Рішення № 31521962, 30.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 5006/7/22/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України», м. Київ, ЄДРПОУ 20077720

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», м. Маріуполь, ЄДРПОУ 03361135

про: стягнення 322 137, 95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О. - за дов. № 14-351 від 16.03.2012р.

від відповідача: Лєпорська О.В. - за дов. № 03-5/65 від 01.04.2013р.

Склад суду змінювався.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 12.02.2013р. справу передано на повторний автоматичний розподіл між суддями, за наслідками якого справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу № 14/126/11 від 31.01.2011р. боргу 332 137,95 грн., з яких: інфляційні у розмірі 153 670,85 грн., 3% річних - 27 265,56 грн., пеня - 141 201,53 грн., крім того судовий збір у розмірі 6 442,76 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав копії договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. №14/126/11 з додатковими угодами; актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2011р. №01/11-9-ВТВ, від 28.02.2011р. №02/11-9-ВТВ, від 31.03.2011р. №03/11-9-ВТВ, від 30.04.2011р. №04/11-9-ВТВ, від 31.05.2011р. №05/11-9-ВТВ, від 30.06.2011р. №06/11-9-ВТВ, від 31.07.2011р. №07/11-9-ВТВ, від 31.08.2011р. №08/11-9-ВТВ, від 30.09.2011р. №09/11-9-ВТВ, від 31.10.2011р. б/н, від 30.11.2011р. б/н, від 31.12.2011р. б/н; актів-розрахунків виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за березень 2011р., за лютий 2011р., за січень 2011р.

Заявою про уточнення позовних вимог №14/2-693 від 04.02.2013р. позивач зменшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 141 148,88 грн., 3% річних - 27 319,14 грн. та інфляційні - 149 509,18 грн., надавши відповідний розрахунок вказаних сум.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на п.3.6 договору від 31.01.2011р. №14/126/11 і те, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами за розрахунковий період є підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу, які в свою чергу не були своєчасно повернуті позивачем відповідачу. Відповідач вважає, що датою остаточного розрахунку за отриманий природний газ по договору від 31.01.2011р. №14/126/11 є дата отримання ПАТ «Маріупольгаз» належним чином оформленого з боку позивача (підписаного та скріпленого печатками обох сторін) акта приймання-передачі газу.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач під час здійснення розрахунку 3% річних невірно вказав дати зарахування сплачених коштів за отриманий природний газ. Також, у поясненнях від 28.05.2013р. № 249 зазначив, що позивачем безпідставно пред'явлено до стягнення інфляційні, оскільки прострочення платежів по зобов'язаннях січня-травня 2011 року та листопада-грудня 2011 року мало місце менше ніж місяць. В обґрунтування заперечень послався на позицію Вищого господарського суду, викладену у постановах від 24.11.2010р. по справі № 29/75-10-1823, від 19.01.2011р. по справі № 4/54-10-18-18, від 12.12.2012р. по справі № 5002-13/561-2012.

Надав контррозрахунок заявлених до стягнення сум, де на його думку, сума пені повинна складати 9 962,73 грн., 3% річних - 1 923,77 грн., інфляційні - 444,98 грн.

Відповідач також просив, в разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 100%, а також відстрочити виконання рішення на 1 рік, обґрунтовуючи свої вимоги тяжким фінансовим станом підприємства.

На підтвердження заперечень надав суду копії поштових конвертів, копії платіжних доручень; копії листів ПАТ «Маріупольгаз», квитанції кур'єрської служби, статутні документи підприємства.

В запереченнях на відзив позивач повідомив, що за умовами спірного договору обов'язок визначення обсягу спожитого природного газу та внесення його до актів приймання-передачі покладається саме на відповідача, отже відповідач в будь-якому разі був обізнаний про обсяги спожитого природного газу за спірний період. Повідомив, що в п.5.1 договору від 31.01.2011р. №14/126/11 сторони за обопільною згодою визначили остаточну дату оплати відповідачем вартості спожитого природного газу за певний розрахунковий період - до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки. При цьому, в даному пункті відсутні будь-які посилання на обов'язкову наявність підписаного двома сторонами акта приймання-передачі природного газу, тому на задоволенні позову наполягає.

Ухвалами суду від 26.04.2012р. призначено судову економічну експертизу у справі № 5006/7/22/2012, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

На вирішення експерту поставлено наступні запитання: 1) Чи підтверджується документально факт (неналежного виконання) грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/126/11 від 31.01.2011р. за період, визначений Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ у позовній заяві № 14/2-22 від 14.02.2012р.? 2) Яка сума 3% річних складає за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/126/11 від 31.01.2011р. за період визначений Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ у позовній заяві № 14/2-22 від 14.02.2012р.? 3) Яка сума пені складає за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/126/11 від 31.01.2011р. за період визначений Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ у позовній заяві № 14/2-22 від 14.02.2012р.? 4) Яка сума інфляційних нарахувань складає за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 14/126/11 від 31.01.2011р. за період визначений Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ у позовній заяві № 14/2-22 від 14.02.2012р.?

У зв'язку із несплатою сторонами вартості проведення судової експертизи матеріали справи №5006/7/22/2012 було повернуто без проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 31.07.2012р. матеріали справи направлені для проведення судової експертизи до Інституту економіко-правових досліджень НАН України. Після повернення матеріалів справи та отримання експертного висновку, ухвалою суду від 03.12.2012р. на підставі ст.79 ГПК України провадження у справі було поновлено.

Відповідно до експертного висновку Інституту економіко-правових досліджень НАН України від 03.11.2012р., вказаний в позові розмір заборгованості не підтверджений документально, у зв'язку з чим не уявляється можливим визначити визначення моменту виникнення боргу, а також проведення динаміки обумовленої інфляційними процесами, нарахуванням 3% річних та пені.

В судовому засіданні, що відбулось 30.05.2013р., позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позову, а відповідач - підтримав свої заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

До приведення статутних документів у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» відповідач мав назву Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», про що свідчать відповідні статутні документи підприємства.

31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/126/11. Строк дії Договору встановлено до 31.12.2012р. (п.9.1 Договору в редакції додаткової угоди №5 від 30.09.2011р.).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.2.1 цього Договору.

За умовами п.4.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 282,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додатну вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 98,60 грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 426, 24 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 911, 49 грн.

Додатковими угодами №1 від 28.03.2011р., №2 від 05.04.2011р., №3 від 27.07.2011р., №6 від 30.09.2011р., №7 від 14.10.2011р. сторони змінювали ціну природного газу за 1000 куб.м.

Пунктами 3.5 Договору сторони встановили, що приймання-передача газу поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу.

Згідно п.3.6 Договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п.5.1 Договору, оплата за газ, з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2 Договору, за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Договір про постачання природного газу разом з додатками до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Договір №14/126/11 від 31.01.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач передав, а відповідач прийняв протягом січня - грудня 2011р. природний газ на загальну суму 22 030 908,14 грн., про що свідчать підписані обома сторонами акти прийму-передачі природного газу.

Так, у січні відповідно до акту прийому-передачі від 31.01.2011 р. позивач передав, а відповідач отримав природний газ у обсязі 1 200,432 тис.куб.м на суму 3 495 043,37 грн.; у лютому відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 28.02.2011р. - 1 150,043 тис.куб.м. на суму 3 348 060,39 грн.; у березні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.03.2011 р. - 1 196,055 тис.куб.м. на суму 3 482 012,72 грн.; у квітні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 30.04.2011 р. - 188,451 тис.куб.м. на суму 612 676,22 грн.; у травні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.05.2011 р. - 152,551 тис.куб.м. на суму 495 961,11 грн.; у червні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 30.06.2011 р. - 134,467 тис.куб.м. на суму 437 167,92 грн.; у липні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.07.2011 р. - 130,688 тис.куб.м. на суму 502 088,13 грн.; у серпні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.08.2011 р. - 133,845 тис.куб.м. на суму 444 977,52 грн.; у вересні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 30.09.2011 р. - 143,893 тис.куб.м. на суму 464 067,88 грн.; у жовтні з 01 по 10 жовтня 2011р. відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 р. - 113,822 тис.куб.м. на суму 487 946,71 грн.; у жовтні з 11 по 31 жовтня 2011р. відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 р. - 239,025 тис.куб.м. на суму 859 772,92 грн.; у листопаді відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 30.11.2011р. - 1 005,918 тис.куб.м. на суму 3 618 287,05 грн.; у грудні відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2011р. - 1 051,667 тис.куб.м. на суму 3 782 846,20 грн..

За поясненнями позивача, відповідач порушив умови Договору та здійснив оплату природного газу за вказаний вище період із порушенням строків оплати.

З огляду на зміст позовних вимог, суду насамперед необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення відповідачем на користь позивача платежів за вищевказаний період із дотриманням умов Договору.

Як встановлено судом, пунктом 5.1 Договору визначено строк для остаточного розрахунку за природний газ отриманий за Договором, а саме до 15 числа місяця наступного за поточним місяцем.

Відповідач в свою ж чергу неодноразово наголошував на тому, що здійснював остаточні розрахунки за поставлений природний газ саме з моменту отримання від позивача підписаного акту приймання-передачі, що є двостороннім первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. На думку відповідача, затримка щодо повернення підписаних актів приймання-передачі з боку позивача є порушенням умов договору поставки № 14/126/11 від 31.01.2011р.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме несвоєчасне надання позивачем підписаних актів приймання-передачі природного газу позбавило ПАТ «Маріупольгаз» можливості здійснити розрахунки. Як встановлено судом, наявні у справі акти приймання-передачі за січень від 31.01.2011 р. на суму 3 495 043,37 грн.; за лютий від 28.02.2011 р. на суму 3 348 060,39 грн.; за березень від 31.03.2011 р. на суму 3 482 012,72 грн.; за квітень від 30.04.2011 р. на суму 612 676,22 грн.; за травень від 31.05.2011 р. на суму 495 961,11 грн.; за червень від 30.06.2011 р. на суму 437 167,92 грн.; за липень від 31.07.2011 р. на суму 502 088,13 грн.; за серпень від 31.08.2011 р. на суму 444 977,52 грн.; за вересень від 30.09.2011 р. на суму 464 067,88 грн.; за жовтень від 31.10.2011 р. з 01 по 10 жовтня 2011р. на суму 487 946,71 грн. та з 11 по 31 жовтня 2011р.. на суму 859 772,92 грн.; за листопад від 30.11.2011 р. на суму 3 618 287,05 грн.; за грудень від 31.12.2011р. на суму 3 782 846,20 грн. - підписані обома сторонами без зауважень та проставляння дати їх підписання кожною стороною.

Як в пункті 5.1 Договору, так і в п.3.6 Договору сторони не ставлять в будь-яку залежність сам факт підписання актів приймання-передачі природного газу саме Постачальником для здійснення оплат Покупцем за таким Договором. Навпаки, за умовами Договору, обов'язок заповнення актів приймання-передачі природного газу покладається саме на відповідача по справі.

Згідно п.п.3.6 та 5.1 Договору, на відповідача фактично покладено обов'язок до 10 числа місяця наступного за поточним скласти та направити підписаний зі свого боку акт приймання-передачі природного газу, а до 15 числа місяця наступного за поточним - здійснити оплату вартості спожитого природного газу за вказаними відповідачем в актах приймання-передачі природного газу показниками.

Будь-яких відстрочок в оплаті за спожитий газ у разі несвоєчасного повернення Постачальником підписаного акту приймання-передачі сторонами у Договорі не передбачено, як не передбачено і строків повернення постачальником вказаних актів.

