Рішення № 31531642, 21.05.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1580/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Спори про відшкодування шкоди Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

іменем України

21.05.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Голованя А.М., Мурашко С.І.,

за участю секретаря - Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації витрат за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_3 про стягнення 2500 грн. витрат понесених на догляд та поховання ОСОБА_4, стягнення 18687 грн. 62 коп. - ? частину витрат, понесених на утримання і поліпшення спадкового майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона понесла витрати у розмірі 2500 грн. на догляд і поховання ОСОБА_4, якому належало право на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Після його смерті спадщину вцілому прийняв ОСОБА_5, який подарував позивачці ? частину будинку на підставі договору дарування від 06 серпня 2004 року. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2011 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_5 визнано недійсним в частині права на спадщину на 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1, визнано недійсним в частині дарування 1/4 частки цього будинку договір дарування 1/2 частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_6, діючою від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_7 Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 63477 грн. за 1/4 частку будинку з відповідною частиною надвірних будівель та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку ОСОБА_3 у домоволодінні. Оскільки за рахунок неї проведені роботи з утримання та поліпшення спадкового майна в розмірі 37375 грн. 23 коп., просить стягнути ? цих витрат.

Рішенням Кіровського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено, стягнено з позивачки в дохід держави 211 грн. 87 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано ти, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не дав належної оцінки показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_6 про те, що позивачка здійснювала догляд і поховання ОСОБА_4, понісши відповідні матеріальні витрати. Суд дав невірне тлумачення ст. 2 Закону України «Про поховання та поховальну справу». Неналежний стан будинку після набуття нею права власності на ? його частину підтверджено показаннями допитаних в судовому засіданні свідків. Суд не врахував її витрати на газопостачання у будинок. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» вона, як інвалід ІІ групи, звільнена від його сплати, але суд стягнув з неї 21 грн. 87 коп. судового збору.

Сторони особисто в судове засідання не з'явилися.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав апеляційну скаргу повністю.

Представник відповідача визнав доводи апеляційної скарги частково, а саме в частині незаконності рішення про стягнення з позивачки судового збору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким все належне йому майно заповідав своєму брату ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 1/2 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

02 липня 2004 року спадкоємець померлого за заповітом ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину зазначеного будинку.

За укладеним 06 серпня 2004 року від імені ОСОБА_5 його представником за довіреністю ОСОБА_6 і ОСОБА_6 (прізвище якої після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_2, позивачкою по справі, нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 у власність безоплатно отриману ним у спадщину ? частину будинку АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2011 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори 2 липня 2004 року за реєстром № 5-1124 на ім'я ОСОБА_5 в частині права на спадщину на 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 а також договір дарування ? частини житлового будинку з надвірними будівлями укладений між ОСОБА_6 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в частині дарування 1/4 частини цього будинку АДРЕСА_1.

Згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 червня .2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 63477 грн. за 1/4 частку будинку № 83 з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку ОСОБА_3 у цьому домоволодінні.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексам.

З урахування того, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спірні правовідносини щодо відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця регулюються ст. 1232 ЦК України.

Відповідно до приписів цієї статті ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Позивачка посилалася на те, що вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 здійснювала догляд за хворим на тяжку хворобу ОСОБА_4

Однак позивачка не визначила розмір її витрат на догляд. Доказів на підтвердження дійсності цих витрат не надала.

Обґрунтовуючи вимоги щодо компенсації понесених нею витрат на поховання ОСОБА_4, позивачка послалася на те, що вона витратила 2500 грн.

Суд дав належну оцінку наданим позивачкою доказам на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги про відшкодування витрат на поховання спадкодавця ОСОБА_4 та дійшов правильного висновку щодо недоведеності належними, допустимими і достовірними доказами факту здійснення позивачкою цих витрат.

Крім того, позивачка пред'явила вимоги до відповідачки про компенсацію її витрат на поховання ОСОБА_4 у повному обсязі у той час, як спадкоємцем померлого була не лише позивачка, а й ОСОБА_5

Суд помилково послався у рішенні на нори Закону України «Про поховання та поховальну справу», який набув чинності з 01 січня 2004 року, а тому, виходячи з конституційного принципу дії законів у часі, на спірні правовідносини щодо відшкодування витрат на проведення поминального обіду, який відбувся після поховання, не поширюється.

Проте це не вплинуло на правильність постановленого в цій частині рішення так, як позивачка не довела допустимими доказами факт здійснення нею витрат на оплату поминального обіду та їх розміру.

У зв'язку з цим суд не мав можливості надати оцінку розумності цих витрат, а тому правильно відмовив у задоволенні цих вимог.

У випадку прийняття спадщини на майно кількома спадкоємцями, у них виникає право спільної часткової власності на це майно.

Внаслідок набуття позивачкою на підставі договору дарування права власності на частку у спільному майні, вона стала співвласником цього майна.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Саме з підстав передбачених нормою ст. 360 ЦК України пред'явлено позов позивачкою.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення витрат на утримання будинку, суд обґрунтовано вказав, що позивачка не довела належними допустимими доказами факт здійснення нею витрат на проведення ремонтних робіт та їх розмір.

Крім того, позивачка не надала доказів того, що такі роботи були об'єктивно необхідними.

Стосовно вимог відшкодування витрат на встановлення газового лічильника та його повірку, то вони є необґрунтованими так, як згідно акту встановлення лічильника газу від 16 липня 2004 року (а.с. 27) лічильник був встановлений абоненту ОСОБА_5 до укладення 06 серпня 2004 року договору дарування між ОСОБА_5 і позивачкою по справі .

Доказів оплати витрат на підключення газу, згідно акту від 14 вересня 2004 року (а.с. 22) позивачка не надала.

Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення витрат на сплату заборгованості за спожитий газ.

Правильно вирішивши спір по суті і здійснюючи розподіл судових втрат, суд не врахував того, що позивачці встановлено другу групу інвалідності безстроково (а.с. 17).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ групи.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Так, як рішення в частині розподілу судових витрат постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, то в цій частині воно підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1, 5 ст. 88, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2013 рок в частині стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави 211 грн. 87 коп. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: