2 від 28.07.2010 р.

Останньою додатковою угодою № 3 від 06.08.2010 р. до договору поставки природного газу № 213-1-06/10-185 від 27.04.2010 р., сторони виклали п. 5.1 договору у наступній редакції: «З 01 серпня 2010 року ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування природного газу, крім того: податок на додану вартість за ставкою 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 421,20 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 2904,44 грн.».

На виконання договору позивач поставив у власність відповідача у період з квітня - листопад 2009 р. природний газ на загальну суму 13 349 304,73 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі: від 30.04.2010 р. на суму 1 577 247,85 грн.; від 31.05.2010 р. на суму 1 426 929,95 грн.; від 30.06.2010 р. на суму 1 512 476,52 грн.; від 31.07.2010 р. на суму 1 595 649,73 грн.; від 31.08.2010 р. на суму 1 673 812,36 грн.; від 30.09.2010 р. на суму 1 743 293,05 грн.; від 31.10.2010 р. на суму 1 892 833,15 грн.; від 30.11.2010 р. на суму 1 927 062,13 грн. (а. с. 31-38).

Вказані акти прийому-передачі природного газу підписані представниками обох сторін скріплені відповідними печатками.

Проте, відповідач лише частково сплатив кошти за поставлений природний газ, а саме у сумі 12 947 546,06 грн., у зв'язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 401 758,67 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 401 758,67 грн. та визнав позов в цій частині, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача зазначеної суми підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з травня 2010 р. по лютий 2013 р. у розмірі 137 990,76 грн. та 3 % річних за період з 11.05.2010 р. по 08.04.2013 р. у розмірі 62 051,15 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 10-14).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений природний газ, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивач просить стягнути пеню у розмірі 216 097,08 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У пункті 6 статті 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за поставлений природний газ у квітні 2010 року (24 дні) у розмірі 17 364,37 грн., у травні 2010 року (27 днів) у розмірі 10 941,59 грн., у червні 2010 року (46 днів) у розмірі 13 560,40 грн., у липні 2010 року (42 дні) у розмірі 15 960,49 грн., у серпні 2010 року (42 дні) у розмірі 20 089,18 грн., у вересні 2010 року (52 дні) у розмірі 21 535,39 грн., у жовтні 2010 року (49 днів) у розмірі 24 916,21 грн., у листопаді 2010 року (182 днів) у розмірі 91 729,45 грн., всього сума пені складає 216 097,08 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 4-9).

Відповідач заперечує щодо нарахування пені за період тривалістю 3 роки, у зв'язку з тим, що у п. 10.6 договору відсутня пряма вказівка на домовленість про збільшення саме строку позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України (один рік) - до трьох років. За відсутності цього, відповідач вважає, що сторони не збільшили строку позовної давності для стягнення пені згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Суд не погоджується з даними доводами відповідача, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи з положень ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 10.6 договору сторони домовились, що строк позовної давності по цьому договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю 3 (три) роки.

Поняття неустойки передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки, передбачений саме Цивільним кодексом України (ст. 258), який сторони і збільшили в п. 10.6 договору, що повністю відповідає положенню ч. 1 ст. 259 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 216 097,08 грн. цілком обґрунтована.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів сплати боргу або контррозрахунок суми позову, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 357,95 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Керчгаз» (код ЄДРПО України 03348130) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код ЄДРПО України 31301827) основний борг за поставлений природний газ у розмірі 401 758,67 грн., пеню в розмірі 216 097,08 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 137 990,76 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 62 051,15 грн. та судовий збір у розмірі 16 357,95 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 28.05.2013р.

Повне рішення складено - 31.05.2013р.

Суддя С.О. Лукачов