Постанова № 31509145, 13.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2013 року Справа № 812/2004/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Широкої К.Ю.,

при секретарі судового засідання: Бондар Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - ТОВ «ЛЄО») до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2013 № 0000011700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано акт №6/17-0/31443937 від 18.01.2013 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «ЛЄО» щодо податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року з урахуванням наданих уточнень. На підставі Акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0000011700, яке отримано позивачем 11.02.2013. Відповідно до якого ТОВ «ЛЄО» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 688 632,50 грн., з яких основний платіж у сумі 550 906,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 137 726,50 грн.

Позивач вважає, що акт 6/17-0/31443937 від 18.01.2013 про результати камеральної перевірки складений з порушеннями вимог Податкового законодавства України, а саме: під час винесення спірного повідомлення-рішення, не врахував надані позивачем первинні документи, у зв'язку з чим безпідставно зроблено висновок, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ за листопад за 2012 рік.

На підставі чого, позивач вважає, що посилання відповідача про порушення ТОВ «ЛЄО» п.200.1 і п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України є безпідставним.

Тому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011700 від 08.02.2013р в частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 550 906,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 137 726,50 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову з наступних підстав.

Під час перевіряємого періоду встановлено, що ТОВ «ЛЄО» було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, не зареєстрованим у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ЛЕО» було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, не зареєстрованим у Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем не надано також жодної копії первинних документів, які б засвідчували факт сплати, чи підтверджували б факт отримання товарів чи послуг.

На підставі вищевказаного відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог ТОВ «ЛЕО» про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0000288022, яким збільшено грошеве зобов'язання з податку на додану вартість, відмовити повністю за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі -ТОВ «ЛЄО») зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 02 квітня 2001 року. Нова редакція статуту зареєстрована в виконавчому комітеті Луганської міської ради 23.11.20011 запису №13821050090000206. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31443937 (т.1 а.с.36-39,40).

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС проведено камеральну перевірку ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», щодо правомірності нарахування суми, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2012 року, про що відповідачем складений акт від № 6/17-0/31443937 від 18.01.2013 (т.1 а.с.8-9).

Відповідачем на підставі акту перевірки від № 6/17-0/31443937 від 18.01.2013 було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000011700 від 08.02.2013 у частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 550 906,00грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137 726,50 грн. (т.1 а.с.8-15,35).

Позивачем було оскаржене назване податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Луганській області.

За результатами розгляду заперечень позивача від 28.01.2013 №01-32/2/70 (т.1 а.с.33) СДПІ ВПП у м. Луганську ДПС прийнято рішення від 05.02.2013 №1809/10/17-010 (т.1 а.с.34), яким залишено без задоволення заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання».

За висновками, викладеними відповідачем в Акті, в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: підприємством ТОВ «ЛЄО» - занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) за листопад 2012 року на суму 550 906 грн.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року (від 19.12.2012 №9079934667) з додатками, а саме: додаток 1 (від 19.12.2012 №9079920637), додаток 5 (від 19.12.2012 №9079925123), додаток 8 (від 19.12.2012 №9079922973), уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року (від 21.11.2012 №У9073604799), за липень 2012 року (від 21.11.2012 №9073539489), реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року (від 19.12.2012 №9079926454) встановлено, що ТОВ «ЛЄО» в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не надано до додатку 8 копій первинних документів, які б засвідчували факт сплати, чи підтверджували факт отримання товару /послуг. До перевірки надано супровідний лист від 19.12.2012 №01-32/2/843 без переліку копій первинних документів та без зазначення кількості листів (т.1а.с.25).

28 січня 2013 року ТОВ «ЛЄО» вдруге надано СДПІ ВПП у м. Луганську ДПС копії первинних документів до додатка 8 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, з докладним переліком цих документів ( т.1 а.с.26).

Вирішуючи питання про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011700 від 08 лютого 2013 року, суд виходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Стаття 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 розділу V Податкового кодексу України 201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 198.6 ПКУ, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В судовому засіданні встановлено, що підставою винесення податкового повідомлення рішення було порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, не надано, до додатку 8, копій первинних документів, які б засвідчували факт сплати, чи підтвердження факт отримання товарів \ послуг. На підтвердження цього, представники відповідача в судовому засіданні надали витяг з електронного журналу вхідної кореспонденції (т.3 а.с.75, 90). Також в судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_2 ревізор - інспектор яка складала акт перевірки. Вона пояснила, що до неї від ОСОБА_3 (т.3 а.с.74) надійшов супровідний лист без додатків, та їй не відомо чи були копії первинних документів до додатку № 8 декларації з ПДВ за листопад 2012 року додані позивачем. Однак вона пояснила, що в попередніх місяцях позивач також до СДПІ надавав супровідні листи без повного переліку документів, тільки з січня 2013 року позивач почав надавати супровідні листи в яких зазначений повний перечень документів (т.1 а.с.41).

Дослідивши зазначені обставини в судовому засіданні, суд критично ставиться до твердження представника відповідача про ненадання до канцелярії СДПІ разом з супровідним листом копій первинних документів до додатку №8, так як в судовому засіданні представник суб'єкта владних повноважень не були надані належні та допустимі докази на підтвердження оскаржуваного рішення. Натомість в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, бухгалтер підприємства, підтвердила, що разом з супровідним листом від 19.12.2012 №01-32\2\84-3 були також надані первини документи до додатку № 8 (т.1 а.с.25).

Крім того, відповідно до ст. 44 п.6 та 7 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

В судовому засіданні було встановлено, що акт перевірки від 18.01.2013 року № 918/10/17-010 був отриманий 22.01.2013 року (т.1 а.с.7), впродовж п'яти робочих днів 28 січня 2013 року позивач направив відповідачу копії первинних документів до додатку № 8 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року вже з докладним переліком документів. Також позивач надав 29 січня 2013 року до СДПІ заперечення від 28.01.2013 №01-32\2\70. А податкове повідомлення рішення було винесено 08 лютого 2013 року, тобто після направлення повторно документів.

Проте, як вбачається з листа Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 05.02.2013 №1809/10/17-010, яким розглянуті заперечення від 28.01.2013 №01-32/2/70 до акту перевірки 6/17-0/31443937 від 18.01.2013, відповідач, повторно не врахував надані позивачем первинні документи, чим грубо порушив приписи п. п. 44.6 і 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, судом було встановлено, що відповідач при винесені оскаржуваного рішення не врахував вимоги ст..44 ПК України.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» діяло відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 і п.44.6, п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, надало вчасно необхідні первинні документи, а тому відповідач зобов'язаний був врахувати копії первинних документів додатку 8 декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Відтак збільшення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на підставі пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 550 906, 00 грн. та застосування відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137 726,5 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 №0000011700 в частині збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 550 906,00 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот шість грн. 00 коп.) і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 137 726,50(сто тридцять сім тисяч сімсот двадцять шість грн. 50 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» 2 294,00 (дві тисяці двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 18 травня 2013 року.

Суддя К.Ю. Широка