Рішення № 31527597, 22.05.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/7578/12

Провадження 2/206/40/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», ОСОБА_2, про звернення стягнення на земельну ділянку та стягнення штрафу за договором іпотеки,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Граніти Дніпра», про визнання договору іпотеки недійсним,

встановив:

17 жовтня 2012 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 28 січня 2008 року між позивачем та ТОВ «Граніти Дніпра» був укладений кредитний договір №КГ-252Д, відповідно до якого товариству був наданий кредит у розмірі 540000,00 доларів США строком до 18 лютого 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,6 річних, а у випадку порушення зобов'язання 30% річних з кінцевою датою повернення суми кредиту 28 липня 2008 року. Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 від 28 липня 2008 року плата за користування кредитом становить 15,6% річних з кінцевою датою повернення суми кредиту - 28 січня 2009 року, а у випадку порушення будь-якого зобов'язання - 36 % річних від суми залишку за кредитом. 30 січня 2008 року був укладений договір іпотеки №ДІ-252, згідно з яким відповідач надав позивачу в іпотеку земельну ділянку площею 0,1399 гектарів з всіма її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві власності. Заставна вартість предмету іпотеки склала 1 766 237,00 грн. На теперішній час третя особа не виконала зобов'язання, внаслідок чого заборгованість станом на 13 грудня 2011 року склала 1 597 439, 26 доларів США. Також третя особа, всупереч договору іпотеки, кожного місяця, не пізніше 25 числа не надавала позивачу про звіт про фінансовий рух коштів і т.д., у зв'язку з чим повинна сплатити штраф 2% за 13 звітних кварталів, а саме - 140400,00 грн. Отже загальний розмір заборгованості складає - 1 388 1965,94 грн. Також відповідач не виконав свій обов'язок застрахувати предмет іпотеки. В договорі іпотеки передбачено, що в такому випадку, іпотекодавець повинен сплатити штраф у розмірі 30% від договірної вартості, а саме - 529 871,10 грн.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Граніти Дніпра» в сумі 13 881 965,94 грн. звернути стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1; надати ПАТ КБ «ПриватБанк» право здійснити продаж предмету іпотеки за договором №ДІ-252, що знаходиться за вказаною адресою від власного імені з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі шляхом нотаріального укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем; стягнути з відповідача штраф за договором іпотеки №ДІ-252 в розмірі 529 871,10 грн.

25.01.2013 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «ГранітиДніпра», про визнання договору іпотеки недійсним в якому зазначив, що 28.01.2008 року був укладений кредитний договір №КГ-252Д, відповідно до якого сторони погодили, що зобов'язання позичальника забезпечуються договорами іпотеки. 30.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки ДІ-252 у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №КГ-252, за яким предметом іпотеки є земельна ділянка в розмірі 0,1399 по АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок. Згоду на передачу в іпотеку разом з земельною ділянкою житлового будинку надано не було. Крім того рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 року було визнано право власності за ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок, а також встановлено, що домоволодіння НОМЕР_2 було придбане в період шлюбу і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивач просить визнати недійсним договір іпотеки ДІ-252 від 30.01.2008 року; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з державного реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна дану земельну ділянку (а.с.135-139).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовільнити зустрічний позов.

Представник третьої особи, Логвіненко Ю.В., просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.

Представник третьої особи - ТОВ «Граніти Дніпра» в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву з проханням застосування строків позовної давності за зустрічним позовом (а.с.161).

Вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно частково задовольнити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори й інші правочини.

Згідно ст. 1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №КГ-252 від 28.01.2008 року ТОВ «ГранітиДніпра» станом на 13.12.2011 року має заборгованість перед «ПриватБанком», яка складається із: заборгованості за кредитом - 540000,00 дол., заборгованості за відсотками - 581 129,99 дол., заборгованості з пені - 452 127,22 дол., а всього 1 597 439,26 дол. (а.с.10-15).

28 січня 2008 року був укладений кредитний договір №КГ-252Д, відповідно до якого Приват Банк зобов'язався надати ТОВ «Граніти Дніпра» кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 540 000, 00 дол. до 28 липня 2008 року, за користування яким боржник сплачує проценти в розмірі 12,6% річних, а при порушення умов договору боржник платить - 30% (а.с.18-24).

28 січня 2008 року була укладена додаткова угода до договору №КГ-252Д, в якій строк повернення даного кредиту був змінений на 28.01.2009 рік, при порушення умов договору боржник сплачує проценти - в розмірі 36%, а за користування кредитом - 15,6 % (а.с.25).

30 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки ДІ-252, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку земельної ділянки 0,1399 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Граніти Дніпра» (а.с.26-33).

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП №049960 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1399 га, що розташована на АДРЕСА_1, та 0,1000 га якої передано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,0399 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с.35).

20.10.2011 року ПриватБанк надсилав на адресу ТОВ «ГранітиДніпра» письмову вимогу заборгованість за кредитом 1 497 695,01 дол. США та штраф у розмірі 5 298 459,94 грн. (а.с.37-39).

12 липня 2012 року Самарським районним м. Дніпропетровська було винесено рішення, яким в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.149-150).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов'язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача утворилась заборгованість по сплаті штрафу, відповідач не виконав прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач особисто підписував договір іпотеки, зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 30 січня 2008 року, зареєстровано в реєстрі за №11/08.

З вищенаведеного випливає, що договір укладено та посвідчено в установленому законом порядку, позовні вимоги щодо визнання недійсним вище зазначеного договору іпотеки за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави за рахунок якого заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Щодо позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за первісним позовом, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, так як на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, а предметом договору іпотеки є тільки земельна ділянка.

Стаття 5 ЗУ «Про іпотеку» визначає, що предметом договору іпотеки може бути нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності та нерухоме майно, зареєстроване у встановленому законом порядку. Предметом іпотеки можуть бути об'єкти незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору. Обтяження такого нерухомого майна підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст. 6 цього ж закону, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі, які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Між ОСОБА_1 та ПриватБанком було укладено договір іпотеки тільки щодо земельної ділянки, щодо житлового будинку, розташованому на ній, не укладалося жодного договору.

В даному випадку нема жодного правовстановлюючого документу який би підтверджував, що будівля, розташована на спірній земельній ділянці належить на праві власності іпотекодавцю, тобто будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 не є власністю ОСОБА_1

Також згідно ст. 188 Цивільного кодексу України визначає, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю, а тому земельна ділянка в даному випадку не підлягає стягненню в рахунок погашення заборгованості перед ПриватБанком, так як не може бути відділена від будинку, що на ній розташований.

Але з ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова сума у розмірі 529 871, 10 грн. в якості штрафу, що передбачений п.20.1 договору іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 був зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки, але жодних доказів на виконання цього зобов'язання суду не надав, навіть не заперечував щодо невиконання цього обов'язку. Відповідно до п.21 договору іпотеки, у разі порушення будь-якого із зобов'язань, передбачений п.п. 20.1, 20.4, 20.7, 20.8 цього договору, він сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п. 12 цього договору. Пунктом 12 договору іпотеки визначено, що вартість предмету іпотеки складає 1 766 237,00 грн., відповідно 30% від цієї суми складає 529 871,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідач в порушення умов договору іпотеки свої зобов'язання по страхуванню предмета іпотеки не виконав, у зв'язку з чим у банка виникло право вимагати стягнення суми штрафу, що є цілком обґрунтованим, та таким що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин.

Крім того, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 209, 215, 526, 527, 546, 549, 581, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4- 8, 10, 11, 18, 57- 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) штраф за договором іпотеки № Д1-252 від 30 січня 2008 року в розмірі 529 871 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 10 коп.

У задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на земельну ділянку відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3219,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков