Ухвала суду № 31510298, 15.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р.справа № 0417/2а-4/2011

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання:Шелеповій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська

на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2011р. у справі №0417/2а-4/2011

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1: Відділу освіти Індустріальної районної ради у м.Дніпропетровську

до відповідача-2: Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська

про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням останніх уточнень (а.с.187 т.1) просив суд зобов'язати Відділ освіти Індустріальної у місті Дніпропетровську ради дорахувати його заробітну плату на момент звернення з заявою та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська перерахувати пенсію згідно з довідкою №143, яка, як стверджує позивач, приховувалася від нього; позивач також просив стягнути солідарно з відповідачів суму в розмірі 20000 грн. за шкоду, заподіяну незаконними діями та бездіяльністю.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з 12 лютого 2001 року Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська сплачувало йому пенсію з неповного заробітку, не враховуючи довідку 143, про позивачу стало відомо в лютому 2007 року. Такі дії та бездіяльність відповідачів значно погіршили стан здоров'я та суттєво порушили права позивача, гарантовані Конституцією. Моральна шкода оцінена позивачем в 20000 грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково, встановивши наявність у позивача протягом тривалого часу моральних страждань, завданих протиправною бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, що виразилось в неврахуванні протягом тривалого часу для нарахування пенсії заробітку згідно з даними довідки №143. При цьому розмір моральної шкоди, що стягнуто за рахунок відповідача-2, визначено в 1000грн. з урахуванням того, що сума недоотриманої пенсії становила близько 96грн. Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії за вищевказаною довідкою, оскільки, як встановлено судом, згідно з дорученням Пенсійного фонду України №4424/ж-11 від 26.02.2010 року Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №ж481-10 від 10.03.2010року пенсія позивачу була перерахована з урахуванням довідки №143 з 12.02.2001року. Позивачу також було відмовлено в задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання Відділу освіти перерахувати заробітну плату, оскільки позивач в трудових відносинах з даним відповідачем не перебуває з 1996 року та згідно з даними трудової книжки до 01.03.2007 року позивач працював в Міській клінічній лікарні №19 (т.1 а.с.183).

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач та відповідач-2 (Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська) подали апеляційні скарги. Дані сторони просять скасувати постанову суду першої інстанції. Позивач просить прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, відповідач, в свою чергу, просить відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2. Натомість, на обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини спору та не надав їм належної правової оцінки. Позивач стверджує, що суд не з'ясував, на якій підставі директор СШ №138 ОСОБА_3 надала Управлінню Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська довідки на суму, якої не існує в документах відділу освіти і чому відповідач-2 та інші органи вважають цю суму додатковою оплатою, а не заробітною платою, що підтверджує Голова обласної профспілки освітян. Позивач зауважує, що судом не було допитано підписантів недостовірних довідок за його клопотанням, не встановлено фальсифікування та маніпуляції з боку директора СШ №138 ОСОБА_3 відносно позивача (в тому числі щодо визначення стажу роботи, розміру заробітної плати) та не притягнено останню до відповідальності. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про зобов'язання Відділу освіти Індустріальної районної ради у м.Дніпропетровську здійснити перерахунок заборгованості по заробітній платі в розмірі 5569,56грн. В своїй апеляційній скарзі позивач також зазначає своє непогодження з розглядом судом першої інстанції питань про відвід судді, про що позивач неодноразово заявляв у першій інстанції.

Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, в свою чергу, обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що позивачем не визначено, а судом не встановлено, в чому саме полягає моральна шкода, заподіяна позивачу, і якими неправомірними діями відповідача-2 ця шкода була завдана. Відповідач-2 також звертає увагу колегії суддів на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розподілі судових витрат, зауважує на тому, що згідно з п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.

Відповідачі заперечують проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідач-1 вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

В апеляційній інстанції сторони відводів не заявляли, зазначили, що суду довіряють і погодились на розгляді справи по суті вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, виходячи з наступного.

Сторони у справі не заперечують, що ОСОБА_2 з 1989 року по 1996 рік працював вчителем музики в СШ №138. Матеріали справи свідчать, що в лютому 1993 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до СШ №138 м.Дніпропетровська про стягнення заробітної плати у зв'язку з незаконним зняттям плати за гурткову роботу та зменшенням учбового навантаження. За результатами розгляду справи за вказаним позовом ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 квітня 1997 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, в зв'язку з вирішенням спору мирним шляхом та сплатою позивачу 3643 грн. 41 коп.( за період з 01.09.1991 року по 17.01.1994 року), провадження у вищезазначеній справі було закрито ( т.1 а.с.79).

Крім того, до матеріалів справи залучено копію рішення Амур-Ніжньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.09.2006р., прийнятого за результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - начальника Індустріального районного відділу освіти про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди, яким на користь позивача з відповідача стягнуто 3000грн. моральної шкоди.

Предметом даного спору, що розглядається не є визначення стажу роботи позивача, розміру заробітної плати, оскільки це питання цивільного провадження. В даній адміністративні справі позивачем оспорюються дії та бездіяльність відповідачів, пов'язані з процесом перерахунку пенсії позивача. Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1.

З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2001 року позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії були надані довідки про заробітну плату: №141 за період з 01.09.1989 року по 31.12.1993 року; №142 за період з 01.01.1994 року по 31.08.1994 рок; №143 за період з 01.04.1991 року по 17.01.1994 р. При цьому, що не заперечується відповідачем-2, пенсія позивачу була обчислена без урахування довідки №143.

08.04.2002 року позивач надав відповідачу-2 заяву та документи для перерахунку пенсії по заробітній платі за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 р., що було зроблено з 01.04.2002 року.

12.02.2007 року позивач подав заяву про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав довідки про заробіток: №149 за період з 01.09.1989 року по 31.08.1994 року; №150 за період з 01.04.1991 року по 31.01.1994 року.

При цьому в довідках №143 та №150, наданих для нарахування пенсії відповідачем-1, зазначено, що позивачу виплачена заробітна плата в розмірі 3643 грн. 41 коп.

Матеріали справи свідчать, що не заперечується відповідачем-2, що пенсія позивачу нарахована з урахуванням даних довідки №150 ( т.1 а.с.13). В зв'язку з порушенням своїх прав позивач неодноразово звертався до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прокурора Індустріального району м.Дніпропетровська, Головного управління Праці та соціального захисту населення із зверненнями, у відповідь на які йому були надані роз'яснення (т.1а.с.12,14,32,33,34,35,35 36,37,66,78,94,130,143,230,231,232,236,243).

Так, матеріали справи свідчать, що оскільки довідка про заробітну плату №143 на час призначення позивачу пенсії по інвалідності у 2001р. не була врахована, за дорученням Пенсійного фонду України №4424/ж-11 від 26.02.2010 року (а.с.33,34) пенсія позивачу була перерахована у березні 2010р. Тобто матеріалами справи підтверджено протиправну бездіяльність відповідача-2, який здійснив перерахунок позивачу пенсії з урахуванням довідки №143 лише з березня 2010 року.

Прокурором Індустріального району м.Дніпропетрвоська, в свою чергу, 07.12.2010р. за вих№1343р позивачу було надано відповідь, що отримані позивачем грошові кошти в сумі 3643,41грн. не є заробітною платою, оскільки позов до відділу освіти на цю суму не був задоволений. Прокурор також пояснив позивачу, що перевіркою прокуратури по даному факту було встановлено, що первинні документи про виплату сум у відділі освіти відсутні, оскільки всі бухгалтерські та касові документи знищені по закінченню терміну зберігання.

З урахуванням наявних в матеріалах справи документів, суд першої інстанції обґрунтовано послався на ст.107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплат пенсії, передбачених цим Законом відповідають гідно з законом. При визначенні обсягу фізичних, душевних, психологічних страждань позивача, завданих протиправною бездіяльністю відповідача-2, суд першої інстанції вірно застосував вимоги ч.3 ст.23, ст.1167, ст.1173 Цивільного кодексу України та прийняв законне рішення на відновлення Конституційного права позивача на пенсію.

Щодо рішень суду стосовно заявлених позивачем відводів слід зазначити наступне. На обґрунтування заяв про відвід, позивач посилався на свої сумніви у об'єктивності та неупередженості судді Слюсар Л.П., оскільки суддею не було задоволено клопотання позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 11.06.2004р. у цивільній справі за його позовом до завідуючого Індустріальним РОНО ОСОБА_4 про захист честі, гідності і ділової репутації. Розглянувши доводи позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки, по-перше, результат розгляду клопотань та заяв в процесі розгляду справи не може бути підставою для відводу судді, перелік підстав для відводу визначені ст.ст.27 КАС України; по-друге, вимога позивача про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у іншій справі суперечить процесуальним нормам, тому у суду не було підстав для задоволення клопотань позивача.

Стосовно поданої в судовому засіданні заяви позивача щодо його звернення до директора НВК №138 та відділу освіти з проханням видати довідку про заробіток з урахуванням зросту цін, інфляції та інфляції, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи враховуються усі чинні на період спірних правовідносин нормативні акти, з урахуванням вимог яких було заявлено позовні вимоги. Проте позивачем у суді першої інстанції такі вимоги не заявлялись, а у відповідності до ст.51 КАС України зміна позовних вимог у суді апеляційної інстанції неможлива.

Колегія суддів також не приймає до уваги застереження відповідача-2 щодо невірного розподілу судових витрат, оскільки із змісту п.34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» не вбачається звільнення органів Пенсійного фонду України від стягнення судових витрат у випадку, коли вони не є позивачами у справі.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають, судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська та ОСОБА_2 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2011р. у справі №0417/2а-4/2011 залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2011р. у справі №0417/2а-4/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай