Рішення № 31524569, 29.05.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.13р. Справа № 904/2051/13-гЗа позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 37 698,96 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Голосна Д.С.

Представники:

від позивача: Черненко Є.І., представник за довіреністю № 34 від 01.01.13 р.

від відповідача: Зеркін А.С., представник за довіреністю № 12/81 від 02.01.13 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач), про стягнення 37 698,96 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.03.13р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 02.04.13 р.

Ухвалою господарського суду від 02.04.13 р. відкладено розгляд справи на 24.04.13р.

24.04.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.13р. та ухвалою господарського суду від 24.04.13р. продовжено строк вирішення спору по суті до 28.05.13р.

21.05.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 23.05.13р., а 23.05.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.13р.

28.05.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав додаткові пояснення на відзив, які долучено до матеріалів справи, а також уточнені положення зайнятості колій по наказам № 316, та № 318 від 08.09.13р.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні.

В судовому засіданні 28.05.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

По накладним №№ 47500004, 47569017, 42206656, 42235614, 42231811, 42227637, 42229377, 47574413, 47601331, 47583315, 47605282 (Т-1, а.с. 83-105) порожні вагони власності ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "УнверсалТрансСервіс" були прийняті залізницею, тобто позивачем, до перевезення на адресу одержувача, тобто відповідача. Але, на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, дані вагони були затримані по наказам №№ 314, 316, 318 від 08.09.2012р. (Т-1, а.с.149-151), № 324 від 10.09.2012р. (Т-1, а.с.152) через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем, тобто відповідачем, на свою під'їзну колію.

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були надані через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки, у порядку передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 10 від 08.09.2012р. станції Саксагань (Т-2, а.с.5), № 17 від 08.09.2012р. та № 19 від 10.09.2012р. станції Савро (Т-2, а.с.7, 8), № 10 від 08.09.2012р. станції Жовті Води-1 (Т-2, а.с.6) , акти загальної форми ГУ-23 № 10 від 08.09.2012р. станції Саксагань (Т-2, а.с.9) , № 17 від 08.09.2012р. та № 19 від 10.09.2012р. станції Савро (Т-2, а.с.10,12), № 10 від 08.09.2012р. станції Жовті Води-1 (Т-2, а.с.11) та станцією призначення Терни вчасно вручено представникам відповідача повідомлення про затримку цих вагонів (Т-2, а.с.1, 2, 3, 4).

Як зазначає позивач, на момент надання наказів №№ 314, 316, 318 від 08.09.2012р. (Т-1, а.с.149-151), № 324 від 10.09.2012р. (Т-1, а.с.152) про затримку вагонів, на станції Терни була лише 1 вільна колія для обгону локомотивів, інші колії зайняті, тому заперечення, у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 12099204, 16099413, 13099207, 11099406, 12099407, 13099410, 12099203, 14099210, 13099208 (Т-2, а.с. 17-32, 34) і у накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 11099013 (Т-2, а.с.33), що відповідач був готовий прийняти дані вагони на під'їзну колію не має підґрунтя, так як залізниця не мала можливості доставити дані вагони на станцію призначення, бо на інших коліях знаходилися вагони, що своєчасно не вивозилися відповідачем на свою під'їзну колію і ці факти засвідчені в актах загальної форми ГУ-23 (Т-1, а.с. 56-82), які підписані відповідальними працівниками відповідача без заперечень.

При цьому, як зазначає позивач, зайнятість приймально-відправних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005р. № 5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Інформація про акти загальної форми ГУ-23, які були складені про несвоєчасне забирання відповідачем вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Терни за весь період затримки вагонів по наказам №№ 314, 316, 318, 324 наведена в таблицях №№ 1, 2, 3, 4 позовної заяви (Т-1, а.с. 4-7). Як вважає позивач, всі ці акти підписані працівниками відповідача без заперечень і доводять вину відповідача у зайнятості колій станції і не можливості залізниці довести вантаж до станції призначення.

Посилаючись на статтю 42 Статуту залізниць України позивач зазначає про те, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

В підпункті 4.1 пункту 4 Правил обслуговування під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 875/5096, визначений порядок подачі та забирання вагонів: "Подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу". В пункті 5 Тимчасової угоди № ПР/М-07-2/14 - НЮдч від 12.04.2007р. (Т-1, а.с.106-114) зазначено, що власні вагони здаються на під'їзну колію за повідомленнями з реєстрацією у книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, як зазначає позивач, про прибуття вантажу "порожні власні вагони" відповідач був повідомлений, а фактично ці вагони передавалися на під'їзну колію після повідомлення відповідального працівника відповідача про готовність їх до забирання. Такий порядок встановлений п. 8 вищезазначеної Тимчасової угоди №ПР/М-07-2/14 - НЮдч від 12.04.2007р., але він порушується працівниками власника під'їзної колії, так як такі повідомлення передаються ними тільки по телефону без письмового підтвердження.

Позивач звертає увагу суду на те, що в пункті 13 Тимчасової угоди № ПР/М-07-2/14 - НЮдч від 12.04.2007р. зазначено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів, згідно Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.

Як зазначає позивач, станціями затримки Савро, Саксагань, Жовті Води-1 та призначення Терни були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23 на підставі яких розрахована плата за користування спірними вагонами по відомостях ф.ГУ-46 № 12099204 -6234,12 грн., № 16099413 - 14,04 грн., № 13099207 - 417,72 грн., № 11099406 - 56,16 грн., №12099407 - 112,32 грн., № 13099410 - 112,32 грн., № 12099203 - 13 462,20 грн.. № 14099210 - 16132,44 грн. № 13099208 - 154,44 грн. та збір за зберігання вантажів по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 11099013 - 1 003,20грн., на загальну суму - 37 698,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 6257,42 грн.), що підлягають стягненню з відповідача.

Вищевказане та підтверджуючі документи, які знаходяться в матеріалах справи, як вважає позивач, доводять вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та безпідставність заперечення написаного його відповідальними працівниками у відомостях ф.ГУ-46 №№ 12099204, 16099413, 13099207, 11099406, 12099407, 13099410, 12099203, 14099210, 13099208 і накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 11099013.

Відповідач заявлені позовні вимог не визнає та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, як зазначає відповідач, порожні власні вагони, які прямували на його адресу за залізничними накладними №№ 47500004, 47569017, 42206656, 42235614, 42231811, 42227637, 42229377, 47574413, 47601331, 47583315, 47605282, були затримані на шляху прямування, а саме на ст. Савро, Саксагань, Жовті-Води - 1, згідно наказів № 314,316, 318 від 08.09.2012 року, № 324 від 10.09.2012 року.

По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено акти форми ГУ - 23 № 10 від 10.09.2012р., № 17 від 08.09.2012р., № 19 від 10.09.2012р., № 10 від 08.09.2012р., ГУ-23а № 10 від 08.09.2012р., № 17 від 08.09.2012р., № 19 від 10.09.2012р., № 10 від 08.09.2012р. Відповідач звертає увагу суду на те, що повідомлення про затримку спірних вагонів підписано працівниками з запереченням «ПАТ "ПІВНГЗК" готово прийняти вагони», а крім того, відомість плати за користування вагонами форми ГУ - 46 було підписано працівниками відповідача також з запереченнями, а саме: «З сумою затримки не згодні. ПАТ «ПІВНГЗК» готовий був прийняти вагони на під'їзну колію». Таким чином, відповідач зазначає про те, що він був готовий прийняти спірні вагони, які були затримані позивачем на підходах до ст. Терни, що підтверджується наступним.

По-перше, позивачем, як обґрунтування своїх дій, що полягають у видачі наказів № 314, 316, 318 від 08.09.2012 року, № 324 від 10.09.2012 року та затримці спірних вагонів на підходах до станції, зазначено, що на ст. Терни була лише одна вільна колія № 3 для обгону локомотивів, інші колії були зайняті. Але з такими твердженнями позивача не можливо погодитися, адже позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості колій ст. Терни передбачених п. 6 Тимчасової угоди, а також позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини відповідача.

Акти загальної форми додані до позовної заяви, враховуючи кількість вагонів та періоди їх затримки, не доводять, що усі колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони.

Отже, відповідач був готовий прийняти на свою під'їзну колію спірні вагони затримані згідно наказів № 314, 316, 318 від 08.09.2012 року, № 324 від 10.09.2012 року.

По-друге, як зазначено позивачем у своїй позовній заяві, зайнятість прийомо- відправочних колій по ст. Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх власних вагонів парку Укрзаліниці і власних вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємств, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ «ПІВНГЗК», обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Таким чином, як вважає відповідач з вищенаведеного вбачається, що поїзний диспетчер планує процес роботи станції, у тому числі надає вільні колії для приймання порожніх власних вагонів для відповідача. З урахуванням того, що позивачем не надано належних доказів зайнятості передбачених п. 6 Тимчасової угоди колій, а також не доведено вину відповідача у зайнятості вищезгаданих колій, що спричинило затримку спірних вагонів на підходах до ст. Терни, можна зробити висновок, що вагони затримувалися на підходах до ст.Терни з причин, що не залежать від відповідача.

Відповідач посилаючись на пункти 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999р №113 (далі - Правила) зазначає про те, що визначено загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Наведені норми свідчать, що відповідач тільки тоді сплачує позивачу плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коди буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від відповідача та з його вини.

Як вважає відповідач, документи, згідно яких була нарахована плата за користування вагонами, не відповідають дійсним обставинам, тому не мають доказової та юридичної сили. Таким чином, оскільки позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами, передбачені ст.119 Статуту, та збору за зберігання вантажу передбаченого ст. 46 Статуту на які посилається позивач.

Позивач враховуючи доводи відповідача зазначає про те, що заперечення останнього є необґрунтованими і безпідставними, виходячи з наступних обставин.

