Рішення № 31511192, 13.05.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2013 р.

Справа № 921/206/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Гайдара, 1, м. Чернівці, Чернівецької області, 58000

до відповідача Державного підприємства "Новосілківський спиртзавод", с. Новосілка, Підволочиського району, Тернопільської області, 47874

про cтягнення заборгованості в сумі 7 543 грн. 68 коп., з яких: - 6 254 грн. 93 коп. - сума заборгованості; - 969 грн. 50 коп. - неустойка; 319 грн. 25 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Гайдара, 1, м. Чернівці, Чернівецької області, 58000 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Державного підприємства "Новосілківський спиртзавод", с. Новосілка, Підволочиського району, Тернопільської області, 47874 про стягнення заборгованості в сумі 7 543 грн. 68 коп., з яких: - 6 254 грн. 93 коп. - сума заборгованості; - 969 грн. 50 коп. - неустойка; 319 грн. 25 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки товару №1031 від 29.04.2010р.; Видаткових накладних : № 0002746 від 11.02.2011р., № 0003838 від 25.02.2011р., №51047 від 04.03.2011р., № 80079 від 08.04.2011р., № 100934 від 13.05.2011р.; Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2011р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 26.03.2013 р. о 14 год. 10 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 09.04.2013р. на 11 год. 20 хв., на 30.04.2013р. на 14 год. 20 хв. та на 13.05.2013р. на 14 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 09.04.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі №921/206/13-г встановлено до 26.04.2013р. За клопотанням представника позивача від 09.04.2013р., у зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 09.04.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Уповноважений представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням наданої суду пояснювальної записки (вих.№476 від 26.04.2013р.) щодо допущених помилок в зазначені дат при посиланні у видаткових накладних на договори від 30.04.2010р. та від 25.02.2011р., як на підставу отримання товару, підтримав. При цьому зазначає, що інших договорів, крім договору №1031 від 29.04.2010р. з відповідачем - ДП "Новосілківський спиртзавод" не укладалось. Разом з тим, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій в порядку ст.22 ГПК України зменшує позовні вимоги в частині неустойки в розмірі 969 грн. 50 коп. та просить суд стягнути з боржника 6254,93 грн. основного боргу та 319 грн. 25 коп. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, шляхом відмови від заявленої до стягнення суми неустойки, а тому, суд приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення : 6 254 грн. 93 коп. - сума заборгованості; 319 грн. 25 коп. - 3% річних.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень ДП "Новосілківський спиртзавод" – ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 29 квітня 2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Рома" (далі по тексту також - постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Новосілківський спиртзавод", було укладено Договір на поставку продукції №1031 від 29.04.2010р. (далі по тексту також – покупець, відповідач у справі), за умовами якого постачальник протягом дії даного договору зобов'язується продати (передати у власність), а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно Заявки Покупця. Ціна, кількість та найменування Товару визначається в накладних.

Відповідно до п.2.1. Договору обсяги та строки поставки Товару зумовлюються Заявкою Покупця.

Згідно п.2.2. Договору Товар доставляється централізовано або транспортом Покупця (самовивозом). Централізована доставка товару проводиться відповідно до Заявки і доставляється за рахунок Постачальника. Пунктом доставки Товару, якщо інше не передбачене Заявкою, є с.Новосілка, склад Підприємства.

При централізованій доставці Товару Покупець приймає фактичну його кількість від водія експедитора, який здійснює його доставку, ставить печатку (штамп) на накладній або товарно-транспортній накладній, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації.(п.2.3. Договору).

Товар відпускається Постачальником за договірними цінами. Ціна за одиницю та партію Товару визначається накладними, що є невід'ємною частиною даного договору. Відвантаження Товару проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Товар постачається Покупцю по факту проведення оплати. (п.п.4.1.-4.4. Договору).

Згідно п.7.8. Договору всі додатки та доповнення до даного Договору є його невід'ємною частиною.

Зокрема, додатком №1 до договору поставки товару №1031 від 29.04.2010р. визначено, що Покупець подає в даному додатку до договору Постачальнику зразки печатки (штампу) і підписів матеріально-відповідальних осіб, що мають право на отримання матеріальних цінностей, а Постачальник відпускає матеріальні цінності без доручення при умові, що матеріально-відповідальна особа Покупця завіряє свій підпис на відпускному документі печаткою (штампом) поданого зразка.

Сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін Договору і діє до 31 грудня 2011р. (п.7.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки товару.

Так, відповідно до ч 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов’язання за договором №1031 від 29.04.2010р. виконав належним чином шляхом здійснення поставки продукції згідно замовлення відповідача. Зокрема, у підтвердження поставки товару надав суду належним чином завірені Видаткові накладні :

- №РН-0002746 від 11.02.2011р. на суму 676 грн. 69 коп. (в т.ч. 112 грн. 79коп. ПДВ);

- №РН-0003838від 25.02.2011р.на суму 2815 грн. 00 коп. (в т.ч. 469 грн.17 коп. ПДВ);

- №РН-51047 від 04.03.2011р. на суму 502 грн. 20 коп. (в т.ч. 83 грн. 70 коп. ПДВ);

- №РН-80079 від 08.04.2011р. на суму 1304 грн. 64 коп. (в т.ч. 217 грн. 44 коп. ПДВ);

- №РН-100934 від 13.05.2011р. на суму 956 грн. 40 коп. (в т.ч. 159 грн. 40 коп. ПДВ),

що підтверджує факт поставки відповідачу товару на загальну суму 6254 грн. 93 коп. в т.ч. ПДВ 1042 грн. 50 коп.

