Рішення № 31531476, 27.05.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1145/2013 Справа № 641/2162/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі -

головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря - Антоненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту проживання однією сім*єю, усунення спадкоємця від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім*єю с ОСОБА_3 більш п*яти років з дня відкриття спадщини, усунення спадкоємця-відповідача- від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на спадкове майно - ? частину квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні до початку розгляду справи по суті позивач уточнив свої позовні вимоги - просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, яке видано ОСОБА_4 14.03.2013 року після смерті ОСОБА_5 В інший частині позовні вимоги позивач залишив без змін.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його цивільна дружина та мати відповідача по справі - ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Позивач познайомився з ОСОБА_3 у 1993 році коли вони працювали на заводі ім. Малишева, та з цього часу вони стали мешкати однією сім*єю разом з її двома дітьми . У них був сумісний бюджет, вони разом робили ремонт у квартирі, сплачували комунальні послуги, виховували її дітей, відпочивали. Позивач отримував заробітну платню та пенсію. У 2008 році ОСОБА_3 захворіла на 4 стадію онкологічного захворювання, постійно лікувалася, на що вони витрачали значні кошти. Крім того, вона потребувала постійного стороннього догляду. Всі витрати по лікуванню ніс позивач, а також тільки він надавав їй допомогу. Відповідач допомоги ні матеріальної, ні будь якої іншої матері не надавав, ігнорував її прохання надати таку допомогу. Позивач поховав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідач отримав свідоцтво на право на спадщину після смерті матері , але позивач вважає що відповідача повинно бути усунено від права спадкування після смерті його матері, та отримане ним свідоцтво про право на спадщину необхідно визнати недійсним, та визнати на позивачем право власності на ? частину квартири. Позивач також просив встановити факт мешкання з ОСОБА_3 однією сім*єю більш п*яті років до дня її смерті.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити - визнати свідоцтво на право на спадщину, видане ОСОБА_2 14.03.2013 року після смерті ОСОБА_3 недійсним, встановити факт мешкання позивача з ОСОБА_3 однією сім*єю більш п*яті років до відкриття спадщини, усунути відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Підставою визнання свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом , представник позивача зазначив видачу такого свідоцтва за один день до накладення ухвалою суду 15.03.2013 року заборони на видачу такого свідоцтва. Крім того, позивач зазначив, що він на протязі 18 років піклувався ОСОБА_3 та її дітьми, а зараз, хоча і мешкає в спірній квартири разом з відповідачем, але вважає, що залишився без даху над головою.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення , оскільки на їх думку позивачем не надано будь-яких доказів для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Стосовно усунення позивача від права спадкування після смерті ОСОБА_3 та визнання за позивачем права власності на ? частину квартири відповідач та його представник зазначили, що матір відповідача не знаходилася у безпорадному стані протягом тривалого часу, відповідач надавав посильну допомогу матері. Крім того, вони вважають що не має підстав для встановлення факту мешкання однією сім*єю Позивача з ОСОБА_3.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх предстаників, допитавши свідків, вивчівши матеріали справи та матеріали спадкової справи, суд приходить до висновку про залишення позову без задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна, сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, що до якої встановлені ці обставини.

Суд вважає, що вимога позивача про недійсним визнання свідоцтва, виданого 14.03.2013 року ОСОБА_2 про право на спадщину за закону після смерті ОСОБА_3, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У якості підстави визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним позивач та його представник вважали ту обставину, що зазначене свідоцтво видано в той час, коли спір по суті не вирішено , та наступного дня після видачі свідоцтва, судом була винесена ухвала про заборону вчинення нотаріальних дій , тому нотаріальна контора незаконно видала свідоцтво про право на спадщину, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видано не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду У крани «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 р. відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа якій воно видане, не мала права на спадкування, алей за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осі б тощо.

