Ухвала суду № 31508063, 23.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 143132/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012 року №0000702302 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7444092 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3722459 грн., №0000712302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149840,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що необґрунтованими є висновки Луцької ОДПІ про не використання імпортованих матеріалів та придбаних на митній території товарно-матеріальних цінностей, оскільки основною умовою для формування податкового кредиту підприємства є наявність мети такого підприємства використовувати в подальшому придбані ним товари, послуги в його господарській діяльності. Також позивач зазначає про відсутність у відповідача підстав для неврахування суми податку на додану вартість згідно поданої податкової накладної, що не включена до Єдиного реєстру податкових накладних, та безпідставності висновків про нікчемність інвестиційного договору, укладеного товариством із ПП «Сириус ІІІ», оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані, що підтверджується необхідними первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.03.2012 року № 0000702302 та №0000712302, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вест Ойл Груп» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 7444092 грн.

Не погодившись з постановою суду її оскаржили відповідачі - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Луцька об'єднана державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, які просять скасувати дану постанову та прийняти нову за якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянти обґрунтовують та мотивують свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що за результатами звірки наявності фактичної оплати постачальникам у попередніх до грудня 2011 року звітних (податкових) періодах, що вперше врахована при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, встановлено, що ТОВ «Вест Ойл Груп» включено до бюджетного відшкодування грудня 2011 року авансові платежі у сумі ПДВ 1892646,14 грн. по інвестиційних договорах з : ТОВ «Евольвент», ПП «Сариус ІІІ», ТОВ «Несті Ойл ЛТД», ТОВ «Укрдонмаш», ТОВ «Донриво», ТОВ «Магазин «Білочка». Згідно інвестиційних договорів позивач виступає інвестором і предметом договору є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу. Інвестиційна діяльність по інвестиційних договорах здійснюється на основі фінансування одноособово інвестором щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкту.

При цьому, за даними перевірки акти приймання-передачі об'єктів відсутні, то попередня оплата у вигляді інвестиційних внесків, здійснено позивачем як інвестором, а тому позивач не має права брати участі у бюджетному відшкодуванні грудня 2011 року.

Окрім зазначеного, в період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року позивачем імпортовано товарно-матеріальні цінності та придбані на митній території України товарно-матеріальні цінності, які не використано у господарській діяльності, чим порушено п. п. 14.1.36. п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 ПК України та в порушення абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2011 року на 7444917 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційних скарг, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» 07.08.2006 року зареєстровано виконавчим комітетом Луцької міської ради та 08.08.2006 року взято на податковий облік та являється платником ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що 20.01.2012 року ТОВ «Вест Ойл Груп» подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку податкового зобов»язання з зазначеного виду податку за грудень 2011 року в якій заявлено до бюджетного відшкодування 7444917 грн.

В період з 07.02.2012 року по 16.02.2012 року працівниками Луцької ОДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року.

За наслідками перевірки 22.02.2011 року складено акт №1067/23-3/34524327.

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на суму 151608 грн. та завищено від'ємне значення податкового кредиту на 151608 грн., також порушення абз. «а», п. 204 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2011 року на 7444917 грн.

На підставі вказаного акта податковим органом 14.03.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000702302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 7444917 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3722459 грн., № 0000712302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 151608 грн.

За наслідком адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень від 14.03.2011 року рішенням ДПС у Волинській області такі залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення.

При цьому встановлено, що ТОВ «Вест Ойл Груп» включено до бюджетного відшкодування грудня 2011 року авансові платежі з ПДВ по інвестиційних договорах з ТОВ «Евольвент», ПП «Сариус ІІІ», ТОВ «Несті Ойл ЛТД», ТОВ «Укрдонмаш», ТОВ «Донриво», ТОВ «Магазин «Білочка».

Згідно умов вищевказаних інвестиційних договорів ТОВ «Вест Ойл Груп» виступає інвестором. Предметом договорів є інвестиційна діяльність сторін по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію автозаправного комплексу. Інвестиційна діяльність в інвестиційних договорах здійснюється на основі фінансування одноособово інвестором щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта. Організацію інвестиційної діяльності по проектуванню, будівництву та введенню в експлуатацію Об'єкта згідно договорів здійснює та забезпечує замовник об'єкту (зазначені вище контрагенти) на основі своєчасного та повного внесення інвестором інвестицій в порядку та розмірах, визначених договором. Загальна сума інвестицій згідно договорів інвестування формується за рахунок інвестиційних внесків інвестора і кожен відповідний внесок формує відповідну частку інвестора за договором і його частка становить 100%. Замовник інвестиційних внесків за договором не вносить, частки замовника за даним договором не має. Інвестор здійснює внесення своїх інвестиційних внесків інвестора у вигляді грошових коштів. Проте, інвестор за попереднім письмовим погодженням із замовником Об'єкту має право вносити свої інвестиційні внески у вигляді відповідних ТМЦ з врахуванням до свого інвестиційного внеску. Погашення інвестиційних внесків інвестора згідно договорів здійснюється шляхом отримання інвестором об'єкта (100%), з наступним після введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкту, затвердженого органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що утворив комісію). Частка площі приміщень об'єкту інвестора - дорівнює частці інвестора і становить 100% площ приміщень Об'єкту. Замовник згідно договорів інвестування не отримує площ в Об'єкті взагалі. Інвестор згідно договору має виключне індивідуальне особисте (а не спільне з іншими сторонами договору) право на свою частку площі в Об'єкті, яке полягає в праві вимагати її отримання в погашення свого інвестиційного внеску по Акту приймання-передачі об'єкту з метою оформлення інвестором права власності на об'єкт. Передача інвестору об'єкту здійснюється замовником шляхом підписання Акту приймання-передачі площ приміщень об'єкту в строк, що не перевищує 45 календарних днів з дати офіційного, згідно вимог чинного законодавства України, підписання і затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію Об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Згідно реєстру фактично сплачених товарів (послуг) у попередньому податковому періоді за грудень 2011 року ТОВ «Вест Ойл Груп» здійснено перерахування коштів постачальникам товарів (послуг) на загальну суму 44072750,31 грн., у тому числі ПДВ - 7344092 грн.

Перевіркою встановлено, що на формування податкового кредиту попередніх до грудня 2011 року звітних періодів вплинуло віднесення позивачем сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та імпорту металевих товарно-матеріальних цінностей, здійснення інвестування коштів у проектування, будівництво та введення в експлуатацію автозаправних комплексів, а також придбання послуг по виконанню будівельних робіт автозаправних комплексів. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, інвестиційними договорами, вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими бухгалтерськими документами.

Таким чином, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку придбані товариством в листопаді-грудні на митній території ТМЦ не були використані в господарській діяльності, тобто, на думку Відповідача-1, податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали використовуватись підприємством в оподатковуваних операціях.

Виходячи із правильно встановлених обставин справи, суд першої інстанції правильно застосував до наявних правовідносин сторін відповідні їм норми матеріального права.

Так, відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами статті 200 ПКУ сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про заниження (завищення) суми податкового зобов'язання позивача, що підлягає сплаті до Державного бюджету України та податкового кредиту, що вплинув на визначення бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 7344092 грн., та обґрунтовано відкинув твердження податкового органу про те, що податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали підприємством використовуватись в оподатковуваних операціях, виходячи з наступного.

Податковий кредит у сумі 7344092 грн. сформований за наслідками господарських операцій, а саме операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей в листопаді-грудні 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Вест Ойл Груп» на праві власності володіє нерухомим майном, а саме: автозаправними станціями в кількості біля 180 об»єктів, які працюють під торговою маркою WOG.

З акту перевірки слідує, що фактичним видом діяльності Позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу.

Отже, ТМЦ придбані товариством з метою забезпечення здійснення своєї підприємницької діяльності та спрямовані на виконання укладених інвестиційних договорів є такими, що мають сприяти отриманню прибутку підприємством відповідно до статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в силу пункту 201.10 статті 201 ПКУ є видача платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПКУ не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Таким чином, правильним є висновок окружного суду про те, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Разом з тим, положення ПКУ не ставлять відшкодування податку на додану вартість в залежність від використання придбаного майна в господарській діяльності товариства в певний строк, що спростовує висновки відповідача, зроблені в акті перевірки.

Посилання відповідача на неправомірність включення податкової накладної, наданої контрагентом позивача ПП «Сіріус ІІІ» від 05.10.2011 року № 33 на суму 600000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 100000 грн., у зв'язку з відсутності реєстрації цієї податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, до уваги судом не приймаються, оскільки згідно ч. 11 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року.

В даному випадку суму податку на додану вартість у податковій накладній від 05.10.2011 року № 33 становить 100000 грн. і тому відповідно до ч. 11 підрозділу 2 перехідних положень ПК України така податкова накладна не повинна включатися до Єдиного реєстру податкових накладних.

У акті перевірки від 22.02.2012 року № 1067/23-3/34524327 також зазначено, що згідно наданих даних на підставі проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропертровська перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП «Сириус ІІІ» відсутнє за юридичною адресою, не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Враховуючи наведене, Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена позивачем з ПП «Сириус ІІІ», є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Статтями 626, 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1, 2 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що виконання інвестиційного договору від 23.02.2008 року №47-ДІ підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями.

Зазначені документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не можна погодитись з покликанням податкового органу про відсутність ПП «Сириус ІІІ» за місцезнаходженням, оскільки з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням ПП «Сириус ІІІ» є вулиця Квітки-Основ'яненка, 5, м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.07.2012 року щодо даного суб'єкта підприємницької діяльності не внесені.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідачем не надано суду доказів про те, що ПП «Сириус ІІІ» на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Вест Ойл Груп» було виключено з ЄДРПОУ та у нього було скасовано реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що інвестиційний договір від 23.02.2008 року №47-ДІ, укладений між ТОВ «Вест Ойл Груп» та ПП «Сириус ІІІ», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину, що підтверджується доказами по справі.

У податковій декларації за грудень 2011 року на підставі податкових накладних сформовано податковий кредит.

На підставі об'єктивного та повного аналізу зібраних та досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товариством дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товару та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у грудні 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 7444917 грн., а також, що дії підприємства щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7444917 грн. за декларацією за грудень 2011 року відповідають вимогам розділу V ПК України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 14.02.2012 року № 0000702302 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 7444917 грн. застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3722459 грн., № 0000712302 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на 149840,75 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Порядок повернення сум бюджетного відшкодування визначений у пунктах 200.7-200.13 статті 200 ПК України: платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Так як ТОВ «Вест Ойл Груп» не відшкодовано 7444092 грн. податку на додану вартість за грудень 2011 року і підстави для відмови у проведенні такого відшкодування відсутні, тому позовна вимоги про стягнення з Державного бюджету України зазначеної суми підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Волинський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі № 2а-2986/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 24.05.2013р.