Ухвала суду № 31524957, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17347/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002301704/9051 від 11.12.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач - фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002301704/9051 від 11.12.2012 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 11.12.2012 року № 0002301704/9051.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Орбіта - МТР», ПП «Шуін», ПП «Толіман», ПСП ВКП «Поділля - Агро» підтверджуються наявними у справі податковими та видатковими накладними, договорами, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджується ксерокопіями банківських виписок, що містяться у матеріалах справи, усі первинні документи складені юридичними особами, зареєстрованими в установленому порядку та такими, що є платниками податку. Окрім того, отриманий від своїх контрагентів товар, позивачем в подальшому було використано у власній господарській діяльності, про що свідчать укладені ним договори з ТОВ «Укр- Трейд», ПП «Торговий дім «Вест Лайн», ТОВ «Віал - Маркет», фірма «JOOLS GmbH», ПП «Дівіал-2000», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Мрія», ДП «Продмережа», ЗАТ «Фуршет».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, суб'єкт господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 19.03.2004 року за № НОМЕР_1.

У період з 23.11.2012 року по 23.11.2012 року відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за 2010 року по грудень 2011р.

За результатами документальної позапланової невиїзної відповідачем складено Акт перевірки № 6130/17/4/ НОМЕР_2 від 23.11.2012 р. (надалі - Акт перевірки).

У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 124 363, 44 грн., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий період на суму 60 435, 86 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 року № 0002301704/9051, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за період, що перевірявся в сумі 60435, 86 грн.

Підставою для висновків відповідача про порушенні позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України слугували акти перевірок інших податкових органів, зокрема:

- Акт № 289/23-1011/36797359 від 26.08.2011 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Орбіта-МТР» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Агропромтехком»;

- Акт № 228/23-1/31927432 від 12.04.2011 р. ДПІ у Вишгородському районі Київської області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Шуін» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий 2011 p.;

- Акт № 126/22-05/30979338 від 19.06.2012 р. ДПІ у Вишгородському районі Київської області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Толіман» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит;

- Акт № 3853/22-222-25586283 від 26.10.2012 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ПСП ВКП «Поділля-Агро» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «ТК-Амроф», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.11 р. по 30.06.2012 р.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, 02.06.2010 року між позивачем та ТОВ «ОРБІТА-МТР» було укладено Договір купівлі - продажу №30, відповідно до якого ТОВ «ОРБІТА-МТР» продає, а позивач купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчує передачу - приймання товару від продавця до покупця. На виконання вказаного договору сторонами було підписано накладні, проведено розрахунки, складено податкові накладні.

Так, в порядку податкового законодавства України, на виконання умов договорів сторонами складено та написано податкові накладні від 02.08.2010 року № 2436; від 03.08.2010 року № 2442; від 04.08.2010 року № 2509; від 05.08.2010 року № 2541; від 06.08.2010 року № 2555, видано видаткові накладні від 02.08.2010 року № 2436; від 03.08.2010 року № 2442; від 04.08.2010 року № 2509; від 05.08.2010 року № 2541; від 06.08.2010 року № 2555 та проведено розрахунки, факт проведення яких підтверджується ксерокопіями банківських виписок.

04.01.2011 р. між Позивачем та ПП «Шуін» було укладено Договір купівлі-продажу № 25, відповідно до якого ПП «Шуін» продає, а позивач купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчує передачу - приймання товару від продавця до покупця. Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного договору сторонами було підписано видаткові накладні від 03.02.2011 року № 35; від 04.02.2011 року № 45; від 15.02.2011 року № 93 проведено рахунки, складено податкові накладні від 03.02.2011 року № 35; від 04.02.2011 року № 45; від 15.02.2011 року № 93.

30.05.2011 року між позивачем та ПП «Толіман» було укладено Договір поставки № 36, відповідно до якого ПП «Толіман» продає, а позивач купує та оплачує на умовах та в порядку визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчує передачу - приймання товару від правця до покупця. На виконання вказаного договору сторонами було підписано видаткові накладні від 01.07.2011 року № 3; від 02.07.2011 року № 4; від 04.07.2011 року № 5; від 05.07.2011 року № 7; від 07.07.2011 року № 11; 06.07.2011 року № 8 проведено розрахунки, складено податкові накладні від 01.07.2011 року № 3; від 02.07.2011 року № 4; від 04.07.2011 року № 5; від 05.07.2011 року № 7; від 06.07.2011 року № 8; від 07.07.2011 року № 11.

26.10.2011 року між позивачем та ПСП ВКП «Поділля-Агро» було укладено Договір поставки №49, відповідно до якого ПСП ВКП «Поділля-Агро» продає, а позивач купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар, в кількості та за цінами, вказаними в замовленнях та накладних, що засвідчує передачу - приймання товару від постачальника до покупця. На виконання вказаного договору сторонами було підписано видаткові накладні від 16.11.2011 року № 1611/002, проведено розрахунки, складено податкові накладні від 08.11.2011 року № 18.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства - виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Реальність виконаного договору підтверджується також тим, що позивачем повністю оплачена вартість отриманих ним послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, з відмітками банка про їх виконання.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що товар, придбаний у ТОВ «Орбіта - МТР», ПП «Шувін», ПП «Толіман», ПСП ВКП «Поділля - Агро» використовувався у господарській діяльності позивача та в подальшому був реалізований юридичним особам, зокрема: ТОВ «Укр- Трейд», ПП «Торговий дім «Вест Лайн», ТОВ «Віал - Маркет», фірма «JOOLS GmbH», ПП «Дівіал-2000», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «Мрія», ДП «Продмережа», ЗАТ «Фуршет».

Вказаний факт підтверджується наступними договорами: договором купівлі - продажу №111К262 від 25.03.2011 року, договором поставки № 1219 від 06.12.2011 року, договором купівлі - продажу №111К154 від 25.03.2011 року, контрактом №2 від 20.10.2011 року, договором 14-Б-11 від 14.03.2011 року, договором поставки №Т0585/10 від 31.12.2010 року, договором купівлі - продажу № 15 від 01.01.2006 року, договором №569 від 01.07.2010 року.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі - продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаних господарських операцій контрагенти позивача знаходилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 було зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем неправомірно було зроблено висновки щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та його контрагентами виключно на підставі Актів перевірок контрагентів, адже для встановлення факту реальності укладеного договору необхідно досліджувати безпосередньо господарські операції вчиненні суб'єктами господарювання, перевірка яких здійснюється.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.