У відповідності до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та п. п. 4.1.4, 4.15. Порядку ведення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 36/5 від 22.02.2012 року при видані свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов*язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна

Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке позивач просить визнати недійсним, було видано ОСОБА_2 14.03.2013 року державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 реєстр. № 6-165.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 6)

З матеріалів спадкової справи № 193/2012 що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка заведена у Сьомій Харківський держнотконторі, вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після її смерті звернувся син померлої - ОСОБА_2( відповідач) та ОСОБА_1( позивач).

Крім того, від матери ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та доньки померлої - ОСОБА_9 надійшли нотаріально посвідчені заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.06.2012 року було заборонено Сьомій Харківський держнотконторі вчинення будь-яких дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім*єю та зміну черги на спадкування.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.02.2013 року скасована накладена ухвалою цього ж суду від 21.06.2012 року заборона Сьомій Харківський держнотконторі на вчинення будь-яких дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3

Згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна індексний номер 1206396 від 14.03.2013 року у Єдиному реєстрі заборон відчудження об*єктів нерухомого майна , реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек відомості що до квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 відсутні.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.03.2013 року заборонено Сьомій Харківський держнотконторі видавати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3.( а.с. 33)

Зазначена ухвала отримана Сьомою Харківською держнотконторою 21.03.2013 року ( а.с.)

Згідно листа Сьомої Харківської держнотконтори від 23.03.2013 року виконати ухвалу суду неможливо у зв*язку з тим,що свідоцтво на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 видане ОСОБА_2 14.03.2013 року реєстр. № 6-165, а ухвала суду зареєстрована у журналі реєстрації вхідних документів 22.03.2013 року за № 572/01-16 ( а.с. 43)

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.03.2013 року реєстр. № 6-165 ,яке видане Сьомою Харківською держнотконторою ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_3 на ? частину квартири АДРЕСА_1, видано у відповідності до діючого законодавства, та підстав для визнання його недійсним під час розгляду справи судом не встановлено.

Суд також вважає, що вимога Позивача про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_10 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Абзацем 2 ч.3 ст.1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухиляються від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв*язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Статтею 202 СК України передбачений обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, яки є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги по утриманню батьків.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, №7 «Про судову практику у справах про спадкування» факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємці в або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Вказаним пунктом Постанови також встановлено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

В свою чергу, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною Формою вини.

Тобто, суд при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані протягом тривалого часу та потреб спадкодавця в допомозі цієї особи. Крім того, підлягає з'ясуванню і питання, чи погребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім*єю та зміну черги на спадкування ( а.с. 95-97) Рішення набрало законної сили.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2012 року було встановлено, що ОСОБА_3 погребувала стороннього догляду лише в останні місяці життя і цей строк судова палата не вважає тривалим. Вказане повністю спростовує посилання Позивача на те, що він на протязі тривалого часу надавав допомогу ОСОБА_3, яка перебувала у безпорадному стані.

Крім того, вказаним рішенням суду апеляційної інстанції також встановлено те, що будь-які докази того, що протягом усього часу хвороби ОСОБА_3 лише ОСОБА_1 оплачував витрати на її лікування та харчування, поховання, у матеріалах справи відсутні.

Судом апеляційної інстанції було встановленої, що Позивач, Відповідач та ОСОБА_3 забезпечували спільний побут спільними коштами, що їх спільний бюджет складався з доходів відповідача від його підприємницької діяльності та пенсій Позивача та ОСОБА_3 Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що кошти Позивача витрачалися на побутові потреби в тому числі і його самого, а лікування ОСОБА_3 здійснювалося і за рахунок відповідача, що Позивачем спростовано не було.

У своєму рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що « оскільки померла ОСОБА_3 не була особою похилого віку, а доказів неможливості нею тривалий час самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі піклуванні, а також тривалості надання позивачем померлій допомоги матеріли справи не містять, відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 1259 Цивільного кодексу України відповідно задоволення позовних вимог».

Відповідач постійно проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідками КП „Жилкомсервіс" ( а.с. 78,79 ) ,з 25.04.2006 року по 23.05.2010 року працював та отримував дохід.( а.с. 80-81) Зараз Відповідач здійснює господарську діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Мати Відповідача - ОСОБА_3 також мала постійне місце роботи та дохід починаючи з 12.1975 року. 26.04.2007 року мати Відповідача звільнилася з роботи( а.с. 82-85), а у 2010 році отримала статус інваліда II групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.06.2010 року, та отримувала пенсію по інвалідності( а.с. 86).

Після смерті ОСОБА_3 Відповідач організував та оплатив її поховання, що підтверджується свідоцтвом про поховання НОМЕР_2 від 23.12.2011 року та рахунком-замовленням 02601 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 87,88)

Допитані у судовому засіданні свідки пояснили - ОСОБА_12- лікар, у якого лікувалася ОСОБА_3, підтвердила, що Відповідач приходив декілька разів с матір'ю до лікарні, вона ніколи не скаржилася, що він не надає їй допомоги. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що не можуть зазначити хто саме купував ліки ОСОБА_3 Всі свідки підтвердили, що Позивач дійсно дуже опікувався ОСОБА_3

Але, не зважаючи на всі ці пояснення свідків, суд вважає, що по справі відсутні беззаперечні свідчення та докази про те, що ОСОБА_3 потребувала у зв'язку зі своїм безпорадним станом допомоги, а відповідач умисно ухилявся від надання такої допомоги, та мав можливість її надавати.

Таким чином, суд не може взяти до уваги посилання Позивача про те, що Відповідач ухилявся від виконання своїх обов'язків, ігнорував прохання матері придбати необхідні ліки, допомогти їй, як і твердження Позивача про те, що нібито лише він особисто протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу ОСОБА_3 та поховав її. Позивач не надав суду будь-яких доказів в підтвердження цих тверджень.

Відсутні у справі й належні та допустимі докази того, що спадкодавець ОСОБА_3 зверталася до свого сина - Відповідача по справі- за допомогою і він відмовив в цьому.

Не мистять матеріали справи відомостей про незадовільний матеріальний стан спадкодавця та відомостей про свідоме невиконання Відповідачем свого обов'язку в , що в результаті свідчить про недоведеність позову в частині усунення Відповідача від спадщини, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги необхідно відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про встановлення факту мешкання з ОСОБА_3 однією сім*єю більш п*яті років до відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

За змістом ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Застосування наведеної норми вимагає доведення позивачем: 1) факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу ; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, , тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім*єю та зміну черги на спадкування ( а.с. 95-97) Рішення набрало законної сили.

В позові, що розглядається , Позивачем зазначені додаткові підстави встановлення факту мешкання однією сім*єю з спадкодавцем , але оскільки встановлення такого факту, за відсутності підстав для усунення спадкоємця першої черги - Відповідача - від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 не буде мати для Позивача юридичного значення, а інших мотивів необхідності встановлення такого факту позивач не навів, то вимоги Позивача про встановлення факту мешкання з ОСОБА_3 однієї сім*єю більш п*яті років до відкриття спадщини задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги Позивача про визнання за ним права на спадкування після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Як вже зазначалося спадкоємцями перша черги після померлої ОСОБА_3., крім Відповідача, були також донька померлої ОСОБА_15 та мати ОСОБА_8, які надали до нотаріальної контори заяви про відмову від своїх часток у спадщині на користь Відповідача.

В зв*язку з тим, що судом не встановлено підстав для встановлення факту мешкання Позивача зі спадкодавцем ОСОБА_3 однієї сім*єю більш п*яті років на час відкриття спадщини та не встановлено підстав для усунення відповідача від спадкування, суд вважає що Позивач не є спадкоємцем після смерті. ОСОБА_3, тому його вимога що до визнання за ним права на спадщину після її смерті задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-216 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, встановлення факту проживання однією сім*єю, усунення спадкоємця від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно - залишити без задоволення .

Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, яки не приймали участі при проголошенні рішення , з дня отримання копії рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 31.05.2013 року .

Суддя: І. В. Чайка