Постанова № 31512075, 29.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5013/1363/12 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012 р.та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р.у справі № 5013/1363/12 господарського суду Кіровоградської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"додочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення 11 355 922,83грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Демчук О.В. (дов. від 22.03.2013 року);

відповідача: Бершадський С.М. (дов. від 02.01.2013 року),

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" суму боргу 9 235 530,09 грн., втрат від інфляційних процесів 71 914,42 грн., пені 778 049,38 грн., три відсотки річних 163 942,12 грн., 7% штрафу 1 106 486, 81 грн. Судові витрати у розмірі 64 380 грн. відшкодувати за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року у справі № 5013/1363/12 (суддя - Глушков М.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 880 173,63 грн. заборгованості, з яких 9 144 317,09 грн. сума основного боргу, 71 914,42 грн. інфляційних втрат, 163 942,12 грн. 3% річних, 250 000 грн. штрафу, 250 000 грн. пені, а також 64 380 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 91 213 грн. заборгованості припинено. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року (головуючий суддя: Крутовських В.І., судді: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012р. у справі №5013/1363/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року у справі №5013/1363/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 528049,38 грн. та 7% штрафу у сумі 856486,81 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, згідно якого задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 528049,38 грн. та 7% штрафу у сумі 856486,81 грн., а в іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року у справі №5013/1363/12 залишити без змін. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у даній справі скасувати повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем - продавцем та відповідачем - покупцем 30.09.2011 року укладено договір № 14/2346/11 на купівлю-продаж природного газу. Додатковими угодами № 1 від 11.10.2011 року, № 2 від 03.01.2012 року, № 3 від 19.01.2012 року до вказаного договору вносилися зміни щодо розміру ціни за природний газ та способу оплати.

Предметом договору є зобов'язання продавця передати у власність покупця у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", далі по тексту-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 47 900 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2011 року - 1700 тис. куб.м., листопад 2011 року - 5400 тис. куб.м., грудень 2011 року - 7200 тис. куб.м., січень 2012 року - 7200 тис. куб.м., лютий 2012 року - 6400 тис. куб.м., березень 2012 року - 5600 тис. куб.м., квітень 2012 року 1400 тис. куб.м., жовтень 2012 року -1600 тис. куб.м., листопад 2012 року - 4900 тис. куб.м. , грудень 2012 року - 6500 тис. куб.м.

Приймання-передача газу переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3. та 3.4. договору)

Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1.договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 35 635 815,23 грн. Однак, відповід сплатив фактично сплачено 26 400 285,14 грн.

В процесі розгляду справи, відповідач сплатив позивачу 91 213 грн. заборгованості за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.11.2012 року №№ 15, 16.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, а тому правомірно задоволено судами в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 144 317,09 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені та штрафу, слід зазначити наступне.

Враховуючи існуючу заборгованість, позивачем у відповідності до пункту 7.2 договору нараховано пеню в розмірі 778 049,38 грн. за період з 14.11.2011 року по 20.08.2012 року та штраф в розмірі 1 106 486,81 грн.

Одночасно, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 22.10.2012 року та 03.12.2011 року звертався до господарського суду з клопотаннями про зменшення розміру пені та штрафу. Посилаючись на те, що однією з основних причин виникнення заборгованості за газ перед позивачем є несвоєчасна оплата споживачами послуг з теплопостачання, зокрема, бюджетними організаціями, в зв'язку з затримкою виділення коштів із бюджету і додатково зазначив, що ступінь виконання зобов'язання становить 26 497 642,34 грн., а невиконана частина зобов'язань становить 9 141 244,99 грн.

Перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 23 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік").

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2012 року було укладено шестисторонні договори №502/517з та №503/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та /або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за умовами яких, заборгованість за поставлений природний газ спожитий за 2011 рік за договором від 30.09.2011 року №14/2346/11 в сумі 3 494 184,03 грн. - договір №503/517з, та за спожитий природний газ за 2012 рік за договором від 30.09.2011 року №14/2346/11 в сумі 6798863,70 грн. - договір №502/517з має бути повністю погашена за рахунок субвенцій з Державного бюджету.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу, господарські суди правомірно прийняли до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, співрозмірність заявленої позивачем до стягнення санкції з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання та задовольнили позов в частині стягнення пені у розмірі 250 000 грн. та штрафу у розмірі 250 000 грн.

Згідно з приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених господарськими судами доказів та встановлених обставин справи.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року у справі №5013/1363/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.