Постанова № 31522228, 30.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 5017/3761/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В. (довіреність № 14-60 від 22.03.2013 року)

від відповідача: Ельчибекян І.М. (довіреність № 21/17-1 від 02.01.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від „09" квітня 2013 року

по справі № 5017/3761/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз", м. Одеса

про стягнення 48 138 730 грн. 02 коп.

В С Т А Н О В И В :

20.12.2012 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 48 138 730,02 грн., з якої: 42 493 374,70 грн. сума основного боргу; 303 725,53 грн. збитків від інфляції; 1 040 206,69 грн. 3 % річних; 4 301 423,10 грн. пені.

07.03.2013 року від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 569 775,02 грн., з якої: 2 842 500,20 грн. сума основного боргу; 303 725,53 інфляційні витрати; 1 122 126,19 грн. 3% річних; 4 301 423,10 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2185/11 від 30.09.2011 року. Так, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року поставило ПАТ „Одесагаз" природний газ на загальну суму 127 925 509,35 грн., за який відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, а розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 42 493 374,70 грн. та позивачем, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства, нараховані відповідачу відповідні штрафні та фінансові санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року по справі № 5017/3761/2012 (Головуючий суддя Степанова Л.В., судді: Смелянець Г.Є., Д'яченко Т.Г.) позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" задоволені частково. Стягнуто з ПАТ „Одесагаз" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" основний борг у розмірі 2 842 500,20 грн., пеню у розмірі 43 014,23 грн., інфляційні витрати у сумі 303 725,53 грн., 3% річних у розмірі 1 122 126,19 грн., судовий збір у сумі 64 380 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що:

- по-перше, відповідач порушив вимоги договору та норми чинного законодавства, за отриманий протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року газ розрахувався не в повному обсязі, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відповідні штрафні санкції, що складаються з інфляційних витрат у розмірі 303 725,53 грн., 3% річних у розмірі 1 122 126,19 грн. та пені в сумі 43 014,23 грн.

- по-друге, розмір пені перерахований та зменшений на підставі п.3 ст.83 ГПК України, оскільки основний борг відповідачем майже погашено, а тому є наявні правові підстави для зменшення розміру пені до суми у 43 014,23 грн.;

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 23.04.2013 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року по справі № 5017/3761/2012 в частині, якою відмовлено у стягненні пені - 4 258 408,87 грн.;

- прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 4 258 408,87 грн. задовольнити в повному обсязі;

- в іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року по справі № 5017/3761/2012 залишити без змін.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України" без задоволення, в частині стягнення 3% відсотків та індексу інфляції - змінити рішення та в цієї частині відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ПАТ „Одесагаз" подало через канцелярію суду апеляційної інстанції доповнення до відзиву на апеляційну скаргу з додатками до нього які свідчать про понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлений природний газ.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 30.09.2011 року між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ „Одесагаз" (перейменовано у ПАТ „Одесагаз") (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2185/11 (т.1 а.с.6-10).

Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору ( п.1.1 Договору).

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 595 000.000 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п.3.3).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.1 договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 743,10 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 790,20 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 891,72 грн. (вісімсот дев'яносто одна грн. 72 коп.). До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342,00 (триста сорок дві грн. 00 коп.) (п.5.2)

Відповідно до п. 5.3 Договору ціна на газ та тарифи на послуги з транспортування газу визначені відповідно до п. 5.2 цього Договору, можуть змінюватися у разі прийняття Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ) відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ та тарифи на послуги з транспортування газу, Сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок вартості спожитого газу та послуг з його транспортування.

Розділом 6 Договору передбачені порядок та умови проведення розрахунків. Так, відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, із зазначенням періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як переоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту вимоги однієї із сторін (п.6.4).

Пунктом 7.1 Договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.7.2).

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до Договору № 14/2185/11 від 30.09.2011 року, укладені додаткові угоди № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року, № 3 від 31.01.2012 року, № 4 від 31.01.2012 року, якими сторони узгоджували ціну газу у відповідні періоди (т.1 а.с.11-14) .

На виконання умов Договору № 14/2185/11 від 30.09.2011 року та додаткових угод до цього Договору, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" в період з жовтня 2011 року по березень 2012 року поставило ПАТ „Одесагаз" природний газ в обсязі 103 333,25 тис.куб.м на загальну суму 127 925 509,35 грн., що підтверджується відповідними складеними, підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі природного газу (т.1 а.с.15-20):

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.10.2011 року (обсяг - 7 159,741 тис.куб.м. на суму 8 843 930,88 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 30.11.2011 року (обсяг - 16 309,367 тис.куб.м. на суму 20 145 828,53 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.12.2011 року (обсяг - 17 175,917 тис.куб.м. на суму 21 216 217,57 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2012 року (обсяг - 21 190,811 тис.куб.м. на суму 26 271 918,23 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 29.02.2012 року (обсяг - 25 186,854 тис.куб.м. на суму 31 226 127,63 грн.);

- акт приймання-передачі природного газу № б/н від 31.03.2012 року (обсяг - 16 310,560 тис.куб.м. на суму 20 221 486,51 грн.).

