Ухвала суду № 31530422, 28.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7937/12

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників сторін:

представника апелянта ОСОБА_2

представника позивача Сахнюк Ірини Іванівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 4010,30 грн , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (надалі - УПФУ в м. Хмельницькому, Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4, Відповідач) про стягнення 4010,30 грн.

Постановою від 04.01.2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного їх з'ясування і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

У ході судового засідання представник Відповідача апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надала пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представник Позивача під час судового розгляду апеляційну скаргу не визнала, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_4 зареєстрована в установленому порядку як фізична особа-підприємець, є платником страхових внесків (картка страхувальника міститься в матеріалах справи) та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Окрім того, Відповідач по теперішній час працює найманим працівником в Управлінні капітального будівництва Хмельницької облдержадміністрації.

Виходячи із статусу платника фіксованого податку, Фізична особа-підприємець мала обов'язок сплачувати страхові внески за січень-грудень 2011 року. Однак протягом зазначеного періоду в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 року, остання єдиного внеску не сплачувала, проти чого не заперечує.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків за 2011 рік у розмірі 4010,30 грн. У зв'язку з цим управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому їй надіслано вимогу про сплату зазначеного боргу № Ф-4262 від 06.06.2012 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості підтверджується належними доказами, а Відповідачем вказана вимога прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Керуючись нормами Закону № 2464-VІ від 08.07.2010 року, всі платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 01.01.2011 року вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - пункт 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Невиконання цього обов'язку платниками страхових внесків призводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерів, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Разом з тим, Апелянт у поданій скарзі зауважує, що вона (як найманий працівник підприємства) не є суб'єктом сплати страхових внесків на державне пенсійне страхування за себе особисто одночасно з роботодавцем, який згідно законодавства обтяжений обов'язком сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування шляхом утримання відповідних часток із заробітної плати працевлаштованих осіб. Відповідач не погоджується з тим, що на неї, як на особу, яка здійснює власну підприємницьку діяльність в якості фізичної особи-підприємця, одночасно розповсюджується обов'язок окремо сплачувати пенсійні внески згідно статусу платника фіксованого податку.

З приводу таких тверджень апелянта колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.1, п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок); застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з п.п. 1, 3, 4 ст. 11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Статтею 15 цього Закону передбачено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Окрім того, відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Законодавче обмеження граничного розміру страхових пенсійних внесків для підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, стосується лише відповідного статусу фізичної особи-підприємця. У випадку, якщо особа є одночасно працевлаштованою і на інших засадах, пенсійні внески за такі види трудової діяльності не зараховуються до загального розміру, що підлягає сплаті у відповідності до пп. 4 п. 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Урахувавши вказані вище приписи та положення, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на необхідність обліку сплачених ним коштів (суми, що утримується роботодавцем з працевлаштованої особи та суми, що визначена і сплачена особою, яка забезпечує себе роботою самостійно) в цілому. Тобто, суд дійшов висновку, що за найманого працівника страхові внески сплачує підприємство, на якому він працює, а суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує такі внески самостійно. Твердження апелянта про зворотне є безпідставним.

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Непроведення розрахунків з Пенсійним фондом істотно зачіпає інтереси держави, перешкоджає їй в здійсненні своєчасного та в повному обсязі фінансування пенсійних виплат відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що у зв'язку з порушенням Відповідачем платіжної дисципліни УПФУ у м. Хмельницькому правомірно виставило вимогу про сплату боргу, а висновок окружного суду про необхідність стягнення існуючої заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 червня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович