Ухвала суду № 31515298, 29.05.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3368/13-а Провадження № 2-а/591/259/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі :

головуючого судді - Клімашевської І.В.

з участю секретаря - Гребенькової О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 року до Зарічного районного суду м.Суми звернулись позивачі з позовом до Сумської міської ради, який уточнили в процесі слухання справи, та в якому просили винести судове рішення, яким визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 25.10.2011 року, нотаріально поствідченого та зареєстрованого в реєстрі за №8070 та затвердженого рішенням Сумської міської ради від 21.12.2011 року №1056-МР терміном на 5 років на тих самих умовах, згідно пред»явленої додаткової угоди.

В судовому засіданні сторона позивача свої вимоги підтримала в повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, які зазначені в позові.

Представник відповідача просив в задоводенні позову відмовити з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року №1627-МР ФОП ОСОБА_1 надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 площею 0,0045 га. (а.с. 8).

27.04.2006 року між ФОП ОСОБА_1 та Сумською міською радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 9-11)

Рішенням Сумської міської ради від 25.05.2011 року №518-МР ФО-П ОСОБА_1 поновлено до 24.02.2012 року термін дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0045 га .(а.с. 17)

25.10.2011 року між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0045 га по вул.Кооперативна,1 в м. Суми під розміщення тимчасової споруди терміном до 24.02.2012 року (а.с. 18-20)

15.02.2012 року до вказаного договору внесено зміни та зазначено, що термін дії договору до 24.02.2013 року. (а.с. 26)

30.10.2012 року позивач звернувся до СМР з заявою про поновлення дії договору терміном на 5 років, а 24.01.2013 року з листом повідомленням про згоду на поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.27).

Як убачається із листів управління земельних ресурсів Сумської міської ради від 23.11.2012 року за вих.№626/10.01-01 та від 04.02.2013 року №448/02.02.02-14 заявнику рекомендовано звернутись до управління архітектури та містобудування СМР стосовно визначення місця розташування земельної ділянки для внесення її до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд та надати інформацію на розгляд постійної комісії.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 80 ЗК встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини перша, друга статті 83 ЗК).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).

Міська рада у справі, яка розглядається, є суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Міська рада відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користуванняі розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьомувипадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (ФО-П) іншому (Міськрада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 ЗК, згідно з яким земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповіднодо частини шостої статті 319 ЦК державане втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права оренди на спірну земельну ділянку. Міська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Водночас, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.02.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІгроСервіс" до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим, яка в силу вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що поданий позов не може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

Одночасно, суд вважає за доцільне роз»яснити позивачам, що вони мають право звернутись до суду з зазначеними в позові вимогами в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.157, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Харківського апеляційного адміністратиіного суду через Зарічний районний суд м.Суми протягом 5 днів з дня її проголошення. Особи, які беруть участь у справі але не були присутні під час її проголошення, мають право оскаржити її протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя І.В.Клімашевська