Рішення № 31523945, 23.05.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5386/13-ц

Провадження № 2/161/2149/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 травня 2013 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Коритнюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Свій позов мотивує тим, що 25 квітня 2010 року в м. Луцьку по вул. Шевченка-Набережна відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті чого автомобілем «BMW 730» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СК «Інгосстрах» автомобіль НОМЕР_1 під керування ОСОБА_1

Відповідно постанови Луцького міськрайонного суду, дорожньо-транспортна пригода сталося з вини водія автомобіля «BMW 730» д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2

Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження. У зв'язку з пошкодженням автомобіля страхувальника, згідно з умовами укладеного договору, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22723,03 гривні.

Крім того, ПрАТ «СК «Інгосстрах» понесені витрати на проведення оцінки шкоди заподіяної автомобілю страхувальника в сумі 550 гривень.

Просить стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 23273 гривні 03 копійки, а також судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував щодо постановлення заочного рішення по справі

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 25 квітня 2010 року о 13.00 год. керуючи автомобілем «BMW 730» д.р.н. НОМЕР_2, по вул. Набережній в м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, чим порушив пункт 13.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Крім того, керував вказаним автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9(а) Правил дорожнього руху України.

Згідно з договору страхування наземного транспорту № VOC0AN02009024 від 26 березня 2010 року, укладеного між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ОСОБА_1, було застраховано автомобіль НОМЕР_1 (а.с. 4).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за № 6, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 13 травня 2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124, ст. 130 ч.1 КУпАП, що мало місце 25 квітня 2010 року в м. Луцьку по вул. Шевченка-Набережна. Даний факт стверджується дослідженою в судовому засіданні адміністративною справою № 3-3161/2010.

Відповідно до ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до висновку № 111 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «DAEWOO Nexia», д.р.н НОМЕР_1, складеного 07 червня 2010 року Українським Центром Післяаварійного Захисту «Авто Експерт-Сервіс Волинь», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортні пригоді складає 23005 гривень 73 копійки (а.с. 16-18).

Відповідно до платіжного доручення № 6621 від 07 червня 2010 року вартість складання вищезазначеного висновку складає 550 гривень (а.с. 25).

Судом також встановлено, що стверджується відповідними доказами, зокрема, страховим актом № И-4834 від 14 липня 2010 року, платіжним дорученням № 8166 від 16 липня 2010 року, ПрАТ «СК «Інгосстрах» здійснила виплату страхового відшкодування власнику автомобіля НОМЕР_1 в розмірі 22723,03 гривні.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ч.3 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того, відповідно ч.2 п.11 постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» матеріальну шкоду в розмірі 22723 гривні 03 копійки та витрати по оплаті послуг експерта в сумі 550 гривень, а всього 23273 гривні 03 копійки.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат підлягає до задоволення в повному об'ємі.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, 226 ЦПК України, ст.ст.. 993, 1188 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» матеріальну шкоду в розмірі 22723 гривні 03 копійки та витрати по оплаті послуг експерта в сумі 550 гривень, а всього 23273 гривні 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» судові витрати по справі, а саме 232 (двісті тридцять дві) гривні 03 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.