Таким чином, обов'язок Покупця оплатити вартість одержаного газу в установлений строк не залежить від наявності на час оплати підписаного саме Постачальником акта приймання-передачі природного газу, а прострочення відповідачем платежів за Договором має місце лише у випадку, якщо відповідач не здійснював оплату за спожитий природний в термін до 15 числа наступного за поточним місяцем.

Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів підписання та отримання від позивача спірних актів приймання-передачі в іншу дату, ніж зазначено у цих актах як дата складання. Надані відповідачем копії конвертів, адресованих ПАТ «Маріупольгаз», (т.1 а.с.72-80) суд до уваги не приймає, оскільки з цих копій конвертів не можливо встановити, що саме було в них направлено на адресу відповідача, а інших доказів конкретних дат отримання від позивача актів приймання-передачі газу відповідачем не надано. Надані відповідачем супровідні листи та квитанції кур'єрської служби (т.1 а.с.99-111) щодо надіслання на адресу НАК «Нафтогаз України» актів приймання-передачі за відповідний період поставки газу, підтверджують лише дату надіслання таких актів на адресу позивача. Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань у вигляді стягнення санкцій на підставі ч.3 ст.219 Господарського кодексу України відсутні.

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги наданий відповідачем контррозрахунок позовних вимог.

Наявні у справі банківські виписки (т.1 а.с.122-160, т.2 а.с.99-149, т.3 а.с.21-89) та платіжні доручення (т.1 а.с.81-98, т.2 а.с.150-160) свідчать, що відповідач систематично здійснював платежі на користь позивача за січень-грудень 2011р. із простроченням обумовлених п.5.1 Договору строків оплати.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність матеріалами справи факту наявності прострочення платежів по основному грошовому зобов'язанню, суд вважає, що позивач здобув право на нарахування санкцій відповідачу за порушення грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за порушення строків оплати поставленого природного газу пеню - 141 148,88 грн., 3% річних - 27 319, 14 грн. та інфляційні - 149 509,18 грн., розраховані за кожним актом приймання-передачі окремо (т.3 а.с.101-103)

Стосовно вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Як вбачається, сторонами у п. 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 цього Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм права та умов договору, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 16 числа місяця наступного за звітним. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на загальну суму 141 148,88 грн. (т.3 а.с.101-103), суд вважає цей розрахунок арифметично помилковим.

Так, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою Інформаційно-пошукового програмного комплексу «Законодавство», розмір пені по зобов'язанням січня 2011р. за період з 16.02.2011р. по 28.02.2011р. склав 19 294,55 грн.; по зобов'язанням лютого 2011р. за період з 16.03.2011р. по 28.03.2011р. склав 18 483,13 грн.; по зобов'язанням березня 2011р. за період з 16.04.2011р. по 28.04.2011р. склав 19 222,62 грн.; по зобов'язанням квітня 2011р. за період з 16.05.2011р. по 01.06.2011р. - 3 122,72 грн.; по зобов'язанням травня 2011р. за період з 16.06.2011р. по 05.07.2011р. - 2 190,93 грн.; по зобов'язанням червня 2011р. за період з 16.07.2011р. по 27.07.2011р. - 1 710,39 грн., по зобов'язанням липня 2011р. за період з 18.08.2011р. по 21.09.2011р. - 6 042,62 грн., по зобов'язанням серпня 2011р. за період з 16.09.2011р. по 21.11.2011р. - 6 840,01 грн., по зобов'язанням вересня 2011р. за період з 16.10.2011р. по 28.11.2011р. - 7 759,16 грн., по зобов'язанням жовтня 2011р. за період з 16.11.2011р. по 26.12.2011р. - 17 026,45 грн., по зобов'язанням листопада 2011р. за період з 16.12.2011р. по 28.12.2011р. - 18 770,84 грн., по зобов'язанням грудня 2011р. за період з 16.01.2012р. по 27.01.2012р. на суму 19 224,30 грн., всього сума пені за відповідний період становить 139 687,72 грн. і саме в цьому розмірі вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 100% суд зазначає наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, на підтвердження чого надав суду довідку №03-269 від 04.02.2013р. про наявність заборгованості інших підприємств перед відповідачем станом на 01.01.2013р. в сумі 1 742 388,07 грн., довідку про заборгованість населення за спожитий природний газ в 2012р. станом на 01.01.2013р. в сумі 14 526 812 грн.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Однак, всупереч положенням вказаних статей відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності, у тому числі доказів вжиття заходів для уникнення порушення грошових зобов'язань за спірним договором; не надав доказів невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення санкцій. Отже, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховує, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому не є санкціями.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних на загальну суму 149 509,18 грн. (т.3 а.с.101-103), суд дійшов висновку, що цей розрахунок є необґрунтованим.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

