Постанова № 31507919, 21.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року № 826/5297/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Волошин О.І. (дов. від 03.01.2013р. 5/01)

від відповідача: Оксененко К.П. ( дов. від 18.02.2013р. №742/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005131510 від 01 квітня 2013 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2013 року в 10год. 14хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі по тексту також - відповідач) про протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0005131510 від 01 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення є протиправним, не відображає фактичних обставин справи, не відповідає приписам податкового законодавства, порушує законні права та інтереси позивача, відтак позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, за наслідком якої складено Акт № 1328-15/30579869 від 18 березня 2013р. (надалі по тексту - акт).

Як слідує зі змісту акту, в ході перевірки відповідачем встановлено порушення терміну сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за лютий 2013 року, зокрема, податковий орган зазначав, що граничний термін сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за лютий 2013 року становив 20.02.2013р., в той час як фактична сплата відбулась 27.02.2013р.

На підставі акту Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0005131510 від 01 квітня 2013 року про нарахування штрафу в сумі 14 088,10 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0005131510 від 01.04.2013р., суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Як слідує із матеріалів справи, 20 лютого 2013 року позивачем згідно платіжного доручення№130 від 20.02.2013р. сплачено до Державного бюджету України (на р/р 31112009700005, код бюджетної класифікації 11024000) авансовий платіж з податку на прибуток за лютий 2013р. в сумі 140 881,00 грн., що відповідає розміру 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року.

Водночас, у зв'язку зі зміною бюджетного рахунку для сплати авансового платежу з податку на прибуток позивачем 21 лютого 2013 року подано до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби лист (вих. № 86/02 від 21.02.2013р.) про зарахування вищевказаного авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2013р. з р/р 31112009700005, код бюджетної класифікації 11024000, на р/р 31119165700005, код бюджетної класифікації 11024000. Таке зарахування було здійснено останньою лише 27.02.2013р.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку про те, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки спростовуються наступними імперативними приписами чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Виходячи із системного аналізу норм чинного ПКУ, юридичне значення має сам факт сплати податку до бюджету, а не те, на який рахунок здійснено таку сплату податку.

Таким чином сплативши 20 лютого 2013 року до Державного бюджету України авансовий платіж з податку на прибуток за лютий 2013р., позивач не пропустив строки, визначені законом до його сплати.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому суд звертає увагу на те, що оскільки сплата податку на прибуток здійснювалась позивачем за лютий 2013 року, то граничним строком сплати такого податку відповідно до даної норми Податкового кодексу України є 20 березня 2013 року, а не 20 лютого 2013 року, як вказує відповідач.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивач не порушив граничний термін сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за лютий 2013 року.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, судом встановлено, що оскільки позивачем вчасно сплачено податок на прибуток підприємств, застосування до нього штрафу відповідно до ст. 126 ПКУ є безпідставним та протиправним. Відтак, податкове повідомлення - рішення № 0005131510 від 01 квітня 2013 року не носить правового підґрунтя та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення. Доводи, викладені відповідачем у письмових запереченнях, наявних у матеріалах справи спростовуються імперативними приписами чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 0005131510 від 01 квітня 2013 року.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 140 грн. 88 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп - Україна» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур