Постанова № 31515762, 28.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 5011-26/18919-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сербіна А. О. - представник за довіреністю № 3670/18 від 12.12.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013

у справі № 5011-26/18919-2012 (суддя Пінчук В. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 4 184,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 4 184,42 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Жіллі», державний номерний знак АР 7508 ВН, що належить Тушу Олександру Миколайовичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Кучеренка Віктора Григоровича - водія автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак АР 1341 АМ, що належить Кучеренко Тетяні Василівні, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2013, повний текст якого підписаний 05.03.2013, у справі № 5011-26/18919-2012 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 скасувати та прийняти нове, яком позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що оцінка позивачем збитків проводилась у відповідності до умов, встановлених договором, укладеним між позивачем та Тушем О. М.

У поданому 11.04.2013 до канцелярії суду відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 73-74) відповідач просив розглядати справу без участі представника відповідача, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що позивач не надав підтверджуючих документів про розмір заподіяних збитків власнику автомобіля «Жіллі», державний номерний знак АР 7508 ВН, оцінених відповідно до чинного законодавства, оскільки не було проведено оцінку майна, яка, згідно з нормами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

19.08.2011 позивач як Страховик, Туш Олександр Миколайович як Страхувальник та Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» як Вигодонабувач уклали додаткову угоду № 2 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3095 від 19.08.2009, якою виклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № № 3095-а/09зп в новій редакції (далі Договір 1).

Відповідно до п. 1 Договору 1 предметом зазначеного договору є майнові інтереси страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Жіллі», державний номерний знак АР 7508 ВН (далі Автомобіль).

В п. 9 Договору 1 сторонами погоджений строк дії Договору 1, а саме з 19.08.2009 по 19.08.2013.

10.02.2012 о 13 годині 00 хвилин у м. Запоріжжя по вул. Рекордна при виїзді з прилеглої території двору будинку № 33А сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Туша О. М. та автомобіля «ЗАЗ», державний номерний знак АР 1341 АМ (далі Автомобіль 1), який належить Кучеренко Тетяні Василівні, під керуванням Кучеренка Віктора Григоровича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно з Направленням на СТО (а.с. 31) ІП «АІС-Запоріжжя» та ФОП Нікуленко Юрій Володимирович здійснили ремонт Автомобіля, на оплату якого виставили рахунки-фактури: ІП «АІС-Запоріжжя» - № 365 від 15.02.2012 на суму 772,92 грн. та № 1347 від 25.04.2012 на суму 145 грн., Фізична особа-підприємець Нікуленко Ю. В. - № 621/1 від 13.02.2012 на суму 3 479,00 грн. (а.с. 24-26), а всього 4 396,92 грн.

На підставі вказаних рахунків-фактур позивачем складено розрахунок страхового відшкодування від 27.02.2012 (а.с. 19) та розрахунок додаткової суми страхового відшкодування (а.с. 20).

Згідно зі складеними позивачем Страховими актами № 2012/V/ОMOD01204/VESКО4262 від 27.02.2012, № 2012/V/ОMOD01204/VESКО4264 від 27.02.2012, № 2012/V/ОMOD01204/VESКО10747 від 16.05.2012 (а.с. 13-18), з урахуванням вказаних розрахунків та того, що франшиза за Договором 1 щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (42 500 грн.), тобто 212,50 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 4 184,42 грн. (4 396,92-212,50).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 25.1 Договору 1 страхове відшкодування виплачується позивачем згідно з Договором 1 на підставі письмової заяви Страхувальника, його правонаступника, Вигодонабувача і страхового акту, який складається позивачем.

Згідно з п. 25.14.1 Договору у випадку, якщо сума страхового відшкодування не перевищує 15 000 грн., страхове відшкодування сплачується на рахунок СТО, що здійснює відновлення транспортного засобу або на рахунок страхувальника чи в інший спосіб, погоджений між Страховиком, Страхувальником та Вигодонабувачем.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи, що сума страхового відшкодування, що її визначено до виплати Тушу О. М. позивачем не перевищує 15 000 грн., страхове відшкодування в сумі 4 184,42 грн., згідно з заявою Туша О. М. від 13.02.2012 (а.с. 12), позивач виплатив шляхом перерахування станціям технічного обслуговування, що їх вказано у вищезгаданому Направленні на СТО, в тому числі: 917,92 грн. платіжними дорученнями № 8119 від 29.02.2012 та № 21545 від 18.05.2012 - ІП «АІС-Запоріжжя», 3 266,50 грн. платіжним дорученням № 8120 від 29.02.2012 - ФОП Нікуленко Ю. В. Копії зазначених платіжних доручень залучені до матеріалів справи (а.с.21-23).

З відмітки банку на вказаних платіжних дорученнях слідує, що платежі банком проведені, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Кучеренко В. Г., що підтверджується постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2012 у справі № 3/0825/345/2012 (а.с. 11) та довідкою Державної автомобільної інспекції № 10/10 від 27.03.2012 (а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 48), станом на 10.02.2012 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Кучеренко В. Г. була застрахована відповідачем згідно полісу № АА 3958592 (далі Поліс № АА 3958592).

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту Полісу № АА 3958592 слідує, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.

Таким чином, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності водія Автомобіля 1 - Кучеренка В. Г. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, передбачених полісом № АА 3958592.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

З витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 48) слідує, що франшиза, згідно Полісу № АА 3958592, становить 0 грн.

З урахуванням вказаних правових норм та того, що ліміт відповідальності відповідача за полісом № АА 3958592 становить 50 000 грн., а франшиза - 0 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 4 184,42 грн., які останній відшкодував потерпілій стороні.

З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, до відповідача звернулось ТОВ «Юридична фірма «Арієс» (особа, яка діє від імені позивача на підставі договору-доручення від 01.06.2019) з заявою про регресні вимоги № 2047 АР від 10.09.2012 (а.с. 33), в якій просило відповідача відшкодувати в порядку регресу 4 184,42 грн. шляхом перерахування за вказаними в заяві реквізитами. Про факт отримання відповідачем 01.10.2012 зазначеної заяви свідчить його відмітка в правому нижньому куті заяви (вх. № 10488).

Відповідач на вказану заяву не відповів, спірне страхове відшкодування не перерахував, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Як досліджено судом, розмір страхового відшкодування позивач визначив виходячи з рахунків-фактур СТО, право на що він має з огляду на умови п. 24.14.1 Договору, та те, що розмір страхового відшкодування не перевищує 15 000 грн.

Позивачем на підтвердження розміру виплаченого страхового відшкодування до матеріалів справи залучені страховий акт та рахунки-фактури, згідно з якими позивач визначив розмір страхового відшкодування для виплати потерпілій особі, що відповідає приписам ст. 25 Закону України «Про страхування».

Крім того, виходячи з обставин справи та враховуючи той факт, що, сплативши страхове відшкодування на підставі Договору 1, позивач набув прав особи, якій завдано збитків внаслідок дії особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у відповідача, саме останній у спірних правовідносинах є страховиком.

Статтею 34 Закону встановлено, що

- страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1);

- протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2);

- якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3);

- для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (п. 34.4).

Отже, в силу приписів Закону, саме відповідач як страховик має вчиняти дії, пов'язані із визначенням розміру збитків.

Позивач у спірних правовідносинах з відповідачем виступає як потерпіла особа, і зі змісту Закону не слідує, що він для визначення розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені Законом на відповідача як страховика.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив. Будь-яких процесуальних дій на встановлення вказаних обставин, на що він мав право, враховуючи обставини справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції також не вчинив.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти майнових вимог позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

З огляду на вищевикладене, позивач має право на одержання від відповідача страхового відшкодування в сумі 4 184,42 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 4 184,42 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013у справі № 5011-26/18919-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 4 184,42 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-26/18919-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 5011-26/18919-2012 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 72, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 4 184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 72, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-26/18919-2012.

Повний текст постанови складено: 29.05.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.