В Рекомендаціях Верховного Суду України стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які містяться в листі від 03.04.1997р. №62-97р передбачено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача та підтверджується матеріалами справи, кількість днів прострочення відповідача за зобов'язаннями січня 2011 року склали 13 днів, за зобов'язаннями лютого - 13 днів, за зобов'язаннями березня - 13 днів, за зобов'язаннями квітня - 17 днів, за зобов'язаннями травня - 20 днів, за зобов'язаннями червня 2011 року - 12 днів, за зобов'язаннями липня - 37 днів, за зобов'язаннями серпня - 67 днів, за зобов'язаннями вересня 2011 року - 44 дня, за зобов'язаннями жовтня - 41 день, у листопаді 2011 року - 13 днів, у грудні - 12 днів.

Отже, на заборгованість за зобов'язаннями січня - червня 2011 року, листопада-грудня 2011 року не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць.

Суд також враховує, що якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, лише у сумі 4 568,32 грн. (на заборгованість липня - жовтня 2011 року).

Що стосується вимог позивача про стягнення з ПАТ «Маріупольгаз» 3 % річних за порушення строків оплати за поставлений природний газ, то вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, за підрахунком суду, 3% річних по зобов'язанням січня 2011р. за період з 16.02.2011р. по 28.02.2011р. склали 3 734,43 грн.; по зобов'язанням лютого 2011р. за період з 16.03.2011р. по 28.03.2011р. - 3 577,38 грн.; по зобов'язанням березня 2011р. за період з 16.04.2011р. по 28.04.2011р. - 3 720,51 грн.; по зобов'язанням квітня 2011р. за період з 16.05.2011р. по 01.06.2011р. - 604,40 грн.; по зобов'язанням травня 2011р. за період з 16.06.2011р. по 05.07.2011р. - 424,05 грн.; по зобов'язанням червня 2011р. за період з 16.07.2011р. по 27.07.2011р. - 331,04 грн., по зобов'язанням липня 2011р. за період з 16.08.2011р. по 21.09.2011р. - 1 169,54 грн., по зобов'язанням серпня 2011р. за період з 16.09.2011р. по 21.11.2011р. - 1 323,87 грн., по зобов'язанням вересня 2011р. за період з 16.10.2011р. по 28.11.2011р. - 1 501,77 грн., по зобов'язанням жовтня 2011р. за період з 16.11.2011р. по 26.12.2011р. - 3 295,44 грн., по зобов'язанням листопада 2011р. за період з 16.12.2011р. по 28.12.2011р. - 3 633,07 грн., по зобов'язанням грудня 2011р. за період з 16.01.2012р. по 27.01.2012р. - 3 720,83 грн., всього сума 3% річних склала 27 036,33 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення терміном на 1 рік суд виходить з наступного.

Приймаючи рішення, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення (п.6 ст.83 ГПК України). Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та надані відповідачем докази, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення у зв'язку з недоведеністю обставин, що ускладнюють його виконання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про стягнення боргу у розмірі 317 977,20 грн., з яких: інфляційні - 149 509,18 грн., 3% річних - 27 319,14 грн., пеня - 141 148,88 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, ЄДРПОУ 03361135) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) пеню - 139 687,72 грн., інфляційні - 4 568,32 грн., 3 % річних - 27 036,33 грн., судовий збір - 3 414,66 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062)381-91-20