Рішення № 31532816, 27.05.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/945/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Рогожина А. В.

при секретарі: Лукичовій Н.В.

за участю

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Музикантової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

4 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до КП «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення моральної шкоди в сумі 8 000 гривень, посилаючись при цьому на наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 10 серпня 2004 року перебував у трудових відносинах з комунальним підприємством «Костянтинівське трамвайне управління», працюючи юрисконсультом. 1 березня 2011 року він припинив трудові відносини з КП «Костянтинівське трамвайне управління» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією умов трудового договору згідно п. 3 ст. 38 КзпП України. Підставою для написання заяви про звільнення було систематичне невиконання роботодавцем зобов'язань щодо виплат по заробітній платі з дотриманням вимог Закону України "Про оплату праці".

Позивача було звільнено згідно наказу № 46-л від 15 лютого 2011 року. Підставою про звільнення зазначено - за вчиненні прогули та посилання на пункт 4 статті 40 КЗпП України. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року по справі № 2-1597/11 позов ОСОБА_1 до КП «Костянтинівське трамвайне управління» про зміну дати і формулювання причин (підстав) звільнення було задоволено, наказ КП «Костянтинівське трамвайне управління» за № 46-л від 15.02.2011 року « Про звільнення ОСОБА_1». скасовано, КП «Костянтинівське трамвайне управління» зобов'язано видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за ст.38 КЗпП України від 01 березня 2011 року за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_1 Рішення першої інстанції було оскаржено відповідачем до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року апеляційну скаргу КП «Костянтинівське трамвайне управління» відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року залишено без змін. Крім того позивач був змушений звернутися до суду з приводу виплати мені заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки. Все це відбувалося досить довгий термін, за який позивачем витрачено дуже багато часу на відновлення справедливості та примушенню відповідача діяти у відповідності до норм законодавства, які він був повинен виконувати і без примусу з боку держави у відповідності до рішень суду та норм матеріального права. В зв'язку з незаконним звільнення з роботи позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 8000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Музикантова Г.А. заперечувала проти задоволення вимог позивача в повному обсязі, зазначаючи, що позивач ОСОБА_1 працював у комунальному підприємстві «Костянтинівське трамвайне управління» юрисконсультом на ? ставки по трудовому договору, проте більше ніж півроку до його звільнення на робочому місці не з'являвся, покладені на нього обов'язки не виконував. Крім того зазначила, що в позові не вказано чим саме та яку саме моральну шкоду позивачу заподіяно підприємством, яка глибина та ступінь цієї шкоди, та чому саме такий розмір шкоди ним визначений. Також, посилаючись на норми ст.233 КЗпП України, Музикантова Г.А. в наданих суду запереченнях вказала на пропущення позивачем строку для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, а саме про стягнення моральної шкоди.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 10 серпня 2004 року перебував у трудових відносинах з комунальним підприємством «Костянтинівське трамвайне управління», працюючи юрисконсультом. 1 березня 2011 року він припинив трудові відносини з КП «Костянтинівське трамвайне управління» за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією умов трудового договору згідно п. 3 ст. 38 КзпП України. Підставою для написання заяви про звільнення було систематичне невиконання роботодавцем зобов'язань щодо виплат по заробітній платі з дотриманням вимог Закону України "Про оплату праці".

Позивача було звільнено згідно наказу № 46-л від 15 лютого 2011 року. Підставою про звільнення зазначено - за вчиненні прогули та посилання на пункт 4 статті 40 КЗпП України. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року по справі № 2-1597/11 позов ОСОБА_1 до КП «Костянтинівське трамвайне управління» про зміну дати і формулювання причин (підстав) звільнення було задоволено, наказ КП «Костянтинівське трамвайне управління» за № 46-л від 15.02.2011 року « Про звільнення ОСОБА_1» скасовано, КП «Костянтинівське трамвайне управління» зобов'язано видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за ст.38 КЗпП України від 01 березня 2011 року за власним бажанням на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.7). Рішення першої інстанції було оскаржено відповідачем до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року апеляційну скаргу КП «Костянтинівське трамвайне управління» відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 19 грудня 2011 року залишено без змін (а.с.8-9). На виконання рішення суду КП «Костянтинівське трамвайне управління» видало наказ № 82-л від 21 травня 2012 року про визнання наказу № 46-л від 15 лютого 2011 року про звільнення ОСОБА_1 недійсним, звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією умов трудового договору згідно п. 3 ст. 38 КзпП України (а.с.15).

