Постанова № 31517172, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. (13:20) Справа №801/3966/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

за участю представників:

позивача - Бахаревої Н.Ю., довіреність №04-5/01 від 09.01.2013 року,

відповідача - Кулагіна Е.В., довіреність № 50 від 19.03.2013 року,

Скворцова С.В., довіреність № 450 від 26.11.2010 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД»

про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.,

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» адміністративно - господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведеною перевіркою ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» встановлено порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що виявилось у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році. Так, загальна чисельність штатних працівників підприємства становить 1762 особи, отже,норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 70 осіб. В той час, як відповідачем було працевлаштовано тільки 30 осіб з обмеженими можливостями. Зазначене вище й стало підставою для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій в сумі 788280,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 23.05.2013 року, наполягав на задоволенні позовних вимогу повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представники відповідача проти позову заперечували. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що зазначені в акті перевірки висновки про невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не відповідають дійсності, оскільки в акті не зазначено які саме інваліди (ім'я, прізвище та по батькові) не були працевлаштовані та на які саме робочі місця. Таким чином, з акту перевірки не зрозуміло, які конкретно та чиї конкретно охоронювані законом права та інтереси були порушені ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД».

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії рівності їх прав з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 від 21.03.1991 року (далі по тексту - Закон № 875).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 875 інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 19 Закону № 875 також передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 19 Закону № 875 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача щодо виконання ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2011 році.

В результаті перевірки встановлено, що на підприємстві у 2011 році працювало 1762 особи, 30 з яких відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Проте, з огляду на загальну кількість робочих місць на підприємстві, кількість працюючих осіб, яким встановлена інвалідність, повинна становити 70.

Перевіркою також встановлено, що в 2011 році середньорічна заробітна плата на підприємстві становила 19707,00 грн.

З огляду на це, перевіряючими зроблено висновок про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, не зайнято 40 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» відповідно до частини 19 Закону повинен сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце, у розмірі 788280,00 грн. (19707,00 грн.х40).

Результати перевірки зафіксовані в Акті від 23.01.2013 року.

Вказаний акт перевірки підписаний відповідачем із запереченнями, визначена у ньому сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав на те, що позивачем під час перевірки не здійснювались заходи щодо встановлення дійсної наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів та їх відповідності вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Крім того, на думку відповідача, Законом не передбачена можливість існування робочого місця для працевлаштування інвалідів, не прив'язаного до якогось конкретного інваліда із визначеним прізвищем та характером його інвалідності. Однак, в акті не зазначено жодного конкретного прізвища з числа 40 інвалідів, які повинні були працювати, але не працювали на виділених для них робочих місцях.

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Визначення кількості робочих місць, на яких мають бути працевлаштовані інваліди, здійснюється на підставі статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виходячи із процентного співвідношення від загальної кількості штатних працівників підприємства. Будь-яких інших методик визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів чинним законодавством не передбачено.

При цьому, суд зазначає, що статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений обов'язок підприємств, установ, організацій самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, а також самостійно здійснити працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Не виконання відповідачем цього обов'язку й призвело до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Загальні підстави притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, у тому числі шляхом застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду належних доказів виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу робочих місць або вчинення дій, які б свідчили про вжиті відповідачем заходи щодо працевлаштування необхідної кількості осіб, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлено інвалідність.

Так, частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-ХІІ (діяв до 01.01.2013 року) був встановлений обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (далі Інструкція - № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

На підтвердження того, що ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» подавались звіти №3-ПН із зазначенням вільних вакансій, у тому числі для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду була надана копія звіту про наявність вакансій станом на 24.10.2011 року.

Проте, Законом України «Про зайнятість населення», який діяв у 2011 року, було передбачено подання такого звіту щомісяця. Отже, наданий відповідачем звіт за один місяць не може бути свідченням належного виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.

Заперечуючи проти висновків перевірки, відповідачем суду також був наданий штатний розклад для робочих на 2011 рік та наказ про його затвердження від 04.01.2011 року № 3од.

Однак, суд зазначає, що наданий штатний розклад містить перелік робочих спеціальностей, проте в ньому відсутні адміністративній посади, що не дає змогу визначити загальну кількість працюючих на підприємстві у 2011 році.

Зазначення у штатному розкладі про працевлаштування у 2011 році 68 інвалідів також не може бути прийнято судом до уваги при прийнятті рішення у справі з огляду на наступне.

Порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників передбачено Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 (далі по тексту - Інструкція №2860.

У відповідності до п.3.2.5 названої Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому період.

На підставі зазначеної норми позивачем під час перевірки визначено середньооблікову кількість штатних працівників відповідача, які працювали у 2011 році та яким у відповідності до вимог чинного законодавства була встановлена інвалідність.

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем на підставі п.3.2.5 Інструкції № 286, середньооблікова кількість інвалідів, які працювали на підприємстві у 2011 році, становить 30 осіб.

Таким чином, позивачем правомірно, на підставі норм закону було визначено саме середньооблікову кількість працівників, яким встановлено інвалідність. В той час, як відповідачем зазначено загальну кількість осіб, які працювали на підприємстві у 2011 році та яким у відповідності до законодавства встановлена інвалідність. Зазначене вище й призвело до різниці у показниках, визначених позивачем та відповідачем.

Як зазначалось вище, середньооблікова кількість працівників ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» у 2011 році становила 1762 особи. З урахуванням цього, норматив для працевлаштування інвалідів у 2011 році становив 70 осіб, що свідчить про невиконання відповідачем нормативу та не працевлаштування у 2011 році 40 інвалідів (70 осіб-30 осіб).

Підсумовуючи зазначене, враховуючи, що у 2011 році середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 19707,00 грн., позивачем правомірно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 788280,00 грн. (19707,00 грн.х40).

При цьому, суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2011 році 40 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність або доказів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.05.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 23.05.2013 року.

Керуючись ст.ст.160-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЄДРПОУ 31095642; р/р№26009011048201 в ПАТ «Альфа Банк» м. Київ, МФО 300346) на користь Державного бюджету м. Сімферополя (код бюджетної класифікації 5070000; р/р №31215230700002 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 38040558) 788280,00 грн. заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.