Рішення № 31525523, 30.05.2013, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/481/13-ц

2/138/320/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 травня 2013 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: за участю секретаря: представника позивача: представника відповідачаОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - позивач) звернулось до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач), в якому просить суд відповідно до ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 22 ЦК України стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 162 218,60 доларів США, що еквівалентно 1 296 615,42 грн., завдану злочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, працюючи начальником відділу кредитування Могилів-Подільського відділення № 263 ВАТ «Державний Ощадний банк України», вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, що спричинило тяжкі наслідки у завданні матеріальних збитків державі, а саме неналежно виконуючи свої службові обов'язки при оформленні кредитної заявки від ОСОБА_6 не вказала про отриманні раніше нею кредити та надала неналежно оформлену кредитну заяву, за результатами розгляду якої ОСОБА_6 на підставі кредитного договору № 719145 від 13.06.2008 р. незаконно видано кредит в сумі 100 000 доларів США, що встановлено вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 р. Позивач вказує, що основний борг становить 99 300, 96 доларів США, де 100 000 доларів США кредитні кошти, 699,04 доларів США повернуті позичальником, що еквівалентно 793 712,57 грн., а проценти за користування кредитними коштами становлять упущену вигоду на суму 62 917,91 доларів США, що еквівалентно 502 902,85 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив позов задовольнити. Зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат, обґрунтовуючи тим, що позивач при поданні позовної заяви помилково сплатив судовий збір. Зазначив, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.07.2010 р. з позичальника ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 заборгованість по кредитному договору № 719145 від 13.06.2008 р. стягнута, проте рішення суду залишається невиконаним у зв'язку з відсутністю у них майна, на яке може бути звернуто стягнення. Вказав, що пряма дійсна шкода, завдана позивачу відповідачем становить 100 000 доларів США, проте позивач не враховує кошти, повернуті ОСОБА_6 Зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався 02.03.2011 р. (дата набрання вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 р. законної сили). Вважає, що спірні правовідносини є деліктними та регулюються нормами Цивільного кодексу України

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, вказала, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України, а саме ст.ст. 130, 132, 134. Наполягала на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на преюдиційність обставин, встановлених вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 року (кримінальна справа №1-43/2011 р.) та вважає, що спірні правовідносини є деліктними, регулюються нормами Цивільного кодексу України та є всі підстави для стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України та ч. 1 ст. 22 ЦК України реальних збитків та упущеної вигоди на загальну суму 162 218,60 доларів США, що еквівалентно 1 296 615,42 грн.

Проте суд не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин.

Як встановлено судом, не заперечувалось представником позивача та вбачається з матеріалів справи, відповідач скоїла злочин під час виконання своїх трудових обов'язків.

Передбачені статтею 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов'язаннях.

Підстави ж, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.

Таким чином суд приходить до висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що 13.06.2008 р. між позивачем (Банк) та ОСОБА_6 (Позичальник) укладено кредитний договір № 719145. Згідно п. 1.1 договору Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 100 000 доларів США.

Факт отримання ОСОБА_6 вказаних коштів підтверджується видатковим касовим ордером № 13 від 13.06.2008 р.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 року (кримінальна справа №1-43/2011 р.) ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України. Згідно даного вироку ОСОБА_5, працюючи, станом на червень 2008 р., начальником відділу кредитування філії Могилів-Подільського відділення № 263 ВАТ «Державний Ощадний банк України» усвідомлюючи, що в силу займаної посади вона є службовою особою та наділена повноваженнями, пов'язаними із виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, 05 червня 2008 року при оформленні кредитної заявки від ОСОБА_6 за формою додатку № 5 до постанови правління ВАТ «Ощадбанк» від 25.06.2007 р. № 181 на отримання кредиту у розмірі 100000 доларів США, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість належним чином та в повному обсязі перевірити дану кредитну заявку щодо раніше отриманих кредитів ОСОБА_6, що зобов'язана була зробити, згідно посадової інструкції та вимог ст.. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», розділу 2.4. «Доходи та витрати, що будуть братись для розрахунку кредитоспроможності клієнта» в графі «інші витрати» під час заповнення вказаної заяви, не вказала про раніше отримані ОСОБА_6 кредити в Могилів-Подільському відділенні № 263 ВАТ «Державний Ощадний банк України» на суму 80000 доларів США та 250000 грн. та надала неналежно оформлену кредитну заяву провідному економісту відділу кредитування Василик С.М. За результатами розгляду кредитної заяви ОСОБА_6 незаконно було видано кредит в сумі 100 000 доларів США, що спричинили тяжкі наслідки у завданні матеріальних збитків державі на вищевказану суму. Підсудна ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України визнала повністю, щиро розкаялась і підтвердила обставини, які у ньому викладені.

Вказаний вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 року набрав законної сили 02.03.2011 р.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 року є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з пунктом 3 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Разом з тим, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Як встановлено в судовому засіданні, розмір прямої дійсної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача за шкоду, заподіяну ОСОБА_5 позивачу становить 100 000 доларів США (сума коштів, виданих ОСОБА_6 за кредитним договором № 719145 від 13.06.2008 р.). Позивач, з урахуванням часткового погашення заборгованості позичальником, просить стягнути з відповідача 99 300,96 доларів США, що еквівалентно 793 712,57 грн.

Разом з тим, положеннями ч. 3 ст. 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як вже зазначалось вище, вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.02.2011 року набрав законної сили 02.03.2011 р. і саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення своїх прав відповідачем, в той час як з даним позовом позивач звернувся до суду 27.03.2013 р., тобто з пропуском, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України річного строку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора.

В судовому засіданні представник позивача питання про поновлення, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, строку не ставив, так само, як і не вказував на наявність поважних причин його пропуску.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 130, 132, 134, ч. 3 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя: Т.Ю. Лисенко