10 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КП «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 7 вересня 2011 року по справі № 2-707/11 позов ОСОБА_1 до КП «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації у зв'язку з порушенням строку виплати заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки було задоволено частково - стягнуто з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 лютого 2011 року по 24 березня 2011 року в розмірі 806,58 грн., в решті позовних вимог відмолено (а.с.10). Рішення першої інстанції було оскаржено позивачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року апеляційнй скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 7 вересня 2011 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення вихідної допомоги та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове: з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі за лютий 2011 року в сумі 700 грн. з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, вихідну допомогу в сумі 1750,44 грн.; рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 7 вересня 2011 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінено: з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 березня 2011 року по 24 березня 2011 року в сумі 566,61 грн. (а.с.11-12).

В окремих випадках трудовим законодавством прямо передбачено обов'язок роботодавця відшкодовувати працівникові завдану йому шкоду. Зокрема у випадку неправомірного звільнення чи переведення працівника на іншу роботу, порушення роботодавцем строків розрахунку під час звільнення працівника тощо. Передусім ідеться про відшкодування працівникові втраченого ним заробітку. Так, стаття 235 КЗпП України передбачає, що, виносячи рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо виникає спір про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові й моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться в разі, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Для доведення фактів дійсності та відновлення законності щодо правовідносин з приводу звільнення та отримання певних сум, що підлягають сплаті на його користь, позивач звертався до суду двічі протягом 2011-2012 років, в зв'язку з чим змушений був витрачати власний час та кошти на багаторазові поїздки у судові засідання до судів першої та апеляційної інстанції. Таким чином через неправомірні дії з боку відповідача з лютого 2011 року до теперішнього часу позивач змушений займатися відновленням моїх законних прав, нести незаплановані витрати, нервувати з приводу неотримання заробітної плати за 2011 рік, все це потребує додаткових зусиль з боку позивача для подолання незручностей, пов'язаних з відновленням законності та справедливості.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено статтями 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

У п.13 Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до статті 2371 КЗпП України якщо наявні порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Щодо строку, протягом якого має бути відшкодовано працівникові моральну шкоду, роз'яснення надав Пленум Верховного Суду України (п.16 Постанови № 4), вказавши, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності (ст.233 КЗпП України).

Конституційний Суд України за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України 22 лютого 2012 року прийняв рішення № 4-рп/2012, яким вирішив, що положення частини першої статті 233 КЗпП Україниу взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Державною виконавчою службою Костянтинівського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень від 26 липня 2012 року (ВП № 33639181) по виконавчому листу № 2-707, виданому 7 вересня 2011 року про стягнення допомоги з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 в розмірі 1750,44 грн., від 26 липня 2012 року (ВП № 33637692) по виконавчому листу № 2-707, виданому 7 вересня 2011 року про стягнення заробітної плати з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 в розмірі 566,61 грн. та від 26 липня 2012 року (ВП № 33639097) по виконавчому листу № 2-707, виданому 7 вересня 2011 року про стягнення заробітної плати з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 в розмірі 700,00 грн. (а.с.54-55). На час розгляду справи відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем, відомості про закриття вказаних виконавчих проваджень в зв'язку з повним погашенням ві дсутні.

На підставі викладеного позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. з урахуванням ступеню його моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків та затрачених додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ст.ст. 38, 44, 75, 83, 115, 116, 117, 221, 233, 235, 2371 КЗпП України, Постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України, ст.ст.10, 11, 15, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 (дві) тисячі гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя