Постанова № 31522208, 30.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа№ 5011-36/5174-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гіленко А.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013

у справі № 5011-36/5174-2012 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про стягнення 321 434, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Миколаївської обласної філії (далі, відповідач) заборгованості по орендній платі в розмірі 321 434,63 грн. за договором оренди від 17.09.2007 б/н за реєстровим № 4602.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2012 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 321 434,63 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 5011-36/5174-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 5011-36/5174-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 у справі № 5011-36/5174-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 у справі № 5011-36/5174-2012 рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2013, рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 скасовано, справу № 5011-36/5174-2012 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У господарському суді міста Києва справу передано на розгляд судді Борисенко І.І.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 5011-36/5174-2012 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 321 434,63 грн.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 мотивоване тим, що розрахунковий рахунок, на який мали перераховуватися орендні платежі, був автоматично закритий Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» без погодження з боку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 через реорганізацію банку, а також тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право відповідача автоматично змінювати розрахункові рахунки клієнтів банку без їх згоди.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у справі № 5011-36/5174-2012 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 для розгляду апеляційної скарги у справі № 5011-36/5174-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.04.2013.

19.04.2013 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 5011-36/5174-2012 залишити без змін.

У судовому засіданні, призначеному на 23.04.2013, колегією суддів було оголошено перерву до 21.05.2013.

07.05.2013 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення у справі, з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 10.01.2013 у справі № 5011-36/5174-2012 та доводів апелянта, у яких наголосив на тому, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання щодо сплати позивачу орендної плати, а кошти, які начебто надходили на рахунок позивача як орендна плата та списувались без жодних на те правових підстав, фактично знаходились в межах одного банку, і про такі дії апелянт Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 не повідомляв.

У судовому засіданні 21.05.2013 колегією суддів було оголошено перерву до 30.05.2013.

30.05.2013 представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (розписка з підписом представника позивача), колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

17.09.2007 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (орендар) було укладено договір оренди б/н за реєстровим № 4602 (далі, Договір) (том 1, а.с. 10-12).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з пунктом 2.1. Договору передача об'єкта оренди у володіння орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

На виконання умов пункту 2.1. Договору сторонами 17.09.2007 було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди (том 1, а.с. 13), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди площею 95,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 17.09.2007 - 12 109,90 грн. Оплатне користування об'єктом починається з 15.10.2007.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що протягом трьох робочих днів після підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати, визначеної у п. 3.1. Договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування об'єктом оренди.

Згідно пункту 3.4. Договору внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця. В договорі оренди зазначений рахунок для перерахування коштів позивачу, який відкритий в позивачем в АКІБ «УкрСиббанк» - р/р 26009011865900, МФО 351005.

Згідно довідки АТ «УкрСиббанк» вих. № 125 від 29.05.2013 позивач мав поточний рахунок НОМЕР_1 в UAH, за яким в період з 01.04.2009 по 31.08.2010 проводились дебетові та кредитові операції, перелік яких зазначений у додатку до цієї довідки (том 1, а.с. 73-74).

Відповідно до пункту 4.3.1. Договору орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що даний договір укладений строком на 7 років.

Відповідно до пункту 8.4. Договору будь-які зміни та доповнення до Договору дійсні лише при умові виконанні їх в письмовій формі та підписання належними представниками сторін.

08.10.2008 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою (том 1, а.с. 106), у якій просив перераховувати щомісячні платежі за Договором на НОМЕР_2, відкритий в МОФ АКБ «Укрсоцбанк». З урахуванням даних обставин відповідач перераховував орендні платежі за Договором на НОМЕР_2. Вказаний факт позивачем не оскаржується.

Як вбачається із листа Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.03.2011 № 13.1.2-10/96-677 (том 1, а.с. 114), 24.04.2009 було проведено реорганізацію Миколаївської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» та створено на її базі Миколаївське відділення ООФ ПАТ «Укрсоцбанк» м. Одеса (МФО 328016, код ЄДРПОУ 09328015). У зв'язку з даною обставиною позивачу автоматично закрито поточний НОМЕР_2 та автоматично відкрито новий р/р НОМЕР_3.

Зазначений лист був направлений позивачу 30.03.2011 та отриманий останнім 05.04.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення листа № 13.1.2.-10/96-677 від 28.03.2011 (том 1, а.с. 115).

У матеріалах справи містяться надані відповідачем меморіальні ордери про перерахування орендних платежів за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року (том 1, а.с. 47-61), з яких вбачається, що орендна плата перерахована не на рахунок, який зазначений у Договорі оренди, а також у заяві позивача про зміну рахунку, вказаного в Договорі, а на рахунок, автоматично відкритий банком в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанку» м. Одеса (р/р НОМЕР_3). Про факт перерахування орендних платежів на рахунок р/р НОМЕР_3 з 22.04.2009 по 15.04.2011 свідчить також виписка по особовому рахунку, наявна у матеріалах справи (том 3, а.с. 16-19).

Відповідач у своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі № 5011-36/5174-2012, прийняв до уваги тільки доводи позивача щодо стягнення з банку заборгованості по орендній платі за період з квітня 2009 по серпень 2010 року у розмірі 321 434,63 грн. та не взяв до уваги письмові пояснення і докази відповідача стосовно того, що відповідач у вищезазначений період перераховував на особовий рахунок позивача орендну плату у строки та в розмірі, передбаченому Договором.

Окрім того, апелянт стверджує, що господарський суд міста Києва при прийнятті оскаржуваного рішення не надав правової оцінки щодо наявності або відсутності коштів, які є предметом стягнення, саме на р/р НОМЕР_3, оскільки згідно з постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2013 у справі № 5011-36/5174-2012, судам, при розгляді справи потрібно було встановити саме факт надходження коштів на рахунки позивача та можливість користування ними.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи апелянта з огляду на наступне:

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначається Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі, Інструкція).

Відповідно до пункту 19.3. Інструкції зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

Виходячи зі змісту пункту 19.2. Інструкції, зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:

- проведення реорганізації в межах одного банку;

- проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення;

- зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;

- зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

Пунктом 19.3. Інструкції передбачено, що про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, установленому внутрішніми положеннями банку.

У розділі 15 «Заключних положень» Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків клієнтів роздрібного (малого та середнього) бізнесу, відкритих в акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», затверджених рішенням Правління АКБ «Укрсоцбанк» (Протокол №13 від 13.06.2006) (том 2, а.с. 8-21) визначено, що всі повідомлення за цими Правилами та Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом за зазначеними адресами Сторін, або вручені особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись: у випадку надіслання рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом - дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача, а у випадку вручення одержувачу особисто під розписку про отримання - дата їх особистого вручення.

Як вбачається зі змісту пункту 19.3. Інструкції, завчасне повідомлення банком клієнтів про зміну рахунків є імперативною нормою, яка прямо вказує на правила поведінки суб'єкта і не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків, а також надає клієнту право в разі незгоди зі зміною рахунку закрити його.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач свого обов'язку щодо завчасного повідомлення позивача про зміну рахунків не виконав. Про це, зокрема, свідчить лист Одеської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» від 28.03.2011 № 13.1.2-10/96-677 (том 1, а.с. 114).

Із зазначеного листа вбачається, що банк повідомив позивача про зміну розрахункового рахунку лише після того, як останній звернувся до нього із запитом № б/н від 23.03.2011, у той час, як р/р НОМЕР_3, на який з квітня 2009 року по серпень 2010 року перераховувались орендні платежі, був автоматично відкритий відповідачем ще 22.04.2009, про що свідчить лист Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби України № 483/9-2920-22 від 10.05.2012 (том 1, а.с. 78).

Окрім того, лист № 13.1.2.-10/96-677 від 28.03.2011 був отриманий позивачем лише 05.04.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи (том 1, а.с. 115).

У матеріалах справи міститься лист позивача від 08.10.2008 (том 1, а.с. 106), яким останній просив банк перераховувати орендні платежі згідно Договору на рахунок НОМЕР_2, відкритий у МОФ АКБ «Укрсоцбанк». Слід зазначити, що будь-яких додатків до Договору оренди щодо зміни реквізитів перерахування орендної плати, як це передбачено чинним законодавством України, зокрема статтею 654 Цивільного кодексу України, між сторонами підписано не було, будь-яких інших листів чи заяв щодо зміни реквізитів перерахування орендної плати, окрім зазначеного вище листа від 08.10.2008, позивач відповідачу не направляв.

Враховуючи все вищевикладене, лист № 13.1.2.-10/96-677 від 28.03.2011 не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, як доказ повідомлення позивача про реорганізацію та закриття одного рахунку й відкриття нового, оскільки за твердженням відповідача «реорганізація» відбулась 24.04.2009, а банк повідомив позивача про це майже через два роки після зміни розрахункових рахунків, а саме 05.04. 2011.

Встановлюючи ту обставину, чи міг позивач користуватися коштами, перерахованими апелянтом на розрахунковий рахунок НОМЕР_3, автоматично відкритий банком, колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивач стверджував про неможливість користування ним р/р НОМЕР_3, оскільки він не був належним чином повідомлений про таку зміну та не міг погодити її, оскільки згідно довідки Южноукраїнського міського суду від 18.08.2011 № 14900 (том 1, а.с. 72) з 30.01.2009 щодо нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яку 17.01.2011 було змінено на підписку про невиїзд.

Зазначене свідчить про те, що позивач не знав і не міг знати про те, що його рахунок був змінений у зв'язку з реорганізацією банку та те, що банк перераховував орендну плату на новий розрахунковий рахунок відкритий в Одеській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідно не міг користуватись ним.

Наявні у матеріалах справи меморіальні ордери та виписка по особовому рахунку № НОМЕР_3, на які посилається апелянт, жодним чином не підтверджують того, що позивач знав про існування рахунку та міг користуватися коштами, перерахованими йому апелянтом.

Окрім того, як зазначає позивач та вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3, банк списував кошти з розрахункового рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 651/4-157, укладеним між ОСОБА_3 та відповідачем 18.03.2008.

Будь-яких доказів того, що позивач погодив з банком порядок договірного списання коштів з його розрахункового рахунку відповідач суду не надав.

Слід також зазначити, що кредитний договір був укладений ОСОБА_3 як фізичною особою, у той час, як Договір оренди укладався позивачем як Фізичною особою-підприємцем.

Статтею 24 Цивільного кодексу України визначено, що фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Слід зазначити, що під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту частини 3 статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не мав права в односторонньому порядку, без погодження з ОСОБА_3, як фізичною особою, списувати кошти з розрахункового рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 651/4-157 від 18.03.2008, укладеним між ОСОБА_3 та відповідачем у справі.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, нежитлове приміщення площею 95,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було передано орендарю згідно Акту прийому-передачі об'єкта оренди від 17.09.2007. Вказаний факт відповідачем не заперечувався. Обставин, які б звільняли відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем відповідачу орендної плати у розмірі 321 434,63 грн. за період з вересня 2009 по серпень 2010 року та стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 5011-36/5174-2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 5011-36/5174-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-36/5174-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.