Постанова № 31524735, 30.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 травня 2013 р. № 820/2343/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 14.09.2012 року №0000600225, №0000610225, №0000620225, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Хоменко А.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Німий С.І. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.04.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного законодавства за період з 15.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 22.08.2012 року було складено акт перевірки № 1171/220/36031913, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- 138.2 ст. 138, пп. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 97180 917 грн.;

- п.п. 198.3, п.п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження тоовариством податку на додану вартість всього на загальну суму 97791 151 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.09.2012 року

- № 0000600225 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ на 122 238 937,50 грн.;

- № 0000610225 про зменшення позивачеві від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 84 552 997 грн.;

- № 0000620225 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ на 103 965 235,52 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Як свідчать докази справи, основною підставою, яка була покладена відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача є те, що він вважає недійсними договори купівлі-продажу майнових прав на комп'ютерні програми, укладені позивачем з контрагентом, що тягне за собою зменшення витрат на суму амортизаційних нарахувань, розрахованих від вартості придбаних нематеріальних активів (майнові права на комп'ютерні програми) та на суму відсотків за товарним кредитом, нарахованих на суму заборгованості за договорами на придбання нематеріальних активів.

Підставою для таких висновків податкового органу стали акти, що надійшли до відповідача від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме:

- акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Іст Вест" (код ЄДРПОУ: 37480906) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з ДП "Трейд Лайн ЛТД" (код ЄДРПОУ 23836939) за червень 2011 р. від 30.09.2011 р. №1166/3-23-30-37480906;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Іст Вест" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ДП "Трейд Лайн Тернопіль" та ДП "Оптмихмаш Львів" за серпень 2011 р. від 03.02.2012 р. №104/3-23-30-37480906;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Іст Вест" з питань підтвердження отриманих від платника податків (ТОВ "ХАТК") відомостей за вересень, листопад, грудень 2011 р. у зв'язку з незнаходженням ТОВ "Іст Вест" за юридичною і фактичною адресами.

Із зазначеним вище суд не погоджується та при вирішені даного спору враховує наступні нормативні положення.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначеним контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Іст Вест" на час вчинення правочинів був зареєстрованим у передбаченому законом порядку платником ПДВ, що відповідною стороною не спростовано при судовому розгляді. А тому у суду не має підстав піддавати сумніву правомірність дій позивача в ході своєї господарської діяльності в періоді, що перевірявся.

Отже, на підставі викладеного, суд зазначає, що укладені позивачем та ТОВ "Іст Вест" правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договори, укладенені між позивачем - з одної сторони та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Окрім того, суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що мало місце в даному випадку всупереч положенням чинного законодавства.

Також, актом перевірки ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" зроблено висновки про нереальність здійснення договорів про придбання позивачем у ТОВ "Іст Вест" майнових прав на комп'ютерні програми через те, що на момент здійснення угоди з купівлі-продажу Свідоцтва авторського права на твори не були зареєстровані, про що ОДПІ в Харківській області ДПС отримала інформацію з листа Державної служби інтелектуальної власності України№3-10/5568 від 20.07.2012р.

З цього приводу суд зазначає, що висновки перевірки суперечать діючому законодавству про авторські та суміжним з ними правам, а саме, відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передавати свої майнові права, зазначені у статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", будь-якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформлюється авторським договором. Тобто, перехід права власності підтверджується відповідно до чинного законодавства авторським договором, а не "свідоцтвом авторського права", як зазначено відповідачем. Реєстрація авторського права на твір не є обов'язковою і її наявність не впливає на виникнення у автора прав на його твір. Адже авторське право виникає з моменту створення твору, про що вказано у статті 437 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Отже, висновок відповідача про нереальність здійснення операції купівлі-продажу майнових прав автора без реєстрації авторських прав у Державній службі інтелектуальної власності ґрунтується на власних припущеннях осіб, що проводили перевірку, а не на нормах законодавства, що регулюють відносини стосовно авторських і суміжних з ними прав.

Також, на думку суду, не відповідають дійсності твердження акту перевірки про те, що діяльність підприємства, пов'язана з придбанням нематеріальних активів (майнових прав на комп'ютерні програми) не направлена на отримання доходу та економічних вигод, на підставі наступного.

Так, позивачем надавались до перевірки договори комісії ХД/110702 від 24.07.2011 р., ХД/110703 від 24.07.2011 р., ХД/110704 від 24.07.2011 р., ХД/110705 від 24.07.2011 р., ХД/110706, ХД/110707 від 24.07.2011 р. від 24.07.2011 р. ХД/110708 від 24.07.2011 р. - всі з ТОВ "Екосвіт Україна", за якими для підприємства на компакт-дисках були виготовлені екземпляри наступних комп'ютерних програм:

1. "Адміністративний комплекс автоматизованих програмних засобів організації та зберігання розподілених даних із тісною інтеграцією в операційну систему"

2. "Централізований інструментарій формування і управління комплексною розподіленою інформаційною системою підприємства автодилера"

3. "Автоматизована інтелектуальна система навчання, моніторингу діяльності та багатокритеріального оцінювання продуктивності персоналу"

