Рішення № 31519495, 25.04.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 764/2954/13-ц

Провадження № 2/764/1694/2013

Категорія 26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуші О.М.,

при секретарі - Грищенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про стягнення сум депозитних вкладів та нарахованих відсотків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі по тексту ПАТ «Банк «Таврика») з вимогами про стягнення суми депозитного вкладу та нарахованих відсотків відповідно до договору банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В №003192 від 23.08.2012 року на суму 15604,00 доларів США.

Вимоги позову мотивовані тим, що 23.08.2012р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Таврика» був укладено зазначений вище договір депозитного вкладу, відповідно до якого, ОСОБА_1 передав до установи банку грошовий вклад із відсотковими ставками. Як вбачається з позовної заяви, 22.11.2012 року строк дії спірного договору закінчився, у зв'язку з чим позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача із вимогою сплати суми вкладу та нарахованих на них відсотків, втім, у виконанні договірних зобов'язань відповідачем було відмовлено з підстав важкого фінансового становища його установи та запровадженням тимчасової адміністрації у банку. Позивач вважає, що відповідачем були порушені, як умови укладеного договору, так й вимоги діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, а тому просить захистити його права в судовому порядку.

В судовом засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальної сумі 133 024,89 гривень яка складається: 124 675,96 гривень - основна сума вкладу; 3 116,10 гривень - проценті по вкладу; пені у розмірі 127,79 гривень за несвоєчасне повернення вкладу; 105,04 гривень - проценті за неправомірне користування чужими коштами; 5000 гривень - моральну шкоду та повністю наполягав на задоволенні позовних вимог по викладених у позові підставах.

Представник відповідача не з'явився, про час та дату судового засідання сповіщений належним чином, заяв про відкладення слухання справи або про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.

Відповідно до ст.224 Цивільного процесуального кодексу України У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, визнаючи достатніми для розгляду справи по суті наявні в матеріалах справи письмові докази, що відповідає положенням ст.169 ЦПК України та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд знаходить позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За своїми ознаками спірний договір відповідає умовам договорів банківського вкладу, а тому з урахуванням приписів статті 8 ЦК України, суд застосовує до спірного правовідносини параграф 3 глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч.2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1065 ЦК України, Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Таврика» укладено наступний договір депозитного вкладу:

- Договір банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В №003192 від 23.08.2012 року на суму 15604,00 доларів США зі сплатою 10% річних.

Згідно акту прийому - передачі від 23.08.2012 року ОСОБА_1 прийняв від банку ощадний (депозитній) сертифікат на вищевказану суму.

Строк дії договору визначено: за договором В №003192 від 23.08.2012 року. У зв'язку з закінченням строку дії договору вкладу позивач 14.03.2013 р. звернувся з заявою до адміністрації в ПАТ «Банк «Таврика» із вимогою повернення суми внеску та нарахованих відсотків (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Водночас, вимогами ст. 1058, 1060,1065 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060,1065 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у видачі депозиту є незаконною. Згідно ч.2. ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так п.5.3 договору банківського вкладу В №003192 від 23.08.2012 р. встановлено, що у випадку несвоєчасного повернення з вини Банку суми Вкладу (погашення Сертифікату) та/або суми процентів пред'явнику Сертифіката згідно з умовами цього Договору, Банк сплачує пред'явнику Сертифіката пеню у розмірі 0,01% річних від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 0,1% річних від суми простроченого платежу.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного у результаті порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 пункту 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибору способу захисту належить особі.

Таким чином, позовні вимоги заявлені позивачем є підставними та знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.

Отже, заборгованість відповідача складає: за договором банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В №003192 від 23.08.2012 року у розмірі 124 675,96 грн., нараховані відсотки в сумі 3 116,10 грн., а всього суму у розмірі 127 792,06 грн, також пені у розмірі 127,79 гривень за несвоєчасне повернення вкладу; 105,04 гривень - проценті за неправомірне користування чужими коштами.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача суд вважає такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію" ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права" ;

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлені права споживачів під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, зокрема право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Враховуючи, що позивачем не був доведений факт спричинення їй моральної шкоди саме небезпечним для життя і здоров'я продукцією, а договором банківського вкладу, укладеним між сторонами, відшкодування моральної шкоди не передбачено, суд відмовляє у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 15,16,23, 321, 526, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1075 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 88, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ( ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, к/р 32006194901 у ГУ НБУ) на користь ОСОБА_1 (ІДН - НОМЕР_1) суму у розмірі 133 024,89 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, к/р 32006194901 у ГУ НБУ) на користь ОСОБА_1 (ІДН - НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1331,00 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі у 10 денний строк з моменту проголошення рішення апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -