Постанова № 31508219, 27.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2013 року Справа № 812/3847/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у березні 2013 року ним була отримана вимога відповідача №Ф-199 від 28.02.2013 року згідно якої позивач має сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4572,42 грн.

Не погоджуючись з даною вимогою, у порядку, передбаченому ст.. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач 19.03.2013 року звернувся до відповідача із заявою про узгодження вимоги. Згідно рішення про результати розгляду заяви від 27.03.2013 року №3038/03-10 у задоволенні заяви позивачу було відмовлено.

09.04.2013 року позивачем була отримана постанова державного виконавця ВДВС Брянківського МУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП №337265605 від 29.03.2013 року на підставі вимоги №ф-199 виданої 28.02.2013 року управлінням Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 4572,42 грн.

Таким чином, в даний час органом державної виконавчої служби мають здійснюватись заходи із примусового виконання рішення органу ПФУ, яка на думку позивача, має очевидний противоправним характер, оскільки позивач є пенсіонером за віком, а тому звільнений від сплати єдиного соціального внеску починаючи з 06.08.2011 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суду позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 23 травня 2013 року № 5003/08-08, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 49-51). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке. Позивач не є пенсіонером за віком, так як йому не виповнилось 60 років і він отримує пенсію за рахунок роботодавця.

Припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування передбачає ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.

ОСОБА_1 продовжує працювати, він є фізичною особою - підприємцем, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №405401 і перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України з 02.03.2010 року.

Заслухавши пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих відповідачем заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця з 02.03.2010 року виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області №2 385 000 0000 003335 (а.с.56).

Відповідно до довідки №3350 від 02.03.2010 року позивач перебуває на податковому обліку у Алчевській ОДПІ з 02.03.2010 року за №3404 (а.с.58).

Позивач є платником єдиного податку, і як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в УПФ України в м. Брянка Луганської області (а.с.60).

Крім того відповідно до довідки №123 виданої управлінням ПФУ в м. Брянка 14.08.2012 року позивач є пенсіонером за віком, який з 23.03.2011 року знаходиться на обліку у управлінні (а.с.16).

28 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області сформована Вимога про сплату недоїмки №199 (а.с.11). За цією вимогою, УПФ України в м. Брянка Луганської області вимагає сплатити позивача суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4572,42 грн.

Відповідно до повідомлення - розрахунку розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску сформований та підлягав до сплати за період з січня 2012 року по грудень 2012 року включно (а.с.13).

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, встановлено Законом України від 08.07.2010, № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).

З урахуванням статті 2, п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, дія цього закону поширюється на позивача, як на платника єдиного внеску - фізичну особу підприємця, як особа, що обрав спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

База нарахування, розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначені статтями 7-9 Закону №2464.

Так частиною 8 статті 9 Закону №2464 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Також частиною 12 цієї статті встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач має обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановлений законом строк.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI (далі - Закон № 3609) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон про ЄСВ), згідно з якими ст. 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту: «особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Платники внеску - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, належать до категорії застрахованих осіб відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 2 ст. 4 Закону). Таким чином, з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, пенсіонери - приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, більше не є платниками єдиного внеску, в частині сплати цього внеску за себе у зв'язку з тим, що тепер вони не належать до числа застрахованих осіб (в обов'язковому порядку). Зміни, внесені Законом № 3609, набули чинності 06.08.2011 року.

Враховуючи, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, вищезазначені платники, починаючи з серпня 2011 року, не мають обов'язку щодо сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, як приватний підприємець, що є пенсіонером за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, в 2012 році не повинен сплачувати єдиний внесок.

В даному випадку частиною 4 статті 4 Закону №2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та не пов'язує право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Ч.4 ст.4 Закону №2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку ( для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону №2464 не встановлено, зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки за 2012 рік в сумі 4572,42 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо визнання противоправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області щодо пред'явлення ОСОБА_1 вимоги №199 від 28.02.2013 року про стягнення недоїмки за 2012 рік в сумі 4572,42 грн., залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - вимога про сплату недоїмки. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 травня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №Ф-199 від 28.02.2013 року задовольнити частково.

Скасувати прийняту Управлінням Пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу №Ф-199 від 28.02.2013 року.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 80 грн.30 коп. (вісімдесят грн. 30 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30 травня 2013 року.

Суддя О.П. Островська