Відповідач у своєму відзиві звертає увагу суду на те, що відповідно до п.2.1 Договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці місячні плани перевезень, оформлені на бланках форми ГУ-12, або передані в електронному вигляді; заявки на подачу вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що виправляються ним або прибувають на його адресу. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що залізниця зобов'язується приймати до перевезень та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагонів згідно затверджених планам і заявкам вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

Позивач зазначає про те, що взаємовідносини між сторонами щодо подачі та забирання вагонів регулюються договором № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч від 21.09.2012р. «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровська залізниця». Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України та пунктами 5, 8, 15 вищевказаного договору визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

При цьому, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за первинними документами, в яких у графі «найменування вантажу» вказується: «Власник вагону (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт, тощо)». Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п.14 розділу 2 Тарифного керівництва 1.

Отже, враховуючи вищевикладене позивач зазначає про те, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.

Крім того, позивач зазначає про те, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує на те, що по актах загальної форми затримувалися один, чотири чи шість вагони, які на думку відповідача могли бути поставлені на одну колію, але з даним твердженням погодитися не можливо, адже згідно із п.14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України «приймання поїздів на станцію має проводитися на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції, і відкритому вхідному світлофорі ...».

Вищезазначене та підтверджуючі документи, які знаходяться в матеріалах справи, на думку позивача, доводять вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та безпідставність заперечення написаного відповідальними працівниками відповідача у відомостях плати за користування вагонами та в накопичувальній картці ф. ФДУ-92, в яких правомірно нарахована плата за користування та збір за зберігання вантажів спірними вагонами.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

В ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України зазначено про те, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статуту залізниць України), перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.

Як зазначено в ст. 71 Статуту залізниць України, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтями 46, 47, 119 Статуту залізниць України та пунктами 6,7,13 Тимчасової угоди №ПР/М-07-2/14 - НЮдч від 12.04.2007р. визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

При цьому, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за первинними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагону (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт, тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у п.14 розділу 2 Тарифного керівництва 1.

Отже, враховуючи вищезазначене, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній. До того ж, пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці.

Статтею 42 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Як зазначено в п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

В п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено про те, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Відповідно до п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

В п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено про те, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами.

Так, за накладними №№ 47500004, 47569017, 42206656, 42235614, 42231811, 42227637, 42229377, 47574413, 47601331, 47583315, 47605282 (Т-1, а.с. 83-105) порожні вагони власності ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "УнверсалТрансСервіс" були прийняті позивачем до перевезення на адресу відповідача. Але, на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, дані вагони були затримані по наказам №№ 314, 316, 318 від 08.09.2012р. (Т-1, а.с.149-151), № 324 від 10.09.2012р. (Т-1, а.с.152) через зайнятість колій на станції призначення Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем на свою під'їзну колію.

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були надані через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу, що підтверджують положення зайнятості колій по станції Терни (Т-2, а.с. 68, 71, 92, 93). Вищезазначені накази були належним чином передані, що підтверджує журнал диспетчерських розпоряджень по формі ДУ-58 (Т-2, а.с.13-16).

За цим фактом станціями затримки, у порядку передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 10 від 08.09.2012р. станції Саксагань (Т-2, а.с.5), № 17 від 08.09.2012р. та № 19 від 10.09.2012р. станції Савро (Т-2, а.с.7, 8), № 10 від 08.09.2012р. станції Жовті Води-1 (Т-2, а.с.6), акти загальної форми ГУ-23 № 10 від 08.09.2012р. станції Саксагань (Т-2, а.с. 9) , № 17 від 08.09.2012р. та № 19 від 10.09.2012р. станції Савро (Т-2, а.с.10,12), № 10 від 08.09.2012р. станції Жовті Води-1 (Т-2, а.с.11) та станцією призначення Терни вчасно вручено представникам відповідача повідомлення про затримку цих вагонів (Т-2, а.с.1, 2, 3, 4).

Крім того, в актах загальної форми ГУ-23 (Т-1, а.с. 56-82) зазначено про те, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції виникла з вини клієнта. Суд вважає, що вищезазначені акти підтверджують факт затримки вагонів з вини відповідача. Крім того, зазначені акти були підписані представником відповідача без будь-яких зауважень.

Про прибуття вагонів відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується записами у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (Т-1, а.с. 115-148).

Заперечення відповідача у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№ 12099204, 16099413, 13099207, 11099406, 12099407, 13099410, 12099203, 14099210, 13099208 (Т-2, а.с. 17-32, 34) і у накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 11099013 (Т-2, а.с.33) про готовність прийняти дані вагони на під'їзну колію є необґрунтованим, оскільки позивач не мав можливості доставити дані вагони на станцію призначення, тому що на інших коліях знаходились вагони, що своєчасно не вивозилися відповідачем на свою під'їзну колію.

Таким чином, судом встановлено дотримання позивачем порядку оформлення затримання вагонів на станції призначення з причин, які залежать від відповідача.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами та контейнерами, ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код ЄДРПОУ 01073828) плату за користування вагонами в розмірі 36695,76 грн. (тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 76 коп.), збір за збереження вантажу в розмірі 1 003,20 грн. (одна тисяча три грн. 20 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50. коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 31.05.13р.