Ухвала суду № 31523277, 23.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/600/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Пивовар І. М.

за участю представників сторін:

позивача - Безрукова О.А., Тимченко О.У., Колісниченко Т.О., представники на підставі довіреностей

відповідача - Островерх Р.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Бершадський електротехнічний завод" до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року Відкрите акціонерне товариство «Бершадський електротехнічний завод» звернулось до суду з позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.03.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позивачем не надано товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала оприбуткування та складський облік вантажу, а також податковий орган вказує на порушення під час складання первинних документів.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти доводів апелянта посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції та просили суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.09.2012 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ "Бершадський електротехнічний завод" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ "Компанія Інтербазіс" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ВАТ "Бершадський електротехнічний завод" п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки Бершадською МДПІ складено акт перевірки № 316/22/05769219 від 26.09.2012р.

ВАТ "Бершадський електротехнічний завод" не погоджуючись з висновками Бершадської МДПІ, викладених у акті перевірки № 316/22/05769219 від 26.09.2012р. подало заперечення за вих. № 629 від 03.10.2012 року до Бершадської МДПІ на вищевказаний акт.

Бершадською МДПІ надіслано відповідь №4113 від 10.10.2012 року про розгляд заперечення № 629 від 03.10.2012 року, якою повідомлено, що акт № 316/22/05769219 від 26.09.2012р. залишено без змін.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682301 від 12.10.2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 907,50 грн., з них: основного платежу в сумі 7 126,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 781,50 грн.

22.10.2012 року ВАТ "Бершадський електротехнічний завод" подало до ДПС у Вінницькій області скаргу за вих. №662 від 22.10.2012 року на податкове повідомлення - рішення та рішення за №4113 від 10.10.2012 року.

За наслідками адміністративного оскарження, у задоволенні первинної скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 12.10.2012 року залишено без змін, про що свідчить рішення Державної податкової служби у Вінницькій області №19850/10/10-02-11 від 30.11.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області щодо розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення, ВАТ "Бершадський електротехнічний завод" звернувся до Державної податкової служби України із аналогічною скаргою. За наслідками адміністративного оскарження рішення, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними та як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість - протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12.10.2012 року податковим органом, на підстав акта перевірки №316/22/05769219 від 26.09.2012 року, яким встановлено порушення п. 198.1. ст. 198 ПК України, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000682301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 8907 грн., з яких 7126 грн. за основним платежем та 1781, 50 грн. штрафних фінансових санкцій.

Так, на підставі усної домовленості між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія «Інтербазіс» відбулось придбання товарно-матеріальних цінностей.

В підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано накладні, рахунки фактури, податкові накладні, платіжні доручення.

Крім того, позивачем також надано прибуткові ордери та карточки обліку товарно-матеріальних цінностей по складу, які підтверджують облік товару придбаний у ТОВ «Компанія «Інтербазіс» та його зберігання.

Разом з тим, надані позивачем вимоги (а.с. 77-82) підтверджують використання у господарській діяльності товару придбаного у контрагента позивача.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта, щодо неможливості встановити факт передачі товару від ТОВ «Компанія «Інтербазіс» до ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» у липні 2011 року, у зв'язку не наданням для проведення перевірки та в судове засідання суду першої інстанції документів, що засвідчують транспортування товару, зокрема товарно-транспортних накладних, з огляду на наступне.

Так, позивачем як доказ транспортування товару придбаного у контрагента надано подорожній лист вантажного автомобіля №237 від 21.07.2011 року та посвідчення про відрядження №266 і №267.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, в посвідченнях про відрядження зазначено, що осіб відряджено до м. Києва ТОВ "Інтер-Енерго-Прогрес", а не до ТОВ «Компанія «Інтербазіс», оскільки для економії пального водій вантажного автомобіля по дорозі до кінцевого пункту здійснює доручені йому закупівлі у декількох контрагентів.

Крім того, відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

У п. 11.3. Правил зазначено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

З вказаних норм слідує, що товарно-транспортна накладна та дорожній лист є взаємозамінними документами на перевезення. Як встановлено з матеріалів справи позивач надав подорожній лист вантажного автомобіля, який так само як і товарно-транспортна накладна підтверджує переміщення товару від контрагента до позивача.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.