Рішення № 31508987, 20.05.2013, Підволочиський районний суд Тернопільської області

2/604/154/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.

за участю секретаря судового засідання Теренди А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося в суд з позовом, в якому зазначив, що 18 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (Відповідач 1) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений Кредитний договір №МL-Е00/016/2008. Відповідно до вказаного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 19000,00 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі, а також сплатити відповідну платню за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі. В забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 (Відповідач 2) 18 лютого 2008 р. був укладений Договір поруки від №SR-Е00/016/2008, згідно якого Відповідач 2 і Відповідач 1 відповідають, як солідарні боржники, та договір іпотеки від 18 лютого 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 339, згідно умов якого Відповідач 2, передав в іпотеку Банку житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. З огляду на вказане, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість станом на 26 лютого 2013 р. за кредитним договором від 18 лютого 2008 р. №МL-Е00/016/2008, що складається з: 16783,24 доларів США, що станом на 26.02.2013 р. складає еквівалент 134148,44 гривень - залишок заборгованості за кредитом; 5433,39 доларів США, що станом на 26.02.2013 р. складає еквівалент 43429,09 гривень - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 17.08.2010 р. по 26.02.2013 року та 76803,91 доларів США, що станом на 26.02.2013 р. складає еквівалент 613893,65 гривень - сума пені за прострочення виконання боргових зобов'язань; звернути стягнення на належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості станом на 26 лютого 2013 р. за кредитним договором від 18 лютого 2008 р. №МL-Е00/016/2008 в розмір 99020,54 доларів США, що на 26 лютого 2013 року за курсом НБУ складає еквівалент 791 471,18 гривень; стягнути з Відповідачів судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, заяви про розгляд справи у їх відсутності не подавали, причини неявки суду не повідомили. У попередніх судових засіданнях представник ОСОБА_1 зазначав, що позовні вимоги визнає в частині стягнення 16783,24 доларів США, що є залишком заборгованості за кредитом, та 5433,39 доларів США - несплачених відсотків за користування кредитом, в частині стягнення пені просив відмовити у позові. Представник ОСОБА_2 просив відмовити в позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки договір поруки вважає припиненим, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов частково підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

20 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого позивач купив права на кредитний портфель за Кредитним договором № МL-Е00/016/2008 від 18 лютого 2008 р., укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (Додаток 1 до Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20.07.2011 року). 20 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 8 квітня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 1733, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відступлено сукупність прав за договорами забезпечення Кредитних договорів, укладених Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)», згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за зазначеним вище кредитним договором, іпотечним договором, договором фінансової поруки.

18 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - Банк) укладено Кредитний договір № МL-Е00/016/2008 (надалі - Кредитний договір). Відповідно до вказаного Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в сумі 19000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом, терміном до 17 лютого 2023 року. Для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалася плаваюча процентна ставка, яка дорівнює сумі фіксованого відсотку та FIDR, де фіксований відсоток становить 5,99 % річних, а FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені у Банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Згідно з п.1.5.1 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків здійснюється Позичальником щомісячно у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У частині 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи Позичальник востаннє сплачував заборгованість за кредитом 17 лютого 2010 року, у зв'язку з чим 30.07.2010 року Банк направив досудову вимогу про погашення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором (вих. №22-2/725397). Належних та допустимих доказів погашення заборгованості за Кредитним договором після отримання вимоги Позичальником суду не надано.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 26 лютого 2013 року, наданого позивачем, борг ОСОБА_1 перед Банком становить 99020,54 доларів США (станом на 26 лютого 2013 р. за курсом НБУ еквівалентно 791 471,18 гривень), що складається з: 16783,24 доларів США - залишок заборгованості за кредитом, 5433,39 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 17.08.2010 р. по 26.02.2013 року та 76803,91 доларів США - сума пені за прострочення виконання боргових зобов'язань.

Таким чином порушення Позичальником своїх зобов'язань перед Банком стало підставою для пред'явлення до неї позивачем вимоги про дострокове виконання кредитних зобов'язань у повному обсязі.

На час звернення до суду відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором у сумі 16783,24 доларів США та 5433,39 доларів США - відсотків за користування кредитом не погашена, що визнано її представником в судовому засіданні.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору Позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума пені за прострочення виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором становить 76803,91 доларів США, що станом на 26.02.2013 р. складає еквівалент 613893,65 гривень. Представник ОСОБА_1 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, однак, на думку суду, належними доказами підстави для такої відмови не підкріплені.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а тому, з урахуванням того, що нарахована позивачем пеня значно перевищує розмір збитків, суд вважає за можливе зменшити суму пені, що підлягає стягненню з відповідача з 76803,91 доларів США до 10000 доларів США.

В забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 18 лютого 2008 року укладено договір поруки №SR-Е00/016/2008, згідно якого останній, як Поручитель, зобов'язався відповідати за повне і своєчасне виконання Позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору №МL-Е00/016/2008, укладеного 18 лютого 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За правилом ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 своєї постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначив, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову; при цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 30.07.2010 року за вих. №22-2/725399 направив поручителю досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, однак не скористався наданим йому правом звернення до суду про погашення заборгованості поручителем за Кредитним договором протягом шести місяців, а подав позов лише в березні 2013 року.

За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. А тому, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_2 слід відмовити.

Крім того, у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Договір Іпотеки № РМL-Е00/016/2008, за яким, Іпотекодавець - ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 30.07.2010 року за вих. №22-2/725398 направив іпотекодавцю досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. Однак, винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК України щодо заставодавця).

У п. 9 вищенаведеної постанови зазначається, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено відповідними нормами Закону України «Про іпотеку», положеннями іпотечного договору та ЦК України.

З цих підстав, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, судом встановлено порушення інтересів позивача внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору, які підлягають до захисту шляхом стягнення із відповідача ОСОБА_1 в користь позивача заборгованості за Кредитним договором № МL-Е00/016/2008 від 18 лютого 2008 року, яка складається з: 16783,24 доларів США - заборгованості за кредитом, 5433,39 доларів США - несплачених відсотків за користування кредитом за період з 17.08.2010 року по 26.02.2013 року та 10000 доларів США - пені за прострочення виконання боргових зобов'язань. В рахунок стягнення вказаної заборгованості, слід також звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцеві на праві власності. Позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №МL-Е00/016/2008 від 18 лютого 2008 року як із солідарного з ОСОБА_1 боржника суд вважає такими що задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 64, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.512, 514, 526, 546, 551, 553, 554, 559, 575, 589, 590, 612, 627, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 33, 34 Закону України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПУО 36789421) заборгованість в розмірі 32216,63 доларів США, що еквівалентно 257507,53 грн., станом на 26 лютого 2013 р. за кредитним договором №МL-Е00/016/2008 від 18 лютого 2008 року, що складається з: 16783,24 доларів США, що складає еквівалент 134148,44 гривень (станом на 26.02.2013р.) - залишок заборгованості за кредитом; 5433,39 доларів США, що складає еквівалент 43429,09 гривень (станом на 26.02.2013р.) - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 17.08.2010 року по 26.02.2013 року та 10000 доларів США, що складає еквівалент 79930 гривень (станом на 26.02.2013 р.) - сума пені за прострочення виконання боргових зобов'язань.

В рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 32216,63 доларів США, що еквівалентно 257507,53 грн. (станом на 26.02.2013 р.), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на належний ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1119,54 грн. (одну тисячу сто дев'ятнадцять гривень п'ятдесят чотири копійки) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя