Постанова № 31515558, 29.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/4498/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріСтепаненко В.В. Новченко Є.Ю. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 року №0000032302.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, базуються на припущеннях та спростовуються наявними первинними документами, позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши пояснення сторін на минулих судових засіданнях, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс» за квітень-травень2012 року, за результатами якої складено акт від 08.01.2013 року №12/225/35862877.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

18.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5973,76 грн.

Щодо висновку в акті перевірки про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналізуючи статтю 20 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угод з контрагентами та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України зроблено поза межами компетенції податкової інспекції, оскільки чинним законодавством не передбачено право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання, при перевірці їх господарської діяльності або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірки.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Судом встановлено, що 26.03.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс» (Диспетчер) укладено договір №26/03/12 про надання диспетчерських послуг, згідно умов якого Диспетчер зобов'язується по завданню (замовленню) Замовника надати послуги по пошуку та подачі під відвантаження автомобільного транспортного засобу, призначеного для перевезення вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити ці послуги.

04 травня 2012 року між ТОВ «Рігель-Вік» та ТОВ «Детальсервіс» укладено договір №04/05/12 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів у міжнародному та міжміському сполученні. Даний договір регулює взаємовідносини Сторін при перевезенні експортно-імпортних вантажів, вантажів за межами митного кордону України, а також вантажів по території України автомобільним транспортом. По умовам цього договору Експедитор-2 (ТОВ «Детальсервіс») приймає на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Експедитор-1 (ТОВ «Рігель-Вік») надати вантаж для перевезення.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Детальсервіс» було виписано та надано ТОВ «Рігель-Вік» податкові накладні та акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг). Розрахунки за договором між сторонами були здійснені, що підтверджується платіжними дорученнями. Здійснення перевезень також підтверджується товарно-транспортними накладними.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, дослідивши первинні документи позивача, суд встановив, що зобов'язання сторін за вищезазначеним договором були виконані належним чином та в повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що придбані у травні 2012 року послуги у ТОВ «Детальсервіс» підприємство позивача реалізувало контрагентам, вказаним у акті перевірки.

За наслідками здійснення господарських операцій було виписано акти виконаних робіт, податкові накладні, проведено оплату за укладеними договорами. На підставі даних первинних документів позивачем до податкової декларації з ПДВ включено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ по податковим накладним, які були досліджені при проведенні перевірки та містяться в матеріалах справи.

Отже, договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами прав та обов'язків, що обумовлені ними

Оскільки отримання позивачем послуг від ТОВ «Детальсервіс» підтверджується належними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ці операції призвели до зміни реального майнового стану позивача, то суд приходить до висновку, що господарські операції із ТОВ «Детальсервіс» для підприємства позивача мали реальний і товарний характер, а одержані послуги були використані в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені в акті перевірки від 08.01.2013 року №12/225/35862877, зроблені відповідачем на підставі акту Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 10.08.2012 року №786/22-104/37997840 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-червень 2012 року», відповідно до висновків якого ТОВ «Детальсервіс» не знаходиться за місцем реєстрації, підприємство не має виробничих та трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень та інших технічних умов, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим правочини, укладені ТОВ «Детальсервіс» з контрагентами, є нікчемними.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зазначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Аналізуючи норми «Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 року №1232, а також «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772, судом встановлено, що висновки податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

Суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки у розпорядженні податкового органу були відсутні первинні документи.

Висновки про порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Детальсервіс» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаною особою та позивачем.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 114,77 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.01.2013 року № 0000032302.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» судові витрати у розмірі 114,77 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят сім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко