Рішення № 31524534, 21.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2013 р. Справа № 911/1238/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району" до Закритого акціонерного товариства "Інтеркомплектмонтажстрой" про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача: Фісун Г.В. (дов. № 2179/вих від 29.12.2012);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" з позовом до Закритого акціонерного товариства "Інтеркомплектмонтажстрой" про зобов'язання вчинити дії

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач без належних правових підстав займає спірне приміщення.

Ухвалою від 10.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.04.2013.

В судовому засіданні 23.04.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвалою від 23.04.2013 розгляд справи було відкладено на 21.05.2013.

17.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких, зокрема, позивач просить визнати недійсним договір оренди № 563/4 від 01.04.2010.

В судовому засіданні 21.05.2013 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що реалізація норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення пункту 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

21.05.2013 відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради від 19.02.2007 № 187 було утворено Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району". На підставі п. 1.8. зазначеного рішення на праві господарського відання йому було передано майно територіально громади Шевченківського району, об'єкти житлового та нежитлового фонду.

У зв'язку ліквідацією Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Шевченківського району" було передано договори оренди з існуючими документами та архівні справи відділу оренди та оцінки комунального майна.

Між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Інтеркомплектмонтажстрой» (орендар) 01.04.2010 було укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 563/4. За цим договором орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти у сторокове платне користування нежиле приміщення загальною площею 168,9 кв.м., а саме підвал з орендованою площею 55,7 кв.м., цоколь з орендованою площею 113,2 кв. м., згідно поверхового плану приміщення, розміщене за адресою вул. Татарська, буд. 3/2.

У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити займане ним орендоване приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди.

17.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав доповнення до позовної заяви, в яких, зокрема, просить суд визнати недійсним договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 563/4. Судом встановлено, що за своєю правовою природою це не є збільшенням позовних вимог, а є самостійною позовною вимогою, за яку відповідно до закону повинен сплачуватись збір, який заявником сплачено не було.

Відповідно до п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що заявлена вимога про визнання договору недійсним є додатковою вимогою, що заявлена після початку розгляду справи по суті, із самостійним предметом доказування, у зв'язку з чим подання вказаної заяви не підпадає під дію ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

З цих підстав вказана вимога не приймається судом до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 651. Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що також передбачено п. 8.3. Договору.

Відповідно до п.8.2. Договору строк дії договору з 01.04.2010 до 01.03.2011 (11 місяців, 1 день). Як вбачаться з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору так само як і не заперечував проти продовження дії договору відповідач у справі, а отже він вважається поновленим на строк до 01.02.2012. Позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору лише 12.07.2012, пропустивши таким чином строк передбачений законом та договором для такого звернення, а отже договір вважається повторно пролонгованим на строк до 01.01.2013. У місячний термін після спливу строку дії договору (друга пролонгація) позивач не звертався до відповідача з повідомленням про відмову від договору. Подання ж даної позовної заяви також не може вважатися таким повідомленням, адже копії позовних матеріалів направлені відповідачу лише 04.04.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, тобто після спливу місячного терміну. Таким чином, судом встановлено, що даний договір є втретє пролонгованим на строк до 01.12.2013, а відтак на момент звернення позивача до суду договір є чинним.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З цих підстав, враховуючи що договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 563/4 є чинним, в судовому порядку розірваний не був, недійсним не визнавався, суд вважає, що нема правових підстав вимагати від відповідача повернення орендованого майна.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено: 24.05.2013

Суддя Черногуз А.Ф.