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладної про отримання товару від позивача.

З врахуванням того, що у накладній №РН-0002746 від 11.02.2011р., як на підставу укладення міститься посилання на Договір №1031 від 30.04.2010р., у накладній №РН-0003838 від 25.02.2011р. на основний договір від 30.04.2010р., а в інших накладних на договір від 25.02.2011р., суд витребовував від позивача пояснення щодо зазначених обставин. В наданій суду пояснювальній записці (№476 від 26.04.2013р.) представник зазначив, що при друкуванні видаткових накладних виникла технічна помилка щодо відображення дати договору про співпрацю (у видаткових накладних на номерами : РН-0002746 від 11.02.2011р.; РН-0003838 від 25.02.2011р. відображалась дата договору 30.04.2010р., а у випадкових накладних РН-51047 від 04.03.2011р., РН-80079 від 08.04.2011р., РН-100934 від 13.05.2011р.-25.02.2011р.). Вищезазначена помилка має виключно технічний характер і її не було виявлено при роздрукуванні видаткових накладних, по яких здійснювалось відвантаження продукції для ДП "Новосілківський спиртзавод". Господарські відносини між ТОВ "Рома" та ДП "Новосілківський спиртзавод" реалізовувались відповідно до Договору поставки товару №1031 від 29.04.2010р. Одночасно, позивач наголошує на тому, що відповідач - ДП "Новосілківський спиртзавод" підтверджує факт прийняття продукції згідно накладних РН-0002746 від 11.02.2011р.; РН-0003838 від 25.02.2011р., РН-51047 від 04.03.2011р.; РН-80079 від 08.04.2011р., РН-100934 від 13.05.2011р., так як відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Рома" та ДП "Новосілківський спиртзавод" станом на 01.08.2011р.

Тож, посилання на різні дати договорів є помилковими, оскільки, як зазначає позивач у листі (вх.№9082 від 08.05.2013) поставки товару здійснювались в межах договору №1031 від 29.04.2010р., інших договорів, крім зазначеного з відповідачем - ДП "Новосілківський спиртзавод" не укладалось.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.4.1.-4.2.Договору товар відпускається постачальником за договірними цінами. Ціна за одиницю та партію Товару визначаються накладними, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п.п. 4.4.,4.5. Договору Товар постачається Покупцю по факту проведення оплати. У разі відвантаження Товару без попередньої оплати Покупець зобов’язується у термін 15 календарних днів з дня отримання Товару повністю оплатити його.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, всупереч згаданих приписів закону та умов Договору, відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за отриманий товар не провів. Тож, станом на час розгляду спору, заборгованістю є сума 6254 грн. 93 коп.

Вказана сума, також, підтверджується і, наданим суду, актом звіряння взаємних розрахунків проведеним станом на 31.08.2011р. Зазначений акт підписаний та завірений печатками як позивача так і відповідача. Вказане свідчить про те, що відповідачем визнано наявність основної заборгованості за Договором в тому обсязі, яка заявлена позивачем до стягнення.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене а також те, що на час розгляду справи взяте на себе зобов’язання відповідач належним чином не виконав, доказів на підтвердження протилежного суду не надав, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, суд, вважає позовні вимоги і частині суми основного боргу в розмірі 6254 грн. 93 коп. правомірно заявленими, документально обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3% річних, то судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 319 грн. 25 коп. - 3% річних нарахованих за період з 28.05.2011р. по 11.02.2013р., правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неоплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Державного підприємства "Новосілківський спиртзавод" - 6254 (шість тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 93 коп. – основного боргу, 319 (триста дев'ятнадцять) грн. 25 коп. – 3% річних .

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати – 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат – 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви).

У разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) (п.п. 2.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Також і згідно п.п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом відмічено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому, зважаючи на те, що позивачем первинно було заявлено 7 543 грн. 68 коп., а в подальшому зменшено позовні вимоги до 6574 грн. 18 коп. при цьому вказані вимоги задоволено судом, відповідно суд, згідно ст. 49 ГПК України покладає судовий збір у розмірі 1499 грн. 38 коп. на відповідача, та він підлягає стягненню в користь позивача. Одночасно поверненню позивачу з Державного бюджету підлягає судовий збір в розмірі 221 грн. 12 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Новосілківський спиртзавод", с. Новосілка, Підволочиського району, Тернопільської області, 47874 (код ЄДРПОУ 00375094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Гайдара, 1, м. Чернівці, Чернівецької області, 58000 (код ЄДРПОУ 30208421): 6254 (шість тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 93 коп. – основного боргу, 319 (триста дев'ятнадцять) грн. 25 коп. – 3% річних, 1499 (одну тисячу чотириста дев’яносто дев'ять) грн. 38 коп. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Рома", вул. Гайдара, 1, м. Чернівці, Чернівецької області, 58000 (код ЄДРПОУ 30208421) - 221 (двісті двадцять одну) грн. 12 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.05.2013р.

Суддя В.Л. Гевко