В свою чергу, ПАТ „Одесагаз" за отриманий від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року природний газ в обсязі 103 333,25 тис.куб.м на загальну суму 127 925 509,35 грн. розрахувався частково на загальну суму 85 432 134,70 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість про операції по підприємству „Одесагаз ПАТ" з 31.10.2011 року по 17.10.2012 року, залишивши непогашеною заборгованість в сумі 42 493 374,70 грн. (т.1 а.с.25-28).

Проте, на виконання умов Договору № 14/2185/11 від 30.09.2011 року та додаткових угод до нього, ПАТ „Одесагаз" було сплачено на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" суму у розмірі 39 536 713,25 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями:

- від 07.12.2012 року платіжне доручення № 665 на суму 5 697 072,97 грн. (т.1 а.с.74);

- від 07.12.2012 року платіжне доручення № 666 на суму 7 590 865,85 грн. (т.1 а.с.79);

- від 07.12.2012 року платіжне доручення № 667 на суму 8 740 100,12 грн. (т.1 а.с.90);

- від 07.12.2012 року платіжне доручення № 668 на суму 9 074 992,14 грн. (т.1 а.с.85);

- від 07.12.2012 року платіжне доручення № 669 на суму 7 384 072,31 грн. (т.1 а.с.96);

- від 21.12.2012 року платіжне доручення № 677 на суму 838 214,31 грн. (т.1 а.с.102);

- від 21.12.2012 року платіжне доручення № 671 на суму 207 437,00 грн. (т.1 а.с.114);

- від 22.11.2012 року платіжне доручення № 656 на суму 3 922,55 грн. (т.1 а.с.126).

Між тим, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" подало до місцевого господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8 569 775,02 грн., з якої: сума основного боргу у розмірі 2 842 500,20 грн.; 303 725,53 грн. збитків від інфляції; 1 122 126,19 3% річних, 4 301 423,10 пені.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", як продавцем, та ПАТ „Одесагаз", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з продажем/купівлею товару (природного газу), про що 30.09.2011 року було укладено відповідний договір № 14/2185/11.

Так, Договір № 14/2185/11 від 30.09.2011 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та ПАТ „Одесагаз") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) свої зобов'язання по виконанню умов договору № 14/2185/11 від 30.09.2011 року виконало належним чином та в повному обсязі, а саме поставило відповідачу протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року природний газ в обсязі 103 333,25 тис.куб.м на загальну суму 127 925 509,35 грн.

ПАТ „Одесагаз" (Покупець), в свою чергу, в порушення норм чинного законодавства та умов вказаного Договору, за отриманий від позивача газ розраховувалося частково

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 303 725,53 грн. збитків від інфляції та 1 122 126,19 грн. 3 % річних.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Як вже зазначалось, свій обов'язок оплатити позивачу поставлений/отриманий природний газ за договором № 14/2185/11 від 30.09.2011 року ПАТ „Одесагаз" виконало не в повному обсязі, чим порушило умови договору та норми чинного законодавства. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст.217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно із пунктом 7.2 Договору № 14/2185/11 від 30.09.2011 року, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, судова колегія погоджується з позовними вимогами ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та висновками суду першої інстанції в тій частині, що ПАТ „Одесагаз" в порушення норм чинного законодавства та умов Договору №14/2185/11 від 30.09.2011 року за отриманий від позивача газ (як то встановлено законом та договором) розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню.

Крім того, судова колегія вважає цілком вірними та обґрунтованими дії місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені до 43 014,23 грн.

Так, статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню підлягає розмір пені у сумі 43 014,23 грн. за період з 31.10.2011 року по 31.03.2012 року.

Отже, місцевим господарським судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, вірно враховані наступні виняткові обставини:

- в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором;

- в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про постійне понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлений газ (т.2 а.с.134-139).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції законно, правомірно та обґрунтовано перераховано та зменшено розмір пені за несвоєчасне розрахування поставленого/отриманого газу з 4 301 423,10 грн. до 43 014,23 грн. та стягнуто зазначену суму з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Судова колегія вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „НАК „Нафтогаз України" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „НАК „Нафтогаз України".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2013 року по справі № 5017/3761/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „НАК „Нафтогаз України" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „09" квітня 2013 року по справі № 5017/3761/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „31" травня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров