Постанова № 31527902, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 р. (12:16) Справа №801/1374/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Отаршинова К.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4742241700 від 21.11.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 12.11.2012 року № 1718/17-2/НОМЕР_2, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та Податковому Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012р. Феодосійсько. ОДПІ АР Крим ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Тарга-Сервіс» (ЄДРПОУ 37761433) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1718/17-2/НОМЕР_2.

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено п. 198.6 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 44666,67 грн., зокрема за грудень 2011 року.

21.11.2012р. Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 4742241700 на суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 55833,34 грн., у тому числі: 44666,67 грн. - за основним платежем та 11166,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з зазначеним висновком ФОП ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4742241700 від 21.11.2012 року.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС № 4742241700 від 21.11.2012 року, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010р. визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з п.п. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.191 статті 14 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2756-VI 180.1 постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу)

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст.198)

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Тарга-Сервіс» (ЄДРПОУ 37761433) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року встановлено порушення п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 44666,67 грн.

Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за спірний період.

З акту перевірки позивача вбачається, що на податковій накладній №652 від 30.12.2011р., виданої ТОВ «Тарга-сервіс» у грудні 2011 року на суму ПДВ 44666,67 грн. , за рахунок яких сформовано податковий кредит ФОП ОСОБА_3, у декларації за грудень 2011 року, вказана юридична адреса: АДРЕСА_1, що не є дійсним у зв'язку з тим, що до відділу КРП надійшла відповідь від ДПІ у Приморському районі м. Одеси з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за грудень 2011 року про те, що провести зустрічну звірку ТОВ «Тарга-сервіс» неможливо, так як згідно бази даних АІС РПП в ДПІ у Приморському районі м. Одеси до ЄДР внесено запис: направлено повідомлення про відсутність за місто знаходженням. Таким чином ТОВ «Тарга-сервіс» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В порушення п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст. 201 ПК України ФОП ОСОБА_3 занижено ПДВ на загальну суму 44666,67 грн.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у перевіряємий період, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування.

Так, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Тарга Сервіс» укладений довгостроковий договір №02/12 від 02.12.2011 року про перевезення вантажів (хлібобулочних виробів) автомобільним транспортом терміном на 1 рік з автоматичною пролонгації ще на 1 рік у випадку якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку.

Згідно з вищезазначеним договором з боку ТОВ «Тарга Сервіс» виконувалися транспортні послуги по розвозу хлібобулочних виробів. Дані послуги підтверджуються податковою накладною №652 від 30.12.2011 року, актом виконаних робіт, які досліджені під час судового розгляду справи.

Також, судом досліджено перелік торгових об'єктів, на які відбувалась доставка товарів - хлібобулочних виробів, згідно вищевказаного договору у грудні 2011 року.

Суд зазначає, що вищевказані послуги виконувались ТОВ «Тарга Сервіс» щоденно, що підтверджено реєстрами ТТН по отгрузке товару за грудень 2011 року. Крім того, факт оплати товару підтверджено виписками банку у грудні 2011 року на суму 223333,33 грн., у тому числі ПДВ 44666,67 грн., які також досліджені у суді.

Результат вказаної господарської операції відображені позивачем у податковому обліку, згідно декларацій з ПДВ з додатком 5 за грудень 2011 року.

Під час взаємостосунків ФОП ОСОБА_3 із ТОВ «Тарга Сервіс», останнє було зареєстровано в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не спростовується даними акта перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Згідно ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Між тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент ФОП ОСОБА_3 є юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з купівлі-продажу товарів.

Крім того, судом встановлено, що під час взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Тарга Сервіс» останнього було зареєстровано у якості юридичної особи та він мав статус платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №200001502.

Отже, суд вважає, що наданими документами підтверджено, що спільні дії сторін при укладені та виконані договору були направлені на набуття прав та обов'язків, які випливають саме з договору купівлі-продажу та, що фактичне виконання робіт підтверджує, що господарські операції виконувалися, тому договір з купівлі-продажу не має дефектів ознак або елементів цього правочину, які дають підстави вважати цей правочин нікчемним у зв'язку з його удаваністю, а тому висновки Феодосійської ОДПІ АР Крим викладені в акті перевірки від 12.11.2012 року № 1718/17-2/НОМЕР_2 не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Отже, податкова накладна №652 від 30.12.2011 року на суму ПДВ 44666,67 грн. належним чином оформлена та отримана позивачем.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року.

Таким чином, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковою накладною, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 12.11.2012 року № 1718/17-2/НОМЕР_2, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності у вигляді збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за грудень 2011 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 4742241700 від 21.11.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 558,34 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.05.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 17.05.2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 4742241700 від 21.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України 558,34 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.