Постанова № 315247, 14.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.12.06р.

Справа № А35/439

За позовом Дніпропетровського обласного відділення

соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "Делос", м. Дніпропетровськ

про стягнення 4529,17 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники сторін:

Від Позивача - Ахметова О.О., провідний спіціаліст, дов.№03 -06/04 від 05.01.06 р.

Від Відповідача - Сидоріна О.В. -юрисконсульт, дов.№3 від 03.10.06 р.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції –4 529,17 грн за нестворені в 2005р. місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, вказав, що відповідач добровільно до цього часу санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів не сплатив.

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що обов’язок щодо підбору та працевлаштування інвалідів покладено на державні органи зайнятості та соціального захисту населення та його обов’язок щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів не супроводжується обов’язком щодо їх пошуку. Вважає, що його обов’язок працевлаштувати інваліда може виникнути при наявності відповідної пропозиції органів, перелічених в ст. 18 Закону, від яких такої пропозиції не надходило. Просить в позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05. 1995р. № 314 передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, що діяли в 2005р., на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів, що здійснюють працевлаштування, про наявні вакансії.

У відповідності із „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 12 осіб, працюючі інваліди відсутні. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу –одна особа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постановах від 20.07.2004р. №04/336 зі справи 2-23/9789-03, від 29.03.2005р. №05/145 зі справи №13/403 та від 29.03.2005р. №05/144 зі справи №3/118, дані про повідомлення відповідачем органів працевлаштування щодо наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів входять до предмету доказування з огляду на приписи норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до довідки Бабушкінського районного центру зайнятості населення м. Дніпропетровська №1141 від 18.05.2006р. відповідач протягом 2005р. про потребу в інвалідах не заявляв, в зв’язку з чим інваліди на його підприємство не направлялися.

Інших доказів щодо повідомлення органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про вакансії для інвалідів, відповідачем також не надано. Отже, органи працевлаштування інвалідів не мали підстав для направлення інвалідів на підприємство відповідача, відсутність повідомлення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів робить таке направлення неможливим. Самостійно відповідач також не займався цією діяльністю. Зазначене свідчить, що відповідач не створив робочих місць відповідно до нормативу саме для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними властивостями.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Відповідно до звіту форми №10-ПІ середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 9058,33 грн. Відповідно штраф за одне нестворене робоче місце складає 4529,17грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 21.06.2005р. №05/343 по справі 1/255, Закон не ставить в залежність обов’язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а лише вказує джерело оплати. Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Доказів сплати штрафу на час розгляду справи суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Делос»- 49000, м. Дніпропетровськ, Червона площа,3/11, 58 к.235, код ЄДРПОУ 33325373 (п/р 26008011122720 в АКБ «Південкомбанк», МФО 305266) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, код ЄДРПОУ 25005978 (р/р 31211230600004 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів –4529,17 грн (чотири тисячі п’ятсот двадцять дев’ять грн 17 коп).

Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 грудня 2006р.

Л.П. Широбокова