Рішення № 31525948, 28.05.2013, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/518/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013р. Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Дічакової Т.І.

при секретарі - Біловол Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Олександрівка справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров»я України, Головного Управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області Ліквідаційної комісії ДЗ В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція, Херсонської обласної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення виплати компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства охорони здоров»я України, Головного Управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області Ліквідаційної комісії ДЗ В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція, Херсонської обласної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення виплати компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди вказуючи, що з 01.12.1976р. працювала на посаді дезінфектора, а з 18.04.1971р. на посаді фельдшера-лаборанта санітарно-гігієнічного відділу у ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція». На виконання наказу МОЗ України № 176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України» та відповідно до наказу № 15 від 29.12.12р. вона була звільнена з займаної посади згідно ст.40 п.1 КЗпП України. При звільненні їй було нараховано, але не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 210 грн. 75 коп. та вихідну допомогу в сумі 2342 грн. 50 коп., що підтверджується довідками доданими до заяви.

В порушення ст.47, 116 КЗпПУ з нею не було проведено повний розрахунок в день звільнення і тому, згідно ст.117 КЗпПУ їй повинні виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Їй також заподіяна моральна шкода навмисним невиконанням Закону України, вона втратила душевний спокій, зазнає значних переживань, до цього часу не має роботи, втрачені нормальні життєві зв»язки і потрібні додаткові зусилля для організації свого життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 5 тисяч гривен.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала і пояснила, що працювала у ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» на посаді дезінфектора та фельдшера-лаборанта санітарно-гігієнічного відділу. 29.12.12р. вона була звільнена з посади згідно ст.40 п.1 КЗпП України, в зв»язку з ліквідацією ДЗ «В.Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції». При звільненні їй було нараховано але не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 210 грн. 75 коп. та вихідну допомогу в сумі 2342 грн. 50 коп., яку не виплачено до цього часу. Поскільки порушено її права, підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який згідно уточненого розрахунку складає 6 663,05 грн. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в 5 тисяч гривен бо вона не має заробітку, зазнає значних переживань у зв»язку з порушенням її прав, свобод, втрачені нормальні життєві зв»язки і потрібні додаткові зусилля для організації свого життя. Просить стягнути з Міністерства охорони здоров»я України, Головного Управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області компенсацію за невикористану відпустку 210,75 грн., вихідну допомогу 2342,50 грн., середній заробіток 6 663,05 грн. та моральну шкоду 5 тисяч гривен.

Представник відповідача Ліквідаційної комісії В.Олександрівської районної санітарно-епідеміологічної станції у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала, що позивачка працювала в ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція». З 29.12.2012р. позивачку було звільнено з посади фельдшера-лаборанта санітарно-гігієнічного відділу. При звільненні їй було нараховано, але не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 210 грн. 75 коп. та вихідну допомогу в сумі 2342 грн. 50 коп., оскільки відсутні кошти на рахунках установи. Не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаних сум і заперечує проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, поскільки вони є безпідставними. Через відсутність коштів не було можливості своєчасно розрахуватися з звільненими працівниками.

Представники відповідачів Міністерства охорони здоров»я України, Головного Управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області в судове засідання не з»явилися, були належно повідомленні про час і місце розгляду даної цивільної справи, направили заяви про розгляд справи без участі їх представників, надали свої заперечення в яких вважають вимоги до них безпідставними і просять в задоволенні позовних вимог відносно них відмовити.

Заслухавши позивачку та представника ліквідаційної комісії ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція», дослідивши матеріали справи суд приймає до уваги слідуюче.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» з 01.12.1976р. по 29.12.12р., що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки, довідкою про нарахування і не оспорюється представником ліквідаційної комісії ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція».

Відповідно до наказу головного державного санітарного лікаря ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» від 29.12.12р. № 15 ОСОБА_1 звільнена з посади фельдшера-лаборанта санітарно-гігієнічного відділу у зв»язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.44, 83 КЗпП України при звільненні працівника за п.1 ст. 40 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше однієї середньої заробітної плати та грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Виплата всіх сум, що належать працівнику при вивільненні, проводиться в день звільнення, або не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, що передбачено ст.116 КЗпП України.

Відповідно до довідки б/н. від 13.02.13р. виданої головою ліквідаційної комісії ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» ОСОБА_1 при звільненні нараховано, але не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 210 грн. 75 коп. та вихідну допомогу в сумі 2342 грн. 50 коп. Таким чином позовні вимоги позивача щодо стягнення сум, зазначених у довідці, підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання наказу МОЗ від 21.09.12р. № 176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України» санітарно-епідеміологічні станції знаходяться у стані ліквідації. Згідно з п.2 зазначеного наказу затверджені персональні склади ліквідаційних комісій юридичних осіб, яким відповідно до п.3.5 наказу вказано забезпечити додержання прав та інтересів працівників юридичних осіб при ліквідації відповідно до вимог трудового законодавства.

Згідно Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.05.13р. ДЗ «Великоолександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» значиться у вказаному реєстрі, відомості про припинення юридичної особи відсутні, перебуває в стані припинення діяльності.

Для проведення ліквідації ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція» створена ліквідаційна комісія, головою якої є Литвин Л.Д. З дня призначення ліквідаційної комісії відповідно до вимог ст.105 ЦК України до неї переходять повноваження по управлінню справами ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція».

На підставі викладеного суд вважає, що належним відповідачем по справі є ліквідаційна комісія ДЗ «В.Олександрівська районна санітарно-епідеміологічна станція». З неї повинні стягуватись належно підтверджені та доведені суми вимог. Вимоги позивачки до Міністерства охорони здоров»я України, Головного Управління Державної санітарно-епідеміологічної служби у Херсонській області є безпідставними і тому задоволенню не підлягають.

Статтею 117 КЗпПУ визначено, що в разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень п.20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,-наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд, на підставі ст.117 КЗпПУ, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, вимоги позивачки в частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню в межах розрахованої і підтриманої нею суми згідно уточненого розрахунку, проведеного відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року з послідуючими змінами «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»-6 663,05 грн., яка розрахована і зазначена без утримання обов»язкових платежів.

Позивачка також просила стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 грн. Для пред»явлення вказаних позовних вимог Законом встановлено строки позовної давності. Стаття 233 КЗпПУ передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Вказане підтверджується п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 з послідуючими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Позивачці в судовому засіданні було роз»яснено право ставити питання про поновлення строку звернення до суду. ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду з питання стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ще в лютому 2013 року зверталася до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з питання стягнення невиплачених їй сум, але заяву було повернуто без розгляду.

ОСОБА_1 дійсно зверталася в лютому 2013 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області, але з заявою на видачу судового наказу на стягнення нарахованих, але не виплачених грошових сум, чого вона не заперечувала в судовому засіданні. Питання про стягнення моральної шкоди нею не ставилось. Тому, суд не вбачає поважних причин пропуску позивачкою строку звернення до суду з вказаною вимогою. В цій частині позовних вимог, як і в стягненні моральної шкоди, їй слід відмовити.

Керуючись ст.6, 10, 11 ЦПК України, в силу ст.41, 44, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Ліквідаційної комісії державного закладу «Великоолександрівська санітарно епідеміологічна станція» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 210,75 гривен, вихідну допомогу в сумі 2342,50 гривен та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 6663,05 гривен, який вказано без відрахувань обов»язкових платежів.

Стягнути з Ліквідаційної комісії державного закладу «Великоолександрівська санітарно-епідеміологічна станція» на користь держави судовий збір 229,40 гривен.

Стягнути з ОСОБА_1 114,70 грн. судового збору на користь держави. В іншій частині позову відмовити. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров»я України, Головного управління Держсанепідемслужби у Херсонській області відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до Херсонського апеляційного суду через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення.

СУДДЯ Дічакова Т.І.