4. "Автоматизована інформаційна система з керування автотранспортним господарством підприємства автодилера"

5. "Інтегрована багатоаспектна цілісна система з організації принципів інформаційної безпеки і методів захисту інформації"

6. "Інформаційно-операційний багатоінтерфейсний портал юридичного супроводження купівлі та обслуговування автомобіля"

7. "Комплекс програмних засобів та інструментів з формування, реалізації та аналітики маркетингової стратегії підприємства автодилера"

8. "Композитивна управлінська аналітична система моніторингу та планування бізнес процесів"

Виготовлені екземпляри комп'ютерних програм призначені для продажу на території України для суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, для фізичних осіб, що не ведуть підприємницької діяльності і т.п. Частина екземплярів станом на дату надання відповіді реалізована.

Не відповідають дійсності висновки відповідача про те, що нараховані та сплачені відсотки за товарним кредитом не є відсотками у розумінні понять Податкового кодексу України. Акт перевірки містить посилання на пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, в якому визначено поняття "проценти" - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проте, відповідно до пп. 14.1.245 п. 14.1 ст.14 "товарний кредит" - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 14.1.244 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу "товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення".

Отже, придбання нематеріальних активів на умовах відстрочення остаточного розрахунку повністю відповідає поняттю "товарний кредит", а проценти, нараховані за розстрочку платежів за придбання таких товарів відповідають поняттю "проценти".

Таким чином, проценти, нараховані постачальником товарів на умовах товарного кредиту повністю відповідають поняттям та вимогам ПКУ.

Щодо вартості фінансових кредитів для суб'єктів господарювання у розмірі 13% річних у національній валюті протягом 15.04.2011 р.- 31.03.2012 р., яка на думку відповідача не відповідає такій рисі, як направленість на отримання доходів, суд зазначає наступне.

Інформація щодо вартості фінансових кредитів для суб'єктів господарювання у розмірі 13% річних у національній валюті протягом 15.04.2011 -31.03.2012 р. не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що протягом цього періоду підприємству неодноразово надходили пропозиції від комерційних банків щодо надання фінансових кредитів. Вартість таких кредитів коливається в середньому від 18 до 25% річних. При цьому, кредитор вимагає забезпечення кредитів заставою нерухомого майна або заставою рухомого майна, вартість якого повинна перевищувати суму наданого кредиту у 1,5 разів та більше, в залежності від об'єктів застави: товар в обігу, нерухомість, земельні ділянки, майнові права за договорами купівлі-продажу, порука, гарантії третіх осіб тощо.

На відміну від фінансового кредиту, при якому підприємство отримує грошові кошти, товарний кредит передбачає отримання товарів. При наданні товарного кредиту постачальником не вимагається застава у вигляді будь-якого майна, не вимагається порука будь-якої особи за виконання обов'язків за договором, не встановлюється графік погашення відсотків за наданим товарним кредитом. Отже, суттєва різниця в принципах та умовах кредитування обумовлює різницю в процентних ставках, що застосовуються при фінансовому та товарному кредиті.

Безпідставними на думку суду є твердження відповідної сторони щодо необгрунтованості ціни комп'ютерних програм, що були предметом договору між позивачем та ТОВ "Іст Вест", оскільки це спростовується оглянутими в судовому засідання звітами щодо останньої, складеними за замовленням ТОВ "Іст Вест" компетентним органом, які передані були позивачеві при здійсненні угоди.

Суд звертає увагу, що при проведені перевірки податковим органом ця обставина не викликала сумніву у фахівців-податківців, а тому висновок щодо неправомірності останнього не робився.

Стосовно посилань відповідача на акти перевірок контрагента позивача - ТОВ "Іст Вест", як на підставу для висновку щодо порушень ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Так, згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2012 року, яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 року, в адміністративній справі № 2а-3688/12/2670 задоволено позовні вимоги ТОВ "Іст Вест" щодо визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, пов'язаних з проведенням зустрічної звірки на підтвердження його господарських відносин із платником податків ДП "Трейд Лайн Тернопіль" та ДП "Оптмихмаш" за серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт № 104/3-23-3--37480906 від 03.02.2012 року та визнано протиправними дії останньої щодо визнання в цьому акті нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Іст Вест".

Згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2011 року, яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 року, в адміністративній справі № 2а-16477/11/2670, задоволено позовні вимоги ТОВ "Іст Вест" щодо визнання протиправними дій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, пов'язаних з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки, в результаті якої було складено акт № 1166/3-23-30-37480906 від 30.09.2011 року "Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011 року" та визнано протиправними дії останньої щодо визнання в цьому акті нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Іст Вест".

А від так, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КАСУ, де передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд вважає вищезазначені посилання відповідача незаконними та необгрунтованими і як такими, що спростовуються судовими рішеннями, що набрали законної сили, в яких висновки відповідних податкових органів про нікчемність правочинів позивача з його контрагентом та останнього з іншими суб'єктами господарювання визнані протиправними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 14.09.2012 року №0000600225, №0000610225, №0000620225, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 31.05.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.