Рішення № 31531074, 12.04.2013, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 249/1817/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Вірченко О.М.

при секретарі Грузновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за нікчемним правочином,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 25.08.2011 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг, відповідно до якого останній зобов'язався надати йому кредит 170 000 грн. під 5,04 % річних на строк 10 років з наступною схемою погашення: щомісячний платіж 1/120 від 170 000 грн., обов'язковою умовою надання кредиту є оплата першого внеску в розмірі 6 800 грн. На теперішній час позивачем сплачено всього 38 760,50 грн., однак відповідачем зобов'язання, покладені на нього договором не виконано. Посилаючись на те, що договір про надання послуг був недійсним і укладений з використанням нечесної підприємницької практики та містить умови, які є несправедливими, просив стягнути з відповідача на його користь сплачену ним суму, судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи в його відсутності не надав, про причини неявки суд не сповістив.

Суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку в порядку ст.224 ЦПК України.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

25 серпня 2011 року між ОСОБА_1 і ПП «Грандфінресурс» було укладено договір №204626 про надання послуг, відповідно до якого ПП «Грандфінресурс» зобов'залося надати послуги, спрямовані на придбання товару на умовах діяльності Програми «Альянс Україна», зі свого боку відповідно до ст. 3 договору позивач, як учасник програми зобов'язалася сплатити відповідачу реєстраційний платіж в розмірі 6 800 грн., сплачувати щомісячно «чисті платежі».

За період з 25.08.2011 року по теперішній час позивач сплатив відповідачу38 760,50 грн., що підтверджується копіями квитанцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ПП «Грандфінресурс» є виконавцем послуг ( п.3,22), а позивач - споживачем, правовідносини, що виникли між ними, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», Цивільним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що містять положення про захист прав споживачів.

Суд вважає, що договір № 204626 від 25 серпня 2011 р. про надання послуг є недійсним, бо він здійснений з використанням нечесної підприємницької практики та містить умови, які є несправедливими, за наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливість умов договору полягає в наступному: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника), істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ст. 18 ч.2, ч.3 п.2 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Всупереч цього умовами договору не встановлено відповідальності виконавця послуг у разі, якщо відповідач не надасть позивачці товар. Договір містить вичерпний перелік невиконання відповідачем умов договору і передбачає, що у разі розірвання договору з ініціативи виконавця послуг Товариство повертає кошти в розмірі 70% внесеного одноразового комісійного внеску.

Відповідно до умов договору відповідач формує групи з учасників програми, а потім раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками, але право на отримання товару мають не всі учасники системи, а тільки ті, що зробили найбільшу кількість авансових або чистих внесків. При цьому отримання права на товар до його повної оплати фактично є компенсацією за рахунок інших учасників програми, залучених до системи «Грандфінресурс».

За змістом договору вбачається, що виникнення права на отримання товару залежить від внесених іншими учасниками програми коштів (які не є сторонами в договорі з позивачем), а саме рішення про надання права на товар учаснику системи залежить не від виконання або невиконання умов договору, а лише від волі відповідача, котрий сам на власний розсуд приймає рішення про надання права на товар.

Процедура прийняття рішення є непрозорою, учасники програми особисто не приймають участь в розподільчому акті, інформація про кількість учасників, кількість і розмір їх платежів є інформацією конфіденціальною, за умовами договору не поширюється, і не можуть бути перевірені учасником програми.

Зі спірного договору вбачаються явно невигідні для споживача умови договору, яка протилежна сторона правочину - відповідач сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створила істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахувала при цьому інтересів учасника.

Спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а також вимогам Цивільного кодексу України.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонена нечесна підприємницька практика, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

В даному випадку, договір - умови діяльності Програми «Альянс Україна» формується виключно на коштах споживачів, без залучення коштів товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками, і в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам, тобто: один учасник програми за своєї власної ініціативи, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми.

При цьому клієнт сплачує відповідачу плату не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Право одержати товар залежить від розміру Чистих платежів, сплчених іншими учасниками. При цьому право на придбання товару, надається у невизначеному майбутньому. В укладених договорах та додатках відсутні відомості про кількість зареєстрованих клієнтів, що не дає можливості визначити строк отримання права на придбання товару.

Ознаки пірамідальної схеми полягають і в тому, що договір не передбачає відповідальності виконавця послуг у випадку недостатності фінансових коштів, у цьому випадку учасники можуть не одержати навіть своїх сплачених чистих платежів.

Договір не містить однієї з суттєвих умов договору - не визначено товар, який позивач має отримати в результаті діяльності ПП «Грандфінресурс» - не вказані конкретні характеристики товару, місце знаходження, що надає виконавцю послуги на свій розсуд надати позивачці нерухомість, яка їй не потрібна, а вона потребувала жилого приміщення. Ця обставина також є ознакою нечесної підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобовязанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Предметом спірного договору є надання послуг, спрямованих на придбання нерухомості через умови діяльності Програми «Альянс Україна», відповідно до якої її учасник доручає товариству використовувати суми чистих платежів для формування фонду для здійснення оплати товару на користь учасників Програми.

За надання послуг за програмою учасник сплачує реєстраційний та адміністративний платіж. Суд вважає цю діяльність відповідача фінансовими послугами, але ПП «Грандфінресурс» не має ліцензії на здійснення фінансових послуг.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Суд вважає, що відповідач набув майно - грошові кошти в сумі 38 760,50 грн., які належать позивачу, безпідставно, і повинен у відповідності до ст.1212 ЦК України це майно їй повернути.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесені ним судові витрати, тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1212 ЦК України ст.ст. 208, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за нікчемним правочином задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 38760,50 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» судовий збір в розмірі 387, 61 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано до Шахтарського міськрайонного Донецької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